Студенту на замітку. Реферат: Аграрний сектор України в умовах війни: виклики і проблеми

Матеріал для написання реферату

Аграрний сектор України в умовах війни: виклики і проблеми

Формуючи до 20% внутрішнього валового продукту, аграрний сектор є однією з головних галузей української економіки. Станом на кінець 2021 року агробізнес приніс майже 40% валютної виручки країни і характеризувався позитивною динамікою упродовж останніх 5 років. Щорічно Україна виробляє близько 100 мільйонів тонн зернових, що робить її одним з найбільших світових експортерів. Не зважаючи на те, що аграрний сектор є чи не єдиною галуззю, що упродовж кількох років забезпечує позитивне зовнішньо-торгівельне сальдо, існує багато проблем, що перешкоджають розвитку даної сфери: непрозорість земельних відносин; невідповідність міжнародним стандартам якості та безпеки; низький рівень інвестування; неадаптовані законодавчі акти України до вимог ЄС; проблема перерозподілу ринку в ринковій самостійності; підвищена залежність від державного фінансування; низький рівень інноваційної активності; недосконала логістика. Також зростає занепокоєність щодо зниження продуктивності землі через довгострокову нестійку практику сільського господарства та військові конфлікти. Проте зазначені проблеми на сьогодні не є вичерпними.

24 лютого 2022 року із вторгненням російських військ в Україну почалося нове, значно складніше життя для всієї країни, і зокрема, для аграрного сектору. За даними Київської школи економіки, тільки за перші три місяці війни загальні збитки аграрного сектору становлять понад 4,3 мільярдів доларів, що складає приблизно 15% капіталу країни. Непрямі витрати у сільському господарстві через стрімку інфляцію, зменшення виробництва, підвищення цін на виробничі фактори та блокування портів сягнули позначки 23,3 мільярдів доларів. Український  аграрний  сектор  потребує  підтримки як  з  боку  держави,  так  і  з  боку міжнародних  організацій  та  світових  лідерів. Попереду  ще  шлях  до  перемоги  та  процес відновлення  аграрного  сектору  та всієї  країни.  Проте,  варто  пам’ятати,  що  ці  виклики створюють не лише труднощі, а й відкривають нові можливості для українського аграрного сектору. І саме на це аграріям варто звернути особливу увагу.

Осташко Т. О. Сільськогосподарський експорт України в умовах війни і шляхи його відновлення // Економіка України. - 2022. - № 5. - С. 26-37.

Анотація. Оцінено втрати сільськогосподарського експорту України протягом 2021/22 маркетингового року внаслідок блокування експортних морських перевезень збройними силами РФ. Визначено наслідки війни для внутрішнього і світового зернових ринків, а також для продовольчої безпеки у світі. Оцінено ризики втрати Україною сільськогосподарських експортних ринків через релокацію торгівлі, спричинену порушенням глобальних ланцюгів постачання. Обгрунтовано шляхи часткового відновлення сільськогосподарського експорту в умовах воєнних дій і повоєнного відновлення експортних ринків.

Протягом останніх років, перед воєнним вторгненням РФ в Україну 24 лютого 2022 р., сільськогосподарський експорт становив понад 40% товарного експорту країни. Агресія РФ проти України фактично унеможливила український сільськогосподарський експорт. Порти Бердянська, Маріуполя, Скадовська і Херсона були окуповані російськими військами в перші тижні війни. В інших портах Чорного моря російські війська заблокували кораблі з українським зерном, призначеним на експорт У першу п’ятірку експортних сільськогосподарських товарів України входять соняшникова олія, кукурудза, пшениця, макуха і насіння ріпаку. За даними 2021 р., 86,3% експортних перевезень сільськогосподарської продукції України здійснювалося морським транспортом, 9,4% — автомобільним, 3,9% — залізничним; 99,3% зернових, 95,8% соняшникової олії, 84,8% насіння олійних експортувалися морським транспортом переважно через порти Миколаєва, Чорноморська і Південної Одеси, які з початку вторгнення були заблоковані російськими військовими кораблями і морськими мінами.

