Студенту на замітку: Сільське господарство. Вирощування плодових і ягідних культур в зоні Степу України

ЧАСТИНА І БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЛОДОВИХ ТА ЯГІДНИХ РОСЛИН

Розробка і впровадження науково-обґрунтованої технології ви­робництва плодів і ягід, з метою одержання високих і сталих вро­жаїв, можіиві лише на підставі детального вивчення походження плодових рослин, що сприяє ще більш глибокому розумінню їхніх біологічних властивостей.

Питанням походження, історії та розповсюдження плодових рослин присвячені такі наукові праці академіка М.1. Вавілова [4], як «Центри походження культурних рослин», «Дикие родичи плодовых деревьев Азиатской части СССР (Кавказа) и проблема происхожде­ния плодовых деревьев», «Ботанико-географические основы селек­ции» та інші. На підставі великого фактичного матеріалу, зібраного в результаті експедиційного обстеження рослинності багатьох країн світу, М.І. Вавілов вперше запропонував теорію про центри поход­ження культурних рослин та їхніх родичів і визначення первинних і вторинних осередків формоутворення, доместифікації, тобто вве­дення в культуру.

Центр походження культурних рослин - це той географічний район, де найбільш інтенсивно відбувалось формоутворення і звідки починалось розповсюдження культурних рослин в інші регіони.

Первинний осередок формоутворення — це територія, де з'яви­лись у процесі еволюції дикорослі рослини, характерні лише для цього району.

Вторинний осередок формоутворення характеризується відсут­ністю первісних рослин, а формоутворення проходить за межами цього регіону.

Первинним осередком доместикації є територія, на якій вперше розпочалось вирощування культурних рослин. Введення дикорос­лих рослин у культуру відбувалось як в осередках формоутворення, так і за їхніми межами.

До вторинних осередків доместифікації належать регіони, на території яких вирощують рослини, занесені з інших географічних регіонів. Характерна відсутність аборигенних культурних рослин.

За думкою М.І. Вавілова, більшість вирощуваних культурних рослин походять із восьми світових осередків або центрів поход­ження, які П.М. Жуковським названі ботаніко - географічними осе­редками і генотипами культурних, у тому числі і плодових рослин. Найбільш важливими є:

- китайсько-японський центр розміщений на території Східного Китаю, Кореї, Японії. В цьому центрі відбувалось формоу­творення яблуні, груші, сливи, абрикоса, персика;

- середньоазіатський центр поєднує республіки Середньої Азії та Афганістан. Тут склались осередки формоутворення і вве­дення в культуру абрикоса, окремих видів яблуні, груші, вишні, сливи та інших рослин;

- середньоазіатський центр включає Закавказзя, гірські рай­они Туркменії, Малу Азію і Аравію. Тут зустрічаються яблуня, гру­ша, вишня, слива, алича та інші;

- європейсько-сибірському центру належить територія Євро­пи і Сибіру. В ньому виявлені осередки формоутворення і введення в культуру смородини чррної, обліпихи крушиноподібної, яблуні, вишні, груші та інших рослин;

- північно-американський центр - встановлені осередки формоутворення і доместифікації малини чорної, ожини, сливи аме­риканської, аґрусу.

Природні умови України в цілому є сприятливими для успішного розвитку садівництва, але відзначаються значною різноманітністю. В напрямку з півночі на південь і з заходу на схід зменшується кількість опадів, змінюються температурний та інші екологічні фак­тори, що, в свою чергу, накладає відбиток на формування ґрунтового покриву. Тому важливо при розміщенні плодових насаджень враху­вати відповідність екологічних факторів біологічним властивостям плодових рослин, що буде сприяти реалізації їх потенціальних мож­ливостей.

Вперше в історії вітчизняного садівництва Л.П. Симиренко об­ґрунтував необхідність добору до кожної природної зони і підзони найбільш придатних плодових культур та їхніх сортів. Районування і встановлення стандартного сортименту плодових і ягідних куль­тур було започатковано В.В. Пашкевичем. У 1969 році М.Ю. Гу- щиним було запропоновано виділення на території України 11 зон плодівництва.

Полісся зі східною та західною підзонами.

1. Східний Лісостеп.

2. Західний Лісостеп із правобережною і західною підзонами.

3. Придністров'я.

4. Західний і центральний Степ.

5. Північно-східний Степ.

6. Донбас.

7. Південний Степ.

8. Прикарпаття з підзонами - низовиною, передгірною і гірською.

9. Закарпаття з низовиною підзоною.

10. Крим з південно - низинною, передгірною, степовою і центральною підзонами, східним і західним Степом.

Найсприятливішими зонами, підзонами і районами для товарно­го виробництва основних видів садівничої продукції є такі:

- Яблуня - зона Лісостепу, особливо райони Поділля, центрально­го і східного Лісостепу, зона Степу особливо райони Криму і півден­ного Степу.

- Груша - південний Степ, Крим, Наддністрянщина.

- Слива - західний Лісостеп ( Поділля, Наддністрянщина), Закар­паття, південний Степ, Крим.

- Черешня - південний Степ (Мелітопольщина), Крим, Донбас (Приазов'я), Наддністрянщина, Закарпаття.

