Матеріал для написання реферату Рекреаційна діяльність в умовах воєнного стану Економічні перетворення, котрі проводяться сьогодні в Україні, вимагають ефективнішого використання інноваційного фактора у розв'язанні багатьох проблем сучасного соціально-економічного розвитку країни. Ключовою серед них є охорона здоров'я людей, збільшення тривалості їх активного періоду життя. До основних шляхів розв'язання цієї проблеми варто, безумовно, віднести докорінне поліпшення організації та управління процесами охорони здоров'я, зокрема підсилення профілактичної зорієнтованості. Особлива роль тут належить інноваційному розвитку рекреаційного комплексу, що виявляється в багатогалузевому характері і тісній факторній взаємозалежності з іншими підсистемами національної економіки.
Снігур К. В. Рекреаційні ресурси: Сутність та змістовні аспекти дефініції // ВІСНИК ДонНУЕТ -2018. -№2(69). – С. 111-121 Анотація: У результаті дослідження систематизовано теоретико-методологічні підходи щодо визначення сутності дефініції «рекреаційні ресурси» та виявлено її змістовні аспекти. На основі аналізу зв’язків між дефініціями «рекреація», «ресурси» та «рекреаційні ресурси» й узагальненні існуючих наукових розробок щодо їхнього змісту уточнено сутність дефініції «рекреаційні ресурси». Розбудова національного рекреаційного господарства та вдосконалення системи управління ним вимагає наукового підходу до розв’язання проблеми виявлення й ефективного використання рекреаційних ресурсів. Адже якщо на рахунок їх ролі та значення як важливого складника розвитку національної економіки, думки одностайні, то щодо трактування сутності дефініції «рекреаційні ресурси» існує певна поляризація думок. Незважаючи на значний інтерес з боку наукової спільноти, на сьогодні не існує досліджень, що були б присвячені систематизації теоретико-методологічних підходів до розуміння сутності рекреаційних ресурсів. Уточнення дефініції «рекреаційні ресурси», визначення її сутнісних та специфічних ознак дозволить підійти до забезпечення ефективного і комплексного використання наявних рекреаційних ресурсів, що, у свою чергу, сприятиме прискоренню соціально-економічного розвитку регіонів і держави в цілому, підвищенню якості життя населення та популяризації України у світі.
Жук П. В. Туристично-рекреаційна сфера Карпатського регіону України в умовах воєнного стану// Регіональна економіка -2022. -№3. – С. 37-45 Анотація: Підкреслено одне з провідних місць туристично-рекреаційної сфери серед стратегічних цілей розвитку областей Карпатського регіону України. Наведено дані щодо сформованої мережі засобів колективного та індивідуального розміщування туристично-рекреаційного профілю в регіоні. Визначено характер і динаміку кількісних змін у використанні засобів колективного та індивідуального розміщування та у фінансово-економічних результатах діяльності туристично-рекреаційних закладів регіону. Охарактеризовано зміну режиму функціонування їх в умовах воєнного стану та роль у вирішенні проблем прийому вимушено переміщених осіб. До широкомасштабної російської військової агресії туристично-рекреаційна сфера в областях Карпатського регіону України розглядалася як одна з пріоритетних сфер економічного розвитку. У Стратегії розвитку Львівської області на період 2021-2027 років їй відведене місце як одній з п’яти головних стратегічних цілей. У Стратегії розвитку Чернівецької області на період до 2027 року пріоритетною стратегічною ціллю визначено підвищення конкурентоспроможності регіону шляхом сталого розвитку сільського господарства, переробної промисловості та туризму. У Стратегії розвитку Івано-Франківської області на 2021-2027 роки розвиток туристично рекреаційної сфери розглядається як одна з операційних цілей стратегічного напряму 1 «Конкурентоспроможна економіка на засадах смарт-спеціалізації». У Регіональній стратегії розвитку Закарпатської області на період 2021-2027 років розвиток туристичної та оздоровчої сфери включено до переліку операційних цілей стратегічної цілі 2 «Прискорення досягнення конкурентоспроможності та інноваційності регіональної економіки». Підстави для відведення туристично-рекреаційній сфері ролі одного з найвагоміших драйверів економічного розвитку регіону зумовлювалися наявністю вагомого природного та історико-культурного потенціалу рекреації, особливостями регіону, значна частина території якого є гірською і потребує орієнтування на сумісні зі специфікою природно-екологічних умов гір види економічної діяльності, зокрема туристично-рекреаційну, зростанням попиту на її послуги, популярністю Карпатського регіону як провідної туристично-рекреаційної дестинації України, розвитком її інфраструктури.