За попередніми оцінками, затримка доставки агропродовольчих товарів імпортерам коштує Україні близько 1,5 млрд дол. Щомісяця. На думку експертів аграрного ринку, на повоєнне відновлення діяльності портів і морської чорноморської логістики піде від шести місяців до двох років у окремих регіонах. У свою чергу, перенаправления експортних потоків фурами є невиправдано дорогим, а можливості залізниці вкрай обмежені. До того ж перевезення спецтранспортом (зерно- і контейнеровозами, цистернами (олія)) стикаються з проблемою пошуку вантажу на зворотному напрямку, щоб не оплачувати «обидва кінця». За даними «Укрзалізниці», у 6ерезні 2022 р. нею було експортовано 924 тис. т зернових, а потенційно, за оцінками Мінагрополітики України, експорт саме цим видом транспорту може скласти 1,5 млн т зернових, що є втричі меншим від пропускної спроможності портів. Станом на березень 2022 р., за даними Української зернової асоціації (УЗА), пропускна спроможність наземних переходів для експорту зерна була в 10 разів меншою, ніж у портів (якщо раніше через морські порти Україна могла експортувати близько 200 тис. т щодоби, то нині наземні переходи дозволяють пропускати близько 20 тис. т зерна на добу.

За перші майже два місяці 2022 р., до початку війни, Україна експортувала сільськогосподарських товарів на суму 11,57 млрд грн, що на 71,6% більше, ніж за відповідний період попереднього року, в тому числі зернових — більше на 119,2%, соняшникової олії — на 39% (табл. 2). Однак з березня 2022 р. експорт українського зерна практично припинився.

Воєнне вторгнення РФ в Україну негативно вплинуло і на світовий зерновий ринок. За прогнозом IGC станом на 17 березня 2022 р„ на кінець 2021/22 МР обсяги світового експорту зерна зменшаться на 9,7 млн т, а запаси — збільшаться на 10,2 млн т (порівняно з довоєнним прогнозом). При цьому очікується, що через війну Україна не зможе експортувати 3,7 млн т пшениці та продуктів її переробки і 10,8 млн т кукурудзи.

Така ситуація тисне на світові ціни на зернові та олійні в бік підвищення і спричиняє релокацію торговельних потоків на агропродовольчих ринках. Важливим аспектом, пов’язаним з різким скороченням сільськогосподарського експорту України, є глобальні наслідки російського воєнного вторгнення в Україну для ситуації з продовольчою безпекою у світі. Україна забезпечує 52% світового експорту соняшникової олії, 60% світового експорту макухи, 15% світового експорту кукурудзи, ячменю, насіння ріпаку, 10% світового експорту пшениці. Тому з початком масштабної воєнної агресії РФ проти України міжнародні організації висловлюють занепокоєння щодо негативного впливу війни на світовий сільськогосподарський ринок унаслідок зменшення постачання зернових і зростання світових цін на продовольство.

Війна в Україні створила не тільки небезпечну ситуацію для країн, залежних від імпорту наших агропродовольчих товарів, а й ризики втрати експортних агропродовольчих ринків для України. Згідно з дослідженням Т. Корна і Г. Стеммлера, наслідки релокації торгівлі, спричинені порушенням глобальних ланцюгів постачання, залежать від тривалості війни. Виробничі ланцюги постачання, як правило, зберігаються під час коротких періодів насильства, але, якщо воєнні дії тривають більше року, імпортери шукають заміну, відбувається релокація торговельних потоків світової торгівлі, укладаються нові преференційні торговельні угоди з метою зниження витрат на торгівлю.

Негативні процеси релокації торговельних потоків уже розпочалися стосовно вітчизняного сільськогосподарського експорту. Індія ввійшла на експортний ринок з рекордними обсягами зернових і веде переговори щодо доступу на ринки Єгипту, Туреччини, Китаю, Нігерії та Ірану. Бразилія за перші три місяці 2022 р. майже вдвічі перевищила показники експорту зернових за весь минулий рік, СІЛА нарощують експорт кукурудзи в ЄЄ і Китай.

