Юрій Винничук

Юрій Павлович Винничук (18.03.1952), український письменник, редактор літературних антологій, відомий блогер і політичний оглядач.

Народився в м. Івано-Франківську в сім’ї лікаря й інженера-економіста. Тут же він здобув середню освіту, закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту, після чого переїхав до Львова. Там випробував на собі професії вантажника та художника-оформлювача.

Літературна діяльність Ю. Винничука розпочалася в 1971 р., коли з-під його пера вийшли перші вірші. З 1981 р. друкував у журналах літературні статті, переклади тощо.

У 1987 р. організував естрадний театр «Не журись!», для якого писав сценарії, пісні, виступав на сцені як комедійний актор. У 1987–1991 рр. був також режисером цього театру.

У 1991–1994 рр. завідував відділом містики і сенсацій у львівській газеті «Post-Поступ». З 1996 по 1998 рр. видавав газету «Гульвіса». У 1997–2006 рр. працював у відновленій газеті «Поступ», в якій вів щотижневу колонку під псевдонімом Юзьо Обсерватор.

У 1997 р. Ю. Винничук став членом Асоціації українських письменників, а 2004 р. – віце-президентом.

Творчий доробок письменника досить великий і різноплановий. Він однаково добре пише казки для юних читачів й історії для дорослих. Серед його творів збірки прози «Спалах» (1990), «Вікна застиглого часу» (2001), «Місце для Дракона» (2002), вибране в англійському перекладі «The windows of time frozen» (2000), повісті «Ласкаво просимо в Щуроград» (1992), «Діви ночі» (1992, 1995, 2003), «Житіє гаремноє» (1996), «Нічний репортер» (2019), романи «Мальва Ланда» (2000) і «Танґо смерті» (2012), «Аптекар» (2015) та його продовження «Сестри крові» (2018), краєзнавчі книги «Легенди Львова» (6 видань, 1999–2003), «Кнайпи Львова» (2000, 2001), «Таємниці львівської кави» (2001), міфологічної енциклопедії «Книга бестій» (2003).

Для дитячої аудиторії Ю. Винничук працює у жанрі літературної казки, дещо модифікованої та поєднаної з іншими жанрами. Серед найвідоміших дитячих книжок письменника: повість-казка «Місце для дракона» (1990), фантастична казка «Літопис від равлика», низка казок про двох друзів Чеберяйчиків, книга «Історія одного поросятка», віршована казка «Цукровий півник».

Митець також охочий до створення літературних містифікацій. Він «ховався» за такими удаваними авторами, як американський письменник Кліфорд Ірвін, ірландським поетом Ріанґабаром, поетесою XVII ст. Анною Любовичівною, виданим начебто щоденником Роксолани під назвою «Житіє гаремноє». Ю. Винничук працював також як перекладач з кельтської, англійської та численних слов’янських мов. Письменник є укладачем антологій української літератури на різноманітну тематику: від літературної казки до фантастики ХІХ–ХХ ст. і готичної прози, енциклопедій міфології. Серед них «Кнайпи Львова», «Легенди Львова», «Біблійні казки», «Міфи та легенди українців», («Розіп'ята муза», «Невідоме Розстріляне Відродження» та інші. Твори Ю. Винничука перекладені 15 мовами світу – в Англії, Аргентині, Білорусі, Німеччині, Польщі, Канаді, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За його казками знято 2 мультфільми.

Ю. Винничук – переможець конкурсу Бі-Бі-Сі на кращу українську книгу (2005) за роман «Весняні ігри в осінніх садах». Серед його нагород – Золоті письменники України (2012), Книга року BBC (2005, 2012), Angelus (2019).