Філюк С. М. Концептуалізація соціально-економічного вектору відновлення туристично-рекреаційного потенціалу України в умовах воєнного стану// Економіка. Фінанси. Право -2023. -№1. – С. 5-9 Анотація: Закономірним завданням уряду і місцевого самоврядування за сучасних умов воєнного стану, зокрема, на тлі зниження промислового потенціалу є пошук шляхів розвитку і ефективного використання туристично-рекреаційного потенціалу України та окремих регіонів. У науковій площині це завдання трансформується у дослідницьке питання стосовно перспектив зміцнення соціально-економічної ролі туристично-рекреаційного потенціалу України у воєнний час. За результатами дослідження здійснено концептуалізацію соціально-економічного вектора відновлення туристично-рекреаційного потенціалу України у воєнний час на основі системного, діалектичного та антропоцентричного підходів із застосуванням методів критичного аналізу наукових джерел, структурно-функціонального аналізу і феноменологічної концептуалізації. За сучасних реалій воєнного стану набагато важливішою видається роль туристично-рекреаційної індустрії з реалізації суспільно важливих функцій для задоволення потреб суспільства у оздоровленні, лікуванні, відпочинку, духовного і фізичного розвитку. Антропоцентрична роль туристично-рекреаційного потенціалу знаходить прояв у відведенні центрального місця у сучасній туристично-рекреаційній сфері саме людині. Зміст антропоцентричного підходу проявляється в ідентифікації у складі туристично-рекреаційного потенціалу засобів для оздоровлення населення з використанням наявної мережі лікувально-рекреаційних закладів, забезпеченням належного санаторного лікування тих категорій населення, які мають особливу потребу і заслуговують на державну підтримку (військовослужбовці і їх родини, внутрішньо переміщені особи, соціально незахищені верстви населення). З іншого боку, обмеження, що накладаються на державний бюджет в умовах військового стану вимагає коригування соціального складника з урахуванням вимог ринку. Це означає, що завдання розвитку туристично-рекреаційного потенціалу покладається і на суб’єкти туристичної галузі, які виконують свою роль відповідно до ринкових законів і забезпечують задоволення внутрішнього та іноземного споживчого попиту на відпочинок, туристичні послуги, курортне лікування в належних умовах і ринкових сегментах від економ до бізнес-класу.
Близнюк А. С. Шляхи вдосконалення економічних механізмів державного регулювання рекреаційної сфери в Україні // Публічне управління та митне адміністрування -2019. - №1 (20). – С. 24-30 Анотація: Рекреаційна сфера України має значний потенціал, який сьогодні не використовується в повному обсязі із цілого ряду причин, основними з яких є: необлаштованість рекреаційних територій і об’єктів; нерозвиненість рекреаційної інфраструктури; відсутність належної конкуренції між суб’єктами господарювання в рекреаційній сфері, що знижує якість їх послуг. Відтак рекреаційна сфера потребує наявності сприятливих економічних умов розвитку та залучення значних обсягів фінансових ресурсів, а отже, питання розгляду фінансової складової частини функціонування рекреаційної галузі є актуальним у практичному і теоретичному плані. Ефективне функціонування рекреаційної сфери значною мірою залежить від потенціалу фінансового забезпечення її економічного розвитку, який визначається критерієм достатності власних фінансових ресурсів, а також можливістю залучити інвестиції до їх складу і скористатися запозиченнями на умовах, що дозволяють прискорити генерування необхідних фондів для модернізації матеріально-технічної бази та формування конкурентоспроможної пропозиції рекреаційних послуг. Сьогодні власні джерела фінансового забезпечення підприємств рекреаційної сфери характеризуються обмеженістю обсягів залучення, а отже, можливостями істотного розширення операційної та інвестиційної діяльності в періоди сприятливої кон’юнктури ринку рекреаційних послуг. Важливим завданням активізації сфери рекреаційних послуг є вдосконалення організаційно-економічного механізму – сукупності форм і методів, за допомогою яких здійснюється організація суспільного виробництва у сфері відпочинку, узгоджується економічна до- цільність рекреаційної діяльності її як єдиного цілого, визначаються джерела фінансування регуляторних заходів. Важливе значення під час здійснення впливу держави на процеси розвитку рекреаційної сфери повинні відігравати фінансові (податкові, бюджетні) важелі та інвестиційні заходи.
Бабікова К. О. Перспективні напрями вдосконалення системи еколого-економічного забезпечення рекреаційного туризму в контексті Євроінтеграції // Інвестиції: практика та досвід -2021. - №15. – С. 46-51 Анотація: Туризм посідає одну із головних ролей у еколого-економічному розвитку рекреаційної, а також суміжних їй сфер. Розвиток рекреаційного туризму має позитивний вплив на підвищення рівня зайнятості населення, надходжень у валюті, споживчий попит тощо. На сьогодні еколого_економічний розвиток України визначається завдяки впровадженню програм, які мають євроінтеграційний характер у контексті розвитку рекреаційно_туристичної діяльності суміжних країн та не тільки. Території рекреаційно_туристичної діяльності мають видові характеристики, тобто гарний пейзаж, природа, ландшафти, розвинута туристична інфраструктура, екологічний та економічний потенціали, сприятливі умови для рекреації тощо. За умов обмеження фінансування регіонів рекреаційно-туристичної діяльності рівень розвитку вище зазначених складових трансформується. Розвиток територій рекреаційно-туристичної діяльності має наступні завдання: моніторинг рекреаційних ресурсів (визначається кількість атрактивних об'єктів, що використовуються, а також пошук нових); згрупування рекреаційно-туристичних мереж та їх кордонів; визначення конкретних територій рекреаційно-туристичної діяльності (визначення пріоритетів для розвитку рекреаційного туризму). Після чого необхідно зробити висновок щодо рівня розвитку територій рекреаційно-туристичної діяльності, можливі та неможливі напрями її розвитку, рівня якості природокористування, та наприкінці, повна або часткова перепрофілювання використання природних ресурсів на територіях рекреаційного туризму. Розвиток рекреаційно-туристичної діяльності безпосередньо пов'язаний із використанням всіх потенціалів та ресурсів на територіях, де є рекреація. На основі аналізу та оцінки ресурсів рекреаційно-туристичної діяльності проводиться територіальне планування розвитку рекреаційного туризму. Одночасно із цим, передбачається розвиток суміжних сфер, виробництв, які орієнтуються на обслуговування туристів. Необхідно зазначити, що організація рекреаційно-туристичної діяльності відбувається завдяки використанню природних ресурсів.
Близнюк А. С. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційної галузі в Україні // Інвестиції: практика та досвід -2019. - №4. – С. 114-118 Анотація: Проблематика державного регулювання рекреаційної галузі полягає у визначенні основних тенденцій розвитку міжнародної рекреаційної сфери та впровадженні відповідних кроків інтеграції України в міжнародний ринок рекреаційних послуг з урахуванням її реальних можливостей. Формування та розвиток ринку рекреаційних послуг здійснюється шляхом державного та регіонального регулювання. Основними елементами державного регулювання ринку рекреаційних послуг є правове та адміністративне регулювання через законодавчі та нормативні акти, стандарти, ліцензії, галузеві норми та нормативи, орієнтовані на параметри світового ринку рекреаційних послуг; державне програмування та планування; фінансово-податкове, грошово-кредитне регулювання, регулювання цін і тарифів, інвестиційна політика, соціальна, екологічна, антимонопольна політика. Існують всі необхідні передумови для розвитку рекреаційної сфери в Україні, на яку впливають як позитивні, так і негативні фактори, пов'язані з політичною, законодавчо-правовою та соціально-економічною ситуацією в країні та світі. Українська держава, визнаючи рекреаційну діяльність як одну з пріоритетних галузей національної економіки, здійснює її регулювання відповідно до таких принципів: сприяння рекреаційній діяльності й створення сприятливих умов для її розвитку; визначення і підтримка пріоритетних напрямів рекреаційної діяльності; формування уявлення про Україну як про країну, сприятливу для рекреації. | 