Украй несприятливим для України напрямом релокації сільськогосподарської торгівлі є заміщення вітчизняного сільськогосподарського експорту російським. Єгипет у березні 2022 р. збільшив імпорт пшениці з РФ на 24% порівняно з його обсягами в лютому. Незважаючи на високі ціни, він також здійснює імпорт пшениці з Франції, Бразилії, Литви і Болгарії. При цьому через подорожчання фрахту, триваліший транзит, відмінну від українського якість зерна витрати на торгівлю ним зросли на 13%, що прискорило підвищення цін на продовольство. Цьому також сприяло поширення протекціонізму у світовій торгівлі агропродовольчими товарами. Зокрема, з метою стримування зростання внутрішніх цін на продовольство Сербія тимчасово заборонила експорт кукурудзи, Аргентина та Індонезія підвищили експортні мита на рослинну олію, Казахстан повідомив про обмеження поставок пшениці.

Гадзало Я. М. та ін. Інституціональне забезпечення функціонування продовольчої системи України в сучасних кризових умовах / Я. М. Гадзало, І. І. Ібатуллін, Ю. Я. Лузан // Вісник аграрної науки. – 2022. - №8. – С. 5-15.

Анотація. Окреслено основні тенденції та запропоновано обґрунтовані пропозиції для вдосконалення інституціонального забезпечення функціонування продовольчої системи України в сучасних кризових умовах. Дослідження підтверджують, що криза, пов’язана з воєнною агресією на Україну істотно погіршує продовольчу безпеку держави. Подолання таких загроз сприятиме вдосконаленню законодавства, перегляду функцій, повноважень і відповідальності органів державної влади, установленню відповідних заборон, обмежень та стимулів для діяльності суб’єктів аграрного підприємництва в умовах воєнного стану. Пропонується тимчасово запровадити механізми формування державних ресурсів на окремі види продовольчих товарів, відновити функції Аграрного фонду України з регулювання продовольчого ринку, застосувати ряд інших інституціональних чинників. У зв’язку з отриманням статусу України як кандидата в члени ЄС запропоновано дії щодо ефективного входження до інституціональної системи співтовариства.

Економічні кризи в різних країнах виникають унаслідок багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників. Як правило, кризові явища, які характеризуються системним негативним впливом на суспільний розвиток, пов’язані зі зменшенням обсягів отримання валового внутрішнього продукту держави, погіршенням економічної захищеності й зайнятості населення, ускладненнями продовольчого забезпечення населення та організації зовнішньоекономічної діяльності, обмеженнями доступу до важливих послуг життєзабезпечення громадян тощо.

Специфічною кризовою ситуацією в Україні стала війна, яка прямо чи опосередковано торкається всіх сфер соціально-економічного життя не лише українського суспільства, а й багатьох країн світу. Як в Україні, так і в інших країнах уже спостерігається зростання цін передусім на енергоносії та продукти харчування. Військова агресія проти України загрожує штучному обмеженню експорту українських продовольчих ресурсів, що призведе не тільки до зменшення валютних надходжень і порушення торговельного балансу держави, а й до певного згортання розвитку вітчизняної аграрної економіки та голоду в багатьох імпортозалежних країнах переважно африканського та азіатського регіонів світу. Як подолати такі внутрішні й зовнішні соціально-економічні та інші загрози має обґрунтувати насамперед наука та вдосконалення соціально-економічної, структурної, безпекової, продовольчої, екологічної й інших складових політики держави, які повинні адекватно відповідати екстремальній ситуації в Україні. В основі має бути вдосконалення системи інституціонального забезпечення сталого функціонування національної економіки в складних кризових умовах.

Специфічною і надзвичайно чутливою сферою економічної діяльності в кризових умовах є аграрний сектор, головним завданням якого в різних ситуаціях завжди було і залишається продовольче забезпечення населення як найважливіша складова гарантування безпеки держави. В результаті запровадження позитивних інституційних ринкових засад функціонування аграрного сектору він став одним із рушійних чинників розвитку національної економіки. Разом з тим, діяльність аграрного сектору економіки України в сучасних кризових умовах додатково ускладнюється кількома аспектами:

- незавершеністю побудови ефективної системи державного та регіонального управління, зокрема регулювання функціонування аграрного сектору економіки в складних кризових умовах;

