«Дощолов» – екологічний виклик сучасності

Екологічний проєкт «Дощолов», над яким працювала команда ліцею № 2 з Покрова на Дніпропетровщині, отримав першу премію престижного міжнародного конкурсу Іnternational young eco-hero award від Аction for nature. На міжнародному рівні «Дощолов» представляла випускниця закладу Марія Грушецька. З-поміж 258-ми заявок із 33-х країн вона взяла участь у півфіналі конкурсу, вийшла до фіналу і отримала перемогу. Action For Nature Inc. – міжнародна некомерційна організація, розташована в Сан-Франциско в штаті Каліфорнія, США, яка заохочує молодь до особистих дій, спрямованих на покращення навколишнього середовища і виховання любові та поваги до природи. Щороку вона підводить підсумки великої роботи, визначаючи лідерів. Приємно, що вже вдруге перемогу отримує Україна, цього разу – м. Покров!
Організатори конкурсу наголосили на надзвичайності цього важливого досягнення, адже серед війни Марія та вся команда ліцею №2, всі, хто допомагав дітям, змогли відповісти екологічним викликам, знайшли можливості для інновацій, аби зробити світ стійкішим!
Знищення російськими військами у червні 2023 року Каховської ГЕС змусило не лише дорослих, а й школярів шукати виходу з критичної ситуації. Підрив спричинив екологічну катастрофу через зниження рівня води у водосховищі. Окрім цього, руйнація ГЕС вплинула на доступ до базових, життєво необхідних потреб населення, насамперед, – до чистої питної води. В цілому через руйнування гідроелектростанції без питної води залишилися приблизно 700 тисяч людей – як на окупованих, так і на підконтрольних Україні територіях. Утім, проблеми з водою в регіоні почалися ще до підриву. Восени 2022 року під час обстрілів окупанти пошкодили запірні шандори електростанції, через що рівень води впав на понад пів метра. Потім окупанти вдалися до нової тактики – скидання води. Але після підриву ситуація стала критичною.
«Деякий час у нас не лише питної, а й навіть технічної не було. Ми не мали чим помити руки або випрати білизну, – розповідає Єлизавета Засядьвовк, одна із розробниць проєкту. – Звичайно, у місто завозили цистерни з питною водою, щоби хоч якось підтримати мешканців і забезпечити їхні елементарні потреби. Але це ж ціле місто, і воно таке не одне, тому проблему треба було вирішувати глобально. Так і народилася ідея нашого проєкту. Уявіть, щохвилини у вигляді дощу на Землю проливається майже мільярд тон води! Ця інформація не давала нам спокою. Не знаємо, чи це так збіглося абощо, але якраз майже одразу після підриву дамби в нашому регіоні почалися зливи», – каже Ліза. Тоді багато мешканців Покрова використали це на свою користь та почали збирати дощову воду в будь-які місткості. Ось тоді в команди проєкту й народився концепт пристрою і ціль – збирати одночасно більше води.
Оксана Матюшенко, вчителька та ідейна натхненниця проєкту каже: «Складна життєва ситуація стала для дітей хорошою практикою. Вони виявили: підставити одну велику бочку під дах простіше й ефективніше, ніж заставляти двір або балкон купою банок, відер тощо. На практиці вони з’ясували, що збільшити кількість рідини можна за допомогою прямого збору».

Серед трагічної війни в Україні 16-річна Марія Грушецька стала взірцем стійкості та винахідливості. Юна винахідниця згуртувала своїх однокласників, щоб знайти надійне рішення – водозбірник «Дощолов». Конструкція мала збирати дощову воду просто з неба, а потім використовувати у побуті та сільському господарстві. Команда вчилася вирішувати складні інженерні завдання і співпрацювати гуртом. Своєю роботою довела, що «Дощолов» може допомагати у збереженні водних ресурсів і розвитку екологічних технологій. Як поділилися винахідники, пристрій простий у виготовленні, зібраний з доступних матеріалів, при цьому функціональний. Той, що розробили учні, нагадує собою перевернуту парасолю – вони назвали її RainSaucer – «дощове блюдечко». В основі конструкції розміщуються бочки будь-якого розміру, куди стікає вода з основи – «парасольки». Планується, що вона буде знімною, аби тент можна було чистити від бруду та залишків пилу. Зверху конструкція прикрита сіткою, яка затримує сміття, що може потрапити у воду. Прототип пристрою вже створено, а проведені випробування свідчать про його неабиякі перспективи.

«Дощолов» став своєрідним символом незламності та віри в перемогу рідної України! Бути корисними та дієвими – таке завдання ставила перед собою команда юних винахідників. Впровадити намічене розробникам допомагали вчителька і наставниця Оксана Матюшенко, директорка ліцею Лариса Мякотіна, експертка з команди стартапу OptySun Поліна Кравцова, Богдан Вельган з організації «Інша Освіта», батьки та небайдужі люди. 

Для учасників освітньої програми, старшокласників «План дій», це був не перший проєкт, але дощолов вимагав нових знань і зовсім іншого підходу. Перш ніж узятися до реалізації задуманого, детально вивчили побудову та принцип роботи «дощоловів». Дійшли висновку, що оптимальний варіант – створити конструкцію, що збиратиме воду одразу з неба.  Всі креслення пристрою й інструкцію з використання розмістили у вільному доступі на сторінці ліцею. Зібрати прототип їм допомогли у Хаклабі Києва. У столиці покровчани вперше протестували свій пристрій під кураторством Ольги Іванченко.

Перша конструкція вже встановлена та працює на території Покровського ліцею № 2. «Воду, яку ми збираємо за допомогою пристрою, ми вже використовуємо для технічних потреб. Наприклад, прати нею можна, а от пити – поки що ні. Тому вважаємо, що нашу роботу не закінчено», – кажуть розробники. Наступним їхнім кроком буде удосконалення приладу додаванням спеціального фільтра, аби вода, яка потрапляє в збірники, була вже готовою для використання в побуті, у тому числі й для споживання.

Нещодавно команда створила профайл проєкту на платформі «Спільнокошт». Тепер усі охочі можуть фінансово підтримати школярів, аби «дощоловів» уже з можливістю отримувати питну воду ставало більше.

Нині юні винахідники готуються до запуску масштабної рекламної кампанії в соцмережах.

Ліцеїсти щиро вірять, що «дощолови» стануть незамінними, будуть затребуваними, бо навчать використовувати природні ресурси й цінувати їх.

За такою молоддю наше майбутнє!