Новачок клубу пан Олексій розповів про себе, а пані Lisa допомогла професійно оформити розповідь у резюме. Ще раз зупинилися на засадах світського, легкого і невимушеного, спілкування. Згадали питання, які доречно поставити незнайомцю.
Пан Дмитро поділився враженнями після відвідування IT-конференції, а пан Каспарс новинами з Латвії. Тим українцям, хто колись давно був у Латвії, цікаво її сьогодення – ціни на харчі і бензин, новини культури та політики.

Головний герой, молодий американець Річард, відправляється в Бангкок, місто, де, як йому здається, можна втамувати «спрагу». Перебуваючи в одному з маленьких дешевих готелів, він зустрічає молоду пару Етьєна і Франсуазу, яким і пропонує надалі відправитися на пошуки таємничого пляжу, місце розташування якого було зображено на карті, що залишила дивна людина на ім'я Даффі ...

Онлайн на платформі ZOOM, працівники сільських бібліотек  прослухали лекційні матеріали по впровадженню УДК в практику роботи, правил складання бібліографічного опису за ДСТУ 7.1 – 2006, організації та ведення каталогів та картотек. З лекціями, що супроводжувались мультимедійними матеріалами, виступили заввідділом Кучугурна Г.Г. та головний спеціаліст відділу Неділько М. Я.

Пані Тетяна О. виступила опонентом пану В’ячеславу, який поділився своїми враженнями від відвідування сеноту Ік-Кіль в Мексиці (природна водойма в карстових скелях). Головне зробити це індивідуально, а не в складі чисельної групи людей. І краще вранці, коли там мало відвідувачів. І тоді ви напевне отримаєте чудові враження.

Вивчені англійські слова акуратно записали у зошити. Нагородою за уважність була година розваг за комп’ютерами під наглядом бібліотекаря.

Якщо головні символи як прапор, герб, Тарас Шевченко та борщ, легко спадають на думку, то про річку Дніпро, скіфські кургани, козацьку історію краю, вишиванки, Петриківський декоративний розпис довелося нагадати.
Волонтери та переселенці були запрошені приєднатися до Facebook-сторінки центру щоб слідкувати за актуальними оголошеннями, корисними посиланнями з англійської лексики і граматики, культурологічною інформацією про англомовні країни світу.

Вишивання – один з найдавніших видів декоративно-ужиткового світового мистецтва. Українське вишивання виникло давно і корені його сягають глибини віків. Вишиті ниткою знаки на полотні – це інформація, що дійшла до нас через товщу тисячоліть про погляди, почуття і художнє мислення наших пращурів. Народні орнаменти – то закодовані знання наших предків про першооснови буття на Землі. У минулі часи протягом тисячоліть передавалися знання і вміння з народного вишивання від бабусі, мами до дочки, онучки. Українські жінки відносилися до процесу вишивання як до священнодійства: сідали до шиття з молитвою, зверталися за поміччю до святої Варвари, вважаючи її разом з Матір’ю Божою покровителькою усіх вишивальниць. Ніколи не переривалася віковічна вишивальна ниточка в трудолюбивих жіночих руках, бо кожне наступне покоління збагачувало народну вишивку і передавало цей безцінний скарб, отриманий від предків, своїм нащадкам. В Україні вишивати вміли скрізь, але кожен район мав свої улюблені кольори, свої місцеві узори і техніку виконання. З покоління в покоління передавалися секрети вишивання. Вишивка й сьогодні живе повнокровним життям: прикрашає інтер’єр, одяг, надає йому своєрідності й неповторності. 

Українська вишиванка- це оберіг, символ краси, міцного здоров'я, щасливої долі, вірності та любові... Українську вишиванку часто називають кодом нації із зашифрованими оберегами, символами та знаками, що мають глибоке значення. В останні роки вона ще й стала символом патріотизму та національного духу нашого народу.