- проведені аграрні реформи в довоєнний період ще мали несистемний та непослідовний характер, що істотно стримувало сталий розвиток усієї аграрної сфери. Це передусім стосується відсутності сприятливих умов для активізації диверсифікації виробництва з метою сталого забезпечення населення продуктами харчування, створення додаткових робочих місць і зростання доданої вартості, що особливо негативно проявляється в кризових умовах; розв’язання структурних суперечностей у питаннях збалансованого розвитку аграрного сектору економіки; комплексного вирішення проблем розвитку сільських територій, організації надання різних послуг сільському населенню;

- неефективністю діючих регуляторних механізмів для розв’язання проблем демонополізації аграрних ринків, забезпеченості цінової стабільності, залучення інвестицій та інновацій, розбудови спеціальної системи кредитування суб’єктів агропромислової діяльності, страхування аграрних ризиків, пришвидшення формування ефективної системи контролю, зокрема завершення гармонізації стандартів якості харчових продуктів до європейських вимог;

- недостатня активізація заходів відносно вступу державних і недержавних інститутів та організація співпраці з різними європейськими й світовими інституціями аграрного спрямування тощо. Розв’язана воєнна агресія проти        України в таких умовах ще більше ускладнює функціонування продовольчої системи держави, поглиблює відповідні диспропорції між сільським господарством, харчовою та переробною індустрією, зберіганням продуктів харчування, транспортуванням, торгівлею й іншими складовими продуктового ланцюга, науковим і кадровим забезпеченням, міжрегіональними зв’язками, організацією експортно-імпортної та іншими видами взаємопов’язаної діяльності. Відсутність після 2015 р. законодавчо закріпленої досконалої аграрної політики, зокрема з урахуванням кризових умов, яка вимагала б у визначений спосіб діяти відповідним державним і бізнесовим інститутам, допомагала б із мінімальними економічними втратами проходити складні етапи функціонування продовольчої системи України.

Воєнна агресія Росії проти України передусім негативно позначилася на найслабших місцях вітчизняного аграрного сектору економіки. Спостерігається значне зростання цін на внутрішньому ринку на більшість основних видів продуктів харчування. Зниження експорту з України призвело до дефіциту насамперед зернових продуктів і соняшникової олії у світі, а для українських виробників — до істотного зменшення фінансових ресурсів для забезпечення поточної господарської діяльності. Аналогічні негативні цінові процеси відбуваються і на ринках мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і тварин, палива та інших видів ресурсного забезпечення агропромислової діяльності, що надзвичайно ускладнює відтворювальні процеси. Крім того, за оцінками Міністерства фінансів України, загальна інфляція лише за травень зросла на 18%, що також істотно обмежує спроможності фінансового забезпечення функціонування важливої сфери держави. Втрати обсягів сільськогосподарських угідь через окупацію українських територій, знищення великої кількості підприємств харчової і переробної індустрії, елеваторів, холодильників та інших видів складських потужностей, значна міграція населення й інші чинники також зумовлюють відповідні зміни для формування продовольчих балансів. Такі процеси потребують своєчасних змін експортно-імпортної політики держави стосовно сільськогосподарської та продовольчої продукції, відповідного коригування логістики між суб’єктами господарювання, міжрегіональних зв’язків, загалом удосконалення інфраструктури агропродовольчої системи України.  

За оцінками Міністерства аграрної політики та продовольства України, на кінець червня поточного року з країни вже незаконно вивезено (вкрадено) щонайменше 400 тис. т зерна, немає інформації ще про 1 млн т зерна; плодоовочева та інша продовольча продукція з окупованих українських територій невідомо як уже потрапляє на ринки Криму, окремих регіонів РФ і Білорусі. Понад 60% агропідприємств за офіційними оцінками Херсонської ОДА в таких кризових умовах повністю припинили свою діяльність. Майже аналогічна або навіть складніша ситуація і на інших окупованих територіях. На значних площах земельних ділянок узагалі не проведено весняно-посівних робіт. За оцінками Київської школи економіки, збитки лише сільського господарства України від повномасштабного вторгнення на кінець червня оцінюють у 4,3 млрд дол. США. Можна стверджувати, що така ситуація вже загрожує продовольчому забезпеченню місцевого населення та держави загалом. Над дослідженням проблем інституціонального забезпечення розвитку аграрного сектору економіки в ринкових умовах працюють відомі вітчизняні вчені-аграрники. На переконання вчених без постійного вдосконалення інституціональної системи відповідно до динамічних викликів неможлива розбудова ефективної продовольчої системи України.

