Хвилями моєї щасливої долі. Харченко Володимир Іванович

«Енергетика є ключовим питанням

майбутнього – це питання життя або смерті»

Нікола Тесла

Харченко Володимир Іванович – винахідник України, активний помічник Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки. Всі його винаходи пов`язані з енергетикою. Володимир Іванович бере завжди активну участь в усіх масових заходах, які проходять у патентно-технічному відділі.

Харченко В.І. народився у м. Хмельники Вінницької області 19 травня 1941 року. Почалась війна. Було важко. Але родина все здолала.

З 1 по 7 клас навчався у с. Шибено Бородянського району Київської області. Для того, щоб отримати освіту у 1955 році переїхав до дідуся і бабусі у м. Верхівцеве.

У 1958 році вступив до Дніпропетровського індустріального технікуму, а в 1961 році закінчив його і отримав спеціальність технік-електрик.

Після технікуму працював у м. Хабарівськ. У 1961 році був покликаний до Радянської Армії. Після служби в лавах армії вступив до Гірничого інституту ім. Артема на спеціальність електропровід і автоматизація промислових установ. У 1969 р. закінчив навчання. Мрія отримати вищу освіту здійснилась!

З 1969 працював інженером-наладчиком Дніпропетровського пусконалагоджувального управління № 412 трест - електромонтаж. Потім була ще служба в лавах армії з 1970 по 1972 рік в танкових військах. Під час служби Володимир Іванович дуже багато зробив пропозицій стосовно економії електроенергії. Закінчив школу електронної розвідки.

По закінченню служби в армії, з 1972 по 1973 роки працював головним енергетиком Верхньодніпровського кар`єроуправління Дніпропетровської області. А в 1973 році отримав посаду інженера-конструктора на машинобудівному заводі в місті Верхівцево. Потім на цьому заводі став начальником центру заводської лабораторії, згодом став головним метрологом заводу (БЗБО).

З 1976 по 1979 рік працював старшим науковим співробітником в Ленінградському інституті ЦНІБУММАШ.

У 1980 році створив власну фірму «Електроприлад», справами якої займається і зараз. Володимир Іванович дуже пишається цим. Він успішна людина.

Володимир Іванович автор 22 патентів на винаходи в галузі економії енергоресурсів. Першим його винаходом був «Генератор» в 1961 році. На моє питання: «Як створювались його винаходи», - він дає тільки одну відповідь: «Я дуже багато читав. Добре вчився. Жодного разу не пропускав занять ні в школі, ні в інституті. Я прагнув бути корисним для своєї неньки - України».

При такій цілеспрямованості і в особистому житті Володимира Івановича була лірика, кохання з першого погляду. Він з любов`ю згадує знайомство зі своєю дружиною Валюшею. Він її ласкаво називає «відзіганкою». Вперше вони зустрілися в Гірничому інституті. Ось як це було, згадує Володимир Іванович: «Розпочалась лекція. Хтось постукав у двері аудиторії і в неї зазирнула дівчина. Вона була дуже розгублена і засмучена, і шукала поглядом місце куди сісти. Я побачив її і не розгубився, запропонував їй сісти поряд зі мною. Я неділю не вимовив ні слова до цієї своєї любові. Я закохався! Ми познайомились і потім вже не розлучалися. Валентина Іванівна Куліченко… Моя доля! Моя щаслива доля! Я дякую Богу за таку дружину, матір моїх синів. Моя Валюша має дуже гарні технічні здібності, красуня, розумниця. В 1967 році ми одружилися, а в 1969 році Валюша захистила диплом і подарувала мені першого сина Олега. У 1974 році на світ народився і мій другий син Олексій. Я пишаюся своєю родиною. Мій син Олег - офіцер. Син Олексій - головний бухгалтер на приватному підприємстві. У мене є внук Іванко, а в цьому році я став прадідом. У мене народилась правнучка Меланія. Нарешті у нашому роді з`явилась дівчинка!

Життя продовжується. Я вигадую нові пристрої і пишу заявки на винаходи України і усміхаюсь своїй маленькій правнучці. Моєму найкращому винаходу життя!».

Ось які наші читачі! Віват винахідникам!

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічним відділом ДОУНБ

29.11.2017