Члени кіноклубу були приємно вражені цією історією, але дехто висловив сумніви у її достовірності. Стосовно психологічної поведінки головних героїв, то вона була зрозуміла і очікувана. Майже всі діти з цієї родини отримали вищу освіту і цікаві професії.
Фільм надав цікаву картину побуту США в 1950-1960-ті роки. В якійсь мірі фільм може бути ілюстрацією новітньої історії країни. Свого часу фільм отримав критику знавців кіномистецтва, але й прихильність глядачів.

Пан Каспарс порівняв українську бандуру з латиським музичним інструментом «кокле». Члени англомовного клубу КЗК "#ДОУНБ" розширили свій кругозор і подякували за посилання на музичні композиції, що ілюструють музичні смаки учасників.
Учасники онлайнового клубу вдячні пану Каспарсу і пані Lisa за приємне спілкування, індивідуальну корекцію виступів, за можливість розширити словниковий запас, за цікаві посилання до нових знань!

На теренах сучасної Центральної та Південної України на межі XV-XVI cтоліть сформувалося українське козацтво. У цей час відбувалося заселення сучасної Дніпропетровщини, яку можна назвати козацьким краєм. На території Нижньої Наддніпрянщини з 1581 по 1775 р. розташовувалися п'ять Запорізьких Січей. У козацькому середовищі почав формуватися новий жанровий цикл у ліриці, епосі та драматургії. Саме тоді зародилася традиція виконання дум, інститут кобзарства, розвивалася традиція чоловічого багатоголосного співу. Після занепаду козацтва як впливової соціальної верстви, на теренах Подніпров’я художні форми, властиві козацькій пісні, були успадковані нащадками козаків.

На Дніпропетровщині до наших часів збереглися в усній традиції різні варіанти виконання козацьких пісень. За тематикою і стилем виконання вони поділяються на кілька груп:

-      пісні про козацькі походи (наприклад, «Ой, гук, мати, гук» із с. Капулівка Нікопольського району);

-    пісні про козацьких ватажків (пісня про козацького полковника Данила Нечая «Ой з-за гори та ще й з-за лиману» з м. Жовті Води);

-    козацьку лірику («Із-за гір, з-за гір» із м. Підгородне);

-    козацькі романси («Ішов козак з Дону» із с. Велика Михайлівка Синельниківського району);

-    пісні про стосунки між козаком і дівчиною («Садом-садом, пшениченька ланом» із смт. Межова Синельниківського району).

Як правило, в козацьких піснях велика кількість куплетів, що робить їхнє виконання сюжетним та деталізованим за змістом. В них часто відсутні приспіви, що загалом властиво лірико-епічному стилю. Дослідники виокремлюють два виконавські стилі козацьких пісень:

-       кантиленний (пісенний),

-       парландовий (речитативно-декламаційний).

Нині поширеним є перший стиль, а другий майже повністю занепав разом із традицією сольного виконання творів.

Сьогодні виконавцями козацьких пісень виступають, як правило, народні колективи, такі як ансамблі та гурти «Криниця»,  «Знахідка», «Первоцвіт», «Богуславочка» тощо. В деяких селах носіями пісенної традиції є окремі виконавці або неформальні групи, що збираються час від часу на великі свята. У 2015 році елемент «козацькі пісні Дніпропетровщини» внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а 29 листопада 2016-му – до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Нині єдиними носіями козацьких пісень, відзначених ЮНЕСКО, є три аматорські колективи Дніпропетровщини: ансамбль «Богуславочка» із Павлоградщини, гурт «Криниченька» з м. Підгородного, народний фольклорний ансамбль «Першоцвіт» Кочережківського народного дому Павлоградського району.

Касабланка – це місто у французькому Марокко, де осідають біженці з Європи, метою яких є від'їзд в неохоплену війною Америку. Сюжет зводить в цьому місці трьох головних дійових осіб цієї вистави: Ріка, Ільзу, яка в минулому кинула Ріка і голову підпільного визвольного руху Віктора Ласло, за сумісництвом чоловіка Ільзи, якому просто необхідно залишити з дружиною Європу.
Глядачі з хвилюванням слідкували за динамічними і складними стосунками головних героїв, які намагалися зробити вибір між обов’язком і почуттями. Класичного голлівудського хепі-енду, на жаль, не відбулося.
Учасники перегляду уважно дивилися і легко відповідали на питання онлайнової вікторини, присвяченої фільму. Музична тема фільму впізнавана і давно набула популярності. А репліки героїв стали цитуватися пересічними людьми.

Безпеку дітям забезпечує охорона, а бібліотекарі почали проводити навчально-розважальні заняття, метою яких є перевірити рівень знань дітей з англійської мови та мотивувати їх на зацікавлене вивчення іноземної мови. Діти повторили лексику по темі «Знайомство. Мене звуть..», назви місяців, цифри. В цьому нам допоміг календар на 2022 рік «Голосу Америки – 80» та ігрові карти з набору «Активуй». Дізналися про правила поведінки у бібліотеці з мульти-героями. У нагоді став бібліотечний комп’ютер – діти подивилися англомовну відео-казку та зробили руханку (+ підспівували популярній американській пісеньці про родину акул).
Вчитель-інструктор: Олександра Миргородська.
Технічна підтримка та фото: Світлана Усенко.

Всі представлені художники були фронтовиками й особисто пережили події Другої світової війни. Наприклад, Георгій Степанович Меліхов в роки Другої світової війни знаходився в діючій армії і в короткі хвилини відпочинку він фіксував свої враження від фронтових солдатських буднів, намагався передати побачене, щоб у зображеннях передати нащадкам важкість воєнного часу. Він малював портрети фронтовиків, відображав деталі фронтового життя й побуту. Значне місце серед його робіт займають замальовки жахливих слідів фашистського варварства. У подальшому більшість його фронтових замальовок стали основою майбутніх картин. Зокрема рисунок «В хвилину відпочинку» (1944) було використано у картині «Весна 1945 року», акварелі «Спрага» й «Бувалий солдат» - в картинах «На рідній Україні» й «Фронтова весна».

Олександра Лопухова довго не полишали спогади про події Другої світової війни, але до розкриття теми війни художник прийшов тільки через двадцять років по її завершенню. Він задумав низку картин, де хотів із чіткою логічною послідовністю створити літопис тяжких фронтових буднів, показати подвиг людей, які захищали свою Вітчизну. Усі почуття і творчі задуми були реалізовані в картинах художника «Реквієм» (1965), «Війна» (1969), «Сильні духом» (1967), «Місячна соната» (1970), «Рік 1945-й» (1973), «В Берліні» (1974), «Перемога» (1975).

А ще спілкування тривало по темі «Імідж, якого ми прагнемо». Комусь достатньо для впевненості вдягнути сонцезахисні окуляри, а хтось витрачається на горілчані напої з золотом та каву Лювак. У винен у тому маркетинг товарів.
Учасники онлайнового клубу вдячні пану Каспарсу і пані Lisa за приємне спілкування, індивідуальну корекцію виступів, за можливість розширити словниковий запас, за цікаві посилання до нових знань!

З 1991 року, невдовзі після возз'єднання Західної та Східної Німеччини, у перший день травня (день народження оркестру) Берлінський колектив проводить масштабний «Європейський концерт», який «розповідає про об'єднуючий дух європейської культури, миру та солідарності». Концерти проводяться в одному з міст, «де європейська культура має історичну значущість та сучасну актуальність». Концерт 2022 року було заплановано в Одесі. На жаль, зі зрозумілих причин (війна в Україні) цей концерт зараз в Україні відбутися не міг (сам театр, ця чудова пам'ятка архітектури, і підступи до неї обкладені захисними мішками з піском). Вибір ліг на Лієпаю — їй пощастило, Берлінський філармонічний саме у латвійському місті біля моря відзначить своє 140-річчя. Насамперед подібні концерти проводились у музеї «Орсе» у Парижі, у Версальському палаці, Teatro Real у Мадриді, музеї «Васа» у Стокгольмі. Більше того: ці концерти, завдяки телевізійним трансляціям, мають найширший резонанс у всьому світі.