Особливості землеустрою та оцінки нанесеної шкоди на територіях, що зазнали воєнних дій в Україні /А. Третяк та ін. // Землевпорядний вісник. – 2022. - №4-5. – С. 19-24.

Анотація. Приведено склад та зміст проектів комплексних планів територіально-просторового відновлення та розвитку землекористування на територіях, що зазнали прямої шкоди внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів. Для реалізації запропонованих пропозицій щодо здійснення землеустрою необхідно здійснити законодавчі зміни і доповнення до Земельного кодексу України та Законів України «Про землеустрій», «Про охорону земель» та інших, а також методично-нормативне та інституційне забезпечення зазначеного комплексу землевпорядних заходів.

У зв'язку з повномасштабною війною, яку Російська Федерація розв'язала і веде проти України, у державі введено воєнний стан . Ця війна — агресивна, ведеться з порушенням норм міжнародного права. Чиняться злочини проти мирного населення України. Знищуються стале землекористування населених пунктів, цивільна інфраструктура, земельні та інші природні ресурси. У повоєнний період необхідно буде здійснювати масштабні відновлювальні соціально-економічні, екологічні, містобудівні, сільськогосподарські та інші заходи у сфері землеустрою, містобудування. Результати російсько-української війни жахливі. Уже нині небхідно ретельно документувати розміри майнової шкоди для подальшої їх стягнення з країни-агресора за проектом «Росія заплатить», відповідних судових рішень та інших ініціатив справедливості.

З перших же післявоєнних днів необхідно буде врегулювати поняття відновлювальних землевпорядних та містобудівних робіт, строки та зміст заходів, які треба буде виконати в установлені строки, визначити повноваження відповідного органу на прийняття рішення про їх початок та завершення — на сьогодні воно у законодавстві відсутнє. У зв'язку з цим доведеться сформувати нові терміни щодо землекористування, яке зазнало збитків від воєнних дій.

Знищеним (зруйнованим) землекористуванням вважається земельна ділянка, в межах якої знищено (зруйновано) продуктивний потенціал земельних (ґрунтових) та інших природних ресурсів бойовими діями, терористичними актами, диверсіями, відновлювати які необхідно шляхом рекультивації земель чи здійснення інших земельних поліпшень.

Пошкодженим землекористуванням вважається земельна ділянка, в межах якої є наявні пошкодження ґрунтового покриву, спричинені бойовими діями, терористичними актами, диверсіями і можуть бути  відновлені шляхом здійснення земельних поліпшень, що не потребують значних капітальних витрат.

Також виникне нагальна необхідність максимально спростити землевпорядні та містобудівні процедури, що дозволять прискорити відновлювальні роботи з ліквідації наслідків бойових дій під час воєнного стану та у мирний відбудовний період, не виключаючи потреби з оцінки техногенного забруднення земельних та інших природних ресурсів, оцінки антропогенних порушень, детальної ідентифікації прав власності на землю та майно тощо.

Найскладнішою та неопрацьованою є проблема визначення прямої шкоди, завданої продуктивному потенціалу земельних (ґрунтових) та інших природних ресурсів, біорізноманіттю і майну (крім будівель та споруд). Оцінку знищених (зруйнованих) земельних ресурсів в межах землекористування внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених війною, ми пропонуємо здійснювати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1279 зі змінами — «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню».

Правда, при використанні нормативів втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які для визначення прямої шкоди, завданої продуктивному потенціалу земельним (ґрунтовим) ресурсам, необхідно привести ці нормативи до сьогоднішньої цінності. Зокрема, нормативи втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва були визначені станом на 1997 рік, коли середньорічний курс долара США відповідно до національної валюти становив лише 1,83 гривні. Сьогодні (станом на 30.05.2022 р.) він становить 29,2549 гривні. Відповідно, норматив завданої прямої шкоди орним землям для Київської області буде становити (116,74 : 1,83 х 29,2549) 1 866 тис. грн/га. Аналогічний розрахунок здійснюється для багаторічних насаджень, сінокосів, пасовищ та лісів.