- Вишня - Лісостеп, особливо райони східного Лісостепу, півден- но-східний Степ (Донбас).

- Персик - Крим, південний Степ, Закарпаття.

- Абрикос - південний Степ, Крим.

- Горіх волоський - Наддніпрянщина, Крим.

- Ягоди - Полісся, західний Лісостеп.

Таким чином, кращі умови для інтенсивного садівництва склада­ються в Криму, Придністров'ї, Лісостепу, Степу ( при умові зрошен­ня) і Закарпатті. В сортименті плодових насаджень цих зон доцільно віддати перевагу зимовим сортам яблуні (80 — 90 % площі яблуне­вих насаджень), груші (70 - 75 % насаджень груші), а також цінним сортам сливи, вишні, черешні, абрикоса і персика, вишні - Полісся і Лісостепу.

Ягідні культури вирощуються в усіх зонах України, але найбільш сприятливі умови для їхнього розвитку відзначаються на Поліссі і східному Лісостепу.

Оскільки до значної строкатості природних і економічних фак­торів додаються неоднакова забезпеченість регіонів трудовими та матеріально - технічними ресурсами, схильність населення до садівництва, розробку бізнес - проектів і технологій вирощування плодових і ягідних культур доцільно вести відповідно виділених зон плодівництва.

За морфологічними ознаками, будовою, розмірами, довголіттям, характером росту і розвитку всі плодові і ягідні рослини поділяють­ся на наступні групи:

- Деревоподібні — мають добре виражений центральний стовбур, від якого відходять скелетні гілки різних порядків,, і потужну ко­реневу систему. Надземна система рослин характеризується вели­кою асиміляційною здатністю. До цієї групи входять грецький горіх, яблуня, груша, абрикос, черешня та інші. Вони характеризуються найбільшим серед плодових рослин довголіттям і більш пізнім всту­пом у плодоношення.

- Кущоподібні - рослини, що характеризуються декількома сто­вбурами майже однакової сили росту, або ж одним, але слабо вира­женим (айва, вишня, слива, кизил, обліпиха та ін.). У порівняні з деревоподібними рослинами вони менш довговічні і раніше вступа­ють у плодоношення.

- Кущі - рослини висотою до 2,5 м, які мають декілька десятків дерев'янистих стебел, утворених на поверхні ґрунту ( чорна сморо­дина і порічки, аґрус). Рослини швидкоплідні. Період життя досягає 15 років і більше.

Напівкущі - рослини, які мають багаторічну поверхнево роз­ташовану кореневу систему і надземні стебла дворічного циклу роз­витку ( малина, ожина). Вони швидкоплідні, але недовговічні.

- Багаторічні трав'янисті - рослини з напівздерев'янілими од­норічними стеблами і багаторічною кореневою системою (суниці, полуниця). Відрізняються швидкоплідністю і коротким продуктив­ним періодом.

- Ліаноподібні - мають багаторічні здерев'янілі в'юнкі стебла і добре розвинуту кореневу систему ( лимонник китайський, ак­тинідія, виноград).

У практиці садівництва найбільше розповсюдження отримала виробнича класифікація вирощуваних плодових і ягідних культур, в основу якої покладені їхні господарчі і біологічні ознаки. Вра­ховуються також вимоги плодових рослин до умов вирощування, схожість у морфологічній будові надземної частини плодів, техно­логії вирощування.

Еколого-біологічний підхід до розміщення насаджень буде сприя­ти більш повному розкриттю потенційних можливостей плодових і ягідних культур.

ВИРОБНИЧО-БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛОДОВИХ І ЯГІДНИХ КУЛЬТУР

На території Степу України вирощуються головним чином яблуня, груша, айва, слива, вишня, черешня, абрикос, грецький горіх, суниця, полуниці, малина, смородина і виноград. Співвідношення різних пло­дових порід у плодово - ягідних насадженнях можна проілюструвати на прикладі Дніпропетровської області. Найбільшу питому вагу в за­гальному числі плодових дерев (79,3 %) займає яблуня. Інші плодові породи характеризуються значно меншою розповсюдженістю. Так, на долю груші приходиться 8,2 % загального числа дерев, сливи - 4,3, вишні - 3,6, черешні - 3,2 і абрикоса - 1,3 %.

Вирощувані на території степової зони України плодові і ягідні рослини належать до таких ботанічних родин:

- яблуня належить до родини Розанові (Rosaceae Juss), підро­дини яблуневих (Maloideae Focke), роду Malus, який включає близь­ко 50 видів. Створені сорти яблуні належать до культурного виду яблуні домашньої (Malus domestica Borkh);

- груша належить до родини Розанові, підродини яблуневих, роду Pirus L. Рід включає близько 60 видів. Всі сорти груші нале­жать до культурного виду груша домашня (Р. domestica Medik);

- айва належить до родини Розанові, підродини яблуневих, виду айви звичайної (Cudonia oblonga Mill);

У вишня і черешня входить до родини Розанові, рід Cerasus L., об'єднуючий близько 150 видів. Більшість сортів вишні беруть по­чаток від виду вишня звичайна (С. vulgaris Mill). Вирощувані сорти черешні утворились від виду черешні дикої (С. avium Moench);