Ульяновський, В.І. Диво й дива київського Володимирського собору

Ульяновський, В.І. Диво й дива київського Володимирського собору / В.І. Ульяновський. – К.: Либідь, 2016. – 432.: іл.

По-перше впадає в око, захоплююче викладання, де кожна подробиця на вагу… ні не золота, на вагу душі та важливого усвідомлення своєї причетності до таїнства.

З чого ж починається диво? Безперечно, з «першоджерела» соборної ідеї – митрополита Філарета (Амфітеатрова), з його наполегливості у суперечках із царською владою, з ретельного обирання місця під забудову, із зібрання коштів усім миром.

Документальні архівні посилання роблять видання максимально цілісним і візуалізованим, нібито ти спостерігаєш за усіма подіями, як за захоплюючим сюжетом фільму. А спогади безпосередніх учасників насичують відтінками особистих емоцій. Ось наприклад, враження учасника відкриття собору та першої всенощної Михайла Нестерова: «Дивный хор Калишевского, сотни огней, впервые зажженные перед образами, над которыми когда-то мечтал, в которых осталась частица себя… Все это волновало до слез. Вспомнились в эти минуты все лучшее в жизни – люди, событие, свое счастье. Все, все поднималось на поверхность сознания, будило сердце, призывало его восторженно вторить событию. Совершилось давно жданное».

Ми гортаємо сторінки і постають перед нами видатні церковні діячі, архітектори, художники, звичайні особи, які долученням до будівництва Володимирського собору, творили його історію. Дізнаємося ми, наприклад, про київського купця Кіндрата Ховалкіна, якого до того змальовували як людину злісної економії на будівництві, але наведені старовинні архівні записи засвідчили інше. Відкриємо багатомовного архітектора собору Олександра Беретті – майстра пояснювальних і доповідних записок, але разом із тим талановитого зодчого. По іншому поглянемо на дивовижні розписи Віктора Васнецова, які французький мистецтвознавець барон де Бай назвав «геніальним прозрінням». Дізнаємося про забутих героїв соборної епопеї – вчених Киівської Духовной Академії. Надихнемося дивом першого відчуття, коли потрапляеш до собору, та впевнимося в інших малих і великих дивах, якими пронизано всю 120-літню історії цієї архітектурної та духовної святині. Безперечно, вразить іконографічний матеріал. Отже, перелічувати переваги та цікавості можна нескінченно.

У підсумку зазначимо, що кожен з нас має свій шлях до Храму. Ця історія дає можливість зробити його більш уважним, глибоким і змістовним. І, головне, отримати шанс замислитися про свій власний храм і збудувати його у своїй душі.

Новий рік зустріли, а канікули тривають. Чим зайняти малюка вдома? Телевізор, комп’ютер – шкідливо, на дворі гратися – холодно. Що ж робити?! Читати!

Більшість вважає, що казки призначені для зовсім маленьких дітей. Але це не так. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість із них добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів.

Незважаючи на появу нових історій, казки, яким більше 100 років залишаються актуальними і цікавими, отже їх і не припиняють друкувати.

Ось, наприклад дитячі твори Братів Грімм, перекладені багатьма мовами світу: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Червона шапочка», «Попелюшка», «Кішка й мишка в дружбі», «Заєць та їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Гретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих», «Старий дід і внучок», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська» вчать, виховують, розвивають емоційну стійкість, дають життєві уроки. Читання такої літератури позитивно вплине на дитину!

Всесвітньо відомі казки будуть завжди «в моді»! Не гайте часу, читайте улюблені твори – вони є в бібліотеці!