Значно складніша ситуація з визначенням розмірів відшкодування втрат природних ресурсів і біорізноманітгя в межах землекористування природно-заповідного фонду України. На жаль, положення статті 44 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з 1992 року (часу прийняття закону) щодо розроблення методики економічної оцінки територій та об'єктів природно-заповідного фонду на нормативному рівні нереалізоване досі. Хоча в 2010 році за авторством Антона Третяка та інших учених (всього 8 членів авторського колективу) була розроблена методика економічної оцінки територій і об'єктів природно-заповідного фонду, проте вона так і не була затверджена тодішнім Мінприроди України.

Вражаючі негативні наслідки для довкілля воєнних сутичок, що, на жаль, нерідко спостерігаються у світі, стимулювали міжнародну спільноту до низки ініціатив з відновлення природних ресурсів і довкілля після руйнівних воєнних операцій. Втім результати зусиль дипломатів, екологів і військових зовсім незначні, а прийняті документи містять недоліки і в підсумку мають обмежене застосування. Практика моніторингу результатів впливу на довкілля під час та після завершення воєнних операцій на міжнародному рівні є несистематичною і неінституціалізованою. Нормативно-правове врегулювання охорони довкілля під час воєнних дій у національному законодавстві є фрагментарним, чітко не прописує поведінки Міноборони й інших центральних органів влади щодо здійснення обліку знищених, пошкоджених чи забруднених земельних інших природних ресурсів на територіях надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів.

Правовою основою оцінки таких збитків мала бути Методика економічної

оцінки природних комплексів та об'єктів природно-заповідного фонду, розроблена відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про природно-заповідний фонд». На сьогодні така методика відсутня.

Інформаційною базою для оцінки шкоди, завданої природно-заповідному фонду, який розташований на територіях надзвичайних ситуацій, бойових дій та теоретичних актів, є відомості державних кадастрів (територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земельного), землевпорядної та містобудівної документації. Оскільки офіційна методика економічної оцінки природних комплексів та об'єктів природно-заповідного фонду, відомості у державному кадастрі територій та об'єктів природно-заповідного фонду про функціональні зони та склад земельних угідь і достовірні дані про фактичні площі територій, об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного регіонального та місцевого рівня, що розташовані на територіях надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів відсутні, то, вважаємо, що необхідно здійснити інвентаризацію та ідентифікацію прав їх землекористування.

Васильєва Дарина Як держава фіксуватиме шкоду, завдану землям та ґрунтам внаслідок війни // Юридична газета. - 2022. -11 травня.

Анотація. Затверджено та опубліковано методику, за якою держава розраховуватиме шкоду, завдану землям та ґрунтам України внаслідок збройної агресії Росії проти України. Це важливий крок на шляху стягнення збитків з країни-агресора.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України визначилося з тим, як рахувати шкоду, завдану ґрунтам та землям України, у т.ч. внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Порядок розрахунку міститься у відповідній методиці, яку в квітні затвердило Міністерство. Цю методику застосовуватимуть для того, щоб визначити розмір шкоди внаслідок забруднення або засмічення земель чи ґрунтів незалежно від форми власності. Причинами забруднення чи засмічення можуть стати дії чи бездіяльність держав, органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання чи фізичних осіб, допущені внаслідок надзвичайних ситуацій та/або збройної агресії та бойових дій під час дії воєнного стану.

Забруднення ґрунтів визнається при виявленні в їх складі негативних якісних змін, які полягають у появі в зоні аерації забруднюючих речовин, яких раніше не було, а також за збільшення вмісту небезпечних речовин, що перевищує гранично допустимі концентрації.

Засмічення земель — це потрапляння на земельну ділянку внаслідок надзвичайних ситуацій та/або збройної агресії та бойових дій сторонніх предметів, матеріалів, відходів та/або інших речовин без відповідних дозволів.

Визначатимуть розмір шкоди уповноважені посадові особи Державної екологічної інспекції (далі — Держекоінспекція). Вони встановлюватимуть факти забруднення ґрунтів та/або засмічення земель, їх масштаби. Для цього враховуватимуться будь-які джерела, наприклад, результати огляду земельних ділянок, дані дистанційного зондування землі, дослідження отриманих зразків проб ґрунтів, висновки будь-яких експертиз, пояснень, довідок, документів, матеріалів, відомостей, отриманих, зокрема, з будь-яких джерел, оперативних повідомлень фізичних та юридичних осіб тощо.

