Бакуменко О. Д. Доброзвучна муза

Бакуменко О.Д. Доброзвучна муза. – К.: Україна, 2016. – 560 с. 

Це видання сповнене великої любові до Її Величності Книги і до авторів, які сторінками життя пишуть літописи часу. Це видання для тих, хто й досі прагне вчитися читати, в тому розумінні слова, щоб, розвиваючи власні літературні смаки та аналізуючи твори, починати (або продовжувати) робити власні спостереження, корегуючи особисті вчинки.

До вашої уваги 34 портрети відомих українських поетів і прозаїків авторства Олександра Бакуменка. Про його стиль викладення добре і вірно сказав Микола Сингаївський: «Автор вміє говорити своєрідним, задушевно-схвильованим голосом, який легко вирізняється у різноголоссі сучасних письменників своїм доброзичливим тембром…» 

Ми відкриємо для себе душу Андрія Малишко, його непідробну щирість, іронічність, дотепність і внутрішню шляхетність, ще раз переконавшись у ніжній співучості його мови. Рядки біографії з живими подробицями його товаришування з Олександром Твардовським, літератознавчі акценти, все це доповнює портрет в інтер'єрі часу.

Наступний нарис – «Окопна правда Віктора Некрасова». Його називали «Віка» і любили за душу, розум і талант. Зв'язки та паралелі з іншими особистостями і літературними прикметами епохи, цікава розповідь про родину Некрасова, сумні подробиці заборон, «безпосередність миттєвих, благородних людських реакцій». І, як головний штрих, нагадування про кредо письменника: «Чесну людину можна переслідувати, але неможливо збезчестити».

Прикрасила сторінки видання і чудова ніжна розповідь про дивовижного автора фантастичних і пригодницьких оповідань Веніаміна Юхимовича Росіна – нескінченного витівника, гумориста та дотепника, щирого патріота своєї Батьківщини. Сторінки фронтових років у саперному батальйоні та сорок років відданих дитячій літературі – славетний і гідний шлях.

Розкриває для нас Олександр Данилович і формулу вічної поезії Бориса Олійника, який «перед людьми і честю звітував за кожне слово з власного пера..». Осягає думками творчість надзвичайно талановитої Ліни Костенко яка вважала, що «у майбутнього слух абсолютний…» і що «вона лише інструмент, в якому плачуть сни (її) народу».

Завершальним «акордом» видання є слово самого автора, в якому чесно і відкрито він пояснює, чому саме звернувся до «філософії власних літературних вподобань». А прикінцеве розміщення цього слова до того ж характеризує його культуру, скромність та велику вдячність усім учителям життя та улюбленим книгам, до яких доторкнулися його серце і розум.

Отже, насолоджуйтесь цікавими, «живими» сторінками фрагментів життя, споріднених з творчістю і окреслених рисами того покоління, до якого належав відомий український письменник і літературознавець Олександр Данилович Бакуменко.