Мойсей (Михайло) Якович Козулін (1933-2012) народився 26 лютого 1933 р. у м. Дніпропетровськ. У 1953 році закінчив Дніпропетровське державне художнє училище, а у 1960 – Харківський художній інститут. Після закінчення училища і інституту Мойсея Якович одразу заявив про себе живописними й графічними роботами як неординарна творча особистість. Вперше ім’я молодого живописця з’явилося на Дніпропетровській обласній виставці у 1954 році. З тих пір він активно брав участь у різноманітних виставках. Був одним із провідних художників Дніпропетровської організації Національної спілки художників України та протягом багатьох років був членом її правління. У 1993 році Мойсею Козуліну присвоєно звання «Заслужений художник України».

Як художник-реаліст, графік і живописець, він знав, любив і цінив натуру. Писати етюди було для нього радістю. Тому їх у майстра було безліч. В творчому надбанні художника залишилися не тільки етюди і картини, не тільки малюнки в різних техніках й жанрах, естампи, а й чудові акварелі. Свої роботи він називав своїми дітьми. Багато з них розійшлися світом, побували на виставках, потрапили до музейних і приватних колекцій, багато зберігаються у рідних, знайомих, друзів. Його роботи принесли художнику відомість й визнання сучасників й залишилися жити після його смерті, несучи в собі частину його душі.

Більше дізнатися про художника можна на сайті нашої бібліотеки https://www.dnipro.libr.dp.ua/Moysey_Kozulin

Любов до України, рідної Городищини, прагнення увести у світ високого мистецтва духовні та культурні надбання українського народу стали лейтмотивом композиторської творчості Семена Гулака-Артемовського, спонукали його до художнього переосмислення народної спадщини.

Першою творчою спробою С. Гулака-Артемовського як композитора вважається музика на слова «Балади» Олексія Толстого. Створив він її у 1851 році і сам виконав під час концерту. За іншою версією, першим твором був водевіль «Картина степового життя циган», який на жаль, не дійшов до наших днів. А невдовзі був створений хор «Ну те швидко…». Усі твори автора ґрунтувалися на українських фольклорних мотивах. Серед них такі музично-сценічні композиції, як створений у 1851 році вокально-хореографічний дивертисмент «Українське весілля». Мотиви пісень у цій композиції перегукуються із пісенною спадщиною Городищини – батьківщини композитора. У 1852 році на сцені Олександринського театру в Петербурзі С. Гулак-Артемовський поставив комедію-водевіль «Ніч напередодні Іванового дня». Він же грав у ній головну роль. У цій п’єсі згадуються рідні місця композитора – Городище, сусідні села Валява, Мліїв та городищенський яр Макітерка.

Славу композитора С. Гулаку-Артемовському принесла опера «Запорожець за Дунаєм», яка вважається першою українською оперою. Добре знаючи закони театральної сцени, він зумів створити цілісний, художньо-довершений твір, який відображав українську історію, український національний характер, був побудований на традиціях української пісенно-музичної спадщини. Всього в опері 22 музично-вокальних номери, музика і сюжет яких глибоко народні. Найяскравішими взірцями народного стилю опери є її арії та дуети. Окрім українського змісту і народно пісенної форми, головним досягненням С.С. Гулака-Артемовського, як автора, стало те, що опера наскрізь пронизана головною ідеєю життя українського народу – прагненням до національного відродження. У цьому й полягає видатна історична заслуга нашого земляка. Він вперше створив українську за змістом і формою, а головне за духом оперу, утверджуючи одвічне прагнення українців до волі, до єднання з Батьківщиною.