Факт та розмір шкоди можна буде визначити практично без залучення власників чи землекористувачів, що істотно пришвидшить процес та підготовку результатів. Тим не менш, користувачам і власникам, чиї землі зазнали забруднення або засмічення, варто якнайшвидше повідомити Держекоінспекцію про виявлені факти забруднення/засмічення ґрунтів та запросити огляд ділянок посадовими особами. Також можна відібрати зразки ґрунту і надати їх Держекоінспекції. Це потрібно для того, щоб уникнути покладання відповідальності за забруднення/засмічення земель на самих землекористувачів.

Розмір шкоди розраховуватиметься за точними формулами, наведеними у затвердженій Міністерством «Методиці визначення шкоди, завданої землі». Для розрахунку застосовуватимуться різні формули. Наприклад, шкода від забруднення ґрунтів розраховуватиметься на основі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, ґрунти якої зазнали забруднення. Дані нормативної грошової оцінки беруться з будь-яких джерел. Якщо грошова оцінка ділянок не проведена чи відповідні дані отримати неможливо, грошова оцінка розраховується як середня нормативна грошова оцінка площі ріллі по відповідній області, помножена на коефіцієнт, що зумовив негативні екологічні наслідки для родючості ґрунтів, який дорівнює 300.

Розмір шкоди внаслідок засмічення ґрунтів обчислюється на основі (зокрема, але не виключно) матеріалів, що підтверджують факт засмічення.

Окрім «Методики визначення шкоди, завданої землі», застосовуватиметься також «Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 р. №171. Ця методика визначає коефіцієнти небезпеки відходів, групи небезпечності та інші характеристики забруднюючих речовин.

Ніколов Дмитро Дефіцит робочих рук та фінансові виклики. Яку підтримку надає держава аграріям у 2022 р. // Юридична газета. - 2022. - 4 травня.

Анотація. Йдеться про те, що держава оперативно реагуючи на безпрецедентні виклики воєнного часу, надає  допомогу українським аграріям. Розглянуто основні напрями державної допомоги українським аграріям.

Посівна кампанія 2022 р. стала найскладнішою за роки незалежності України. Через військову агресію з боку РФ аграрії зіштовхнулися з дефіцитом робочих рук, посівних площ, обігових коштів, палива, ЗЗР, і цей список можна продовжувати. Проблемою також стало руйнування звичних логістичних маршрутів. Ці труднощі становлять загрозу продовольчій безпеці не тільки України, а й світу в цілому, позаяк Україна є експортером сільгосппродукції у понад 190 країн світу, а за окремими позиціями (ячмінь, кукурудза) входить до п’ятірки найбільших експортерів. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш спрогнозував ймовірність голоду у світі та крах глобальної продовольчої системи через війну в Україні.

У таких умовах держава не залишилась осторонь, оперативно реагуючи на безпрецедентні виклики воєнного часу. Зокрема, можна виділити такі основні напрями допомоги українським аграріям.

1. Збільшення посівних площ.

Необхідність збільшення посівних площ зумовлена тим, що частина таких площ знаходиться під окупацією (особливо на півдні України), а частину небезпечно обробляти через наявність мін та нерозірваних снарядів. Більше того, неможливе поновлення договорів оренди земельних ділянок, строк дії яких спливав в березні-квітні, через блокування реєстру речових прав.

Щоб здолати останню перешкоду, був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 р. №2145-IX (далі — Закон №2145-IX), яким, серед іншого, закріплено:

При цьому Закон №2145-IX заборонив безоплатну приватизацію земельних ділянок на період дії воєнного стану, а також формування нових земельних ділянок (окрім тих, які передаються в оренду строком до року військовими адміністраціями).

На практиці однією з проблем реалізації Закону №2145-IX стали випадки, коли на одну земельну ділянку одночасно претендують декілька осіб, і окремі з них готові платити більше 8% НГО. Враховуючи неможливість провести повноцінні торги, єдиним виходом з ситуації є надання ділянки тