Студенту на замітку: Сільське господарство. Екологічне землеробство

Відтворення родючості ґрунту і оптимізаціяумов життя рослин

Родючість ґрунту та його окультурення. Ґрунт - складне гете­рогенне тіло, яке характеризується багатьма властивостями. Основна з них - родючість. Під нею розуміють властивість ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, достатній кількості повітря, тепла і в сприятливих фізичних, хімічних та фізико-хімічних умовах для нормальної життєдіяльності. Родючість ґрунту виникає як наслідок роз­витку природного ґрунтоутворювального процесу, а при сільськогоспо­дарському використанні - також процесу окультурювання.

Природна родючість властива кожному типові ґрунту в природному заляганні й характеризується родючістю не займаних людиною ланд­шафтів з їх природними ценозами (луки, степи, ліси, болота).

Найчастіше щодо ґрунтів, які обробляють, вживається поняття ефек­тивна родючість (економічна, продуктивна). Вона залежить не тільки від рівня природної родючості, а в значній мірі від умов використання ґрунтів, заходів по їх окультуренню, введення сівозмін, внесення добрив, застосування засобів захисту рослин, рівня розвитку науки, техніки, їх реалізації у виробництві. Ефективна родючість визначається рівнем уро­жайності і є по суті штучною родючістю.

Особливе значення має правильне розуміння поняття потенційна ро­дючість, яку можна віднести до ґрунтів, які обробляють і не обробля­ють. При цьому маються на увазі сприятливі механічний склад, водний режим ґрунту, фізичні властивості, достатні запаси елементів живлення тощо. Але не завжди потенційна родючість реалізується у високій ефек­тивній родючості, наприклад, через високу забур'яненість на цих фунтах збирають низькі врожаї, те саме спостерігається через високу кислотність тощо. Як приклад, фунтами з високою потенційною родючістю є болотні торфові фунти, які після раціонального осушення можуть мати високу ефективну родючість, що зумовлена значною кількістю органічних ре­човин та елементами живлення.

Рівень родючості фунту має певну умовність щодо деяких культур. Так, піщані дерново-підзолисті фунти з важкорозчинними фосфатами - порівняно родючі для гречки, люпину, жита і малородючі для пшениці, кукурудзи, цукрових буряків. Це пов'язане з біологічними властивостя­ми культур або навіть окремих сортів, що треба враховувати при розроб­ленні спеціалізації господарств, складанні перспективних та виробничих планів використання фунтів, впровадження сівозмін.

Динаміка родючості ґрунту в інтенсивному землеробстві. Ро­дючість фунту - далеко не постійне явище і в деяких випадках дуже динамічне, а в оброблюваних фунтах у певних межах динаміка його без­перервна. Це означає, що природна родючість грунту може змінювати­ся, наприклад, від засолення, заболочування, ерозії тощо. При неправиль­ному використанні може знижуватися ефективна родючість фунту. При­чиною цьому може бути погіршення поживного, водного, повітряного, со­льового та інших режимів через недостатню увагу до обробітку фунту, внесення добрив, меліорації, тобто до всіх тих антропогенних заходів, які впливають на рівень штучної родючості фунту і виражаються рівнем урожаїв. На жаль, ця динаміка може мати постійний негативний напрям і призвести до різкого зниження економічної, або ефективної, родючості фунту, яке може перейти до поступового зниження природної його родю­чості. Наприклад, при низькій урожайності в ґрунті утворюється мало коріння, на його поверхні залишається небагато органічних решток, мікрофлора одержує мало органіки і розвивається слабо, при посилено­му обробітку фунту гумус повільніше нафомаджується, ніж розкладаєть­ся. Із зменшенням вмісту гумусу в фунті спостерігаються всі негативні 54 наслідки погіршення природної родючості грунту, які часто спостерігає­мо: зменшення валових запасів поживних речовин, погіршення агрофізич­них властивостей грунту, його агрохімічних показників, зниження біологі­чної активності тощо. Настає явище виснаження грунту.

Для цього, як встановлено наукою і практикою, необхідно провести травосіяння, висівання проміжних культур, сидерацію і для бездефіцит­ного балансу гумусу в Нечорноземній зоні, зокрема на Поліссі України, необхідно вносити 15-18 т/га органічних добрив, в Лісостепу -10-15 і в Степу - 8-10 т/га.

Дослідженнями кафедри загального землеробства Львівського дер­жавного аграрного університету встановлено, що кращими післяжнивни­ми культурами на зелене добриво є редька олійна та гірчиця біла, які формують восени 200-300 ц/га зеленої маси, котра за своєю удобрю­вальною здатністю прирівнюється до 30-40 т/га гною.

В останні роки в дослідах кафедр ґрунтознавства та землеробства Національного аграрного університету доведено, що внесення 4-6-8 т/га соломи позитивно впливає нагрофізичні властивості грунту, підвищує врожайність культур, сприяє збільшенню вмісту гумусу.

У рільництві практично немає можливості впливати на механічний склад грунту. Хоч відомі досліди по гайнуванню піщаних грунтів і піску - ванню глинистих, широкого виробничого застосування вони не знайшли. Приведення грунту до заданого механічного складу є лише в овочів­ництві та квітникарстві, коли в цих галузях готують суміші (субстрати) для вимогливих культур і розсади. Проте треба мати на увазі, що систе­матичне внесення високих норм органічних добрив, травосіяння, сиде­рація можуть у польових умовах дещо вплинути на механічний склад грунту в бік його поліпшення.

До факторів, що визначають родючість ґрунту, належать агрофізичні, хімічні, водні і біологічні властивості ґрунту. їх треба знати, щоб керува­ти формуванням урожаю, ростом і розвитком рослин (Д. Мельничук, Дж. Хофман, М. Городній, 2004). Ріст і розвиток рослин значною мірою залежать від фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунту.

Велике значення для родючості ґрунту має і мінералогічний склад його твердої фази. Він залежить від складу та походження ґрунтоутво­рювальних порід, мінералів, що входять до їх складу. Від їх властивостей у значній мірі залежить кислотність і лужність ґрунту, вбирна здатність, водопроникність та інші водно-фізичні властивості ґрунту.

Ґрунт - це складна система, яка складається з трьох фаз: твердої, рідкої і газоподібної. Всі фази грунту перебувають у постійній взаємодії, між ними безперервно відбуваються реакції обміну і поглинання. Найбільші рухливість і мінливість властиві газоподібній і рідкій фазам, порівняно з ними тверда фаза інертніша, але і в неї є активна частина - ґрунтові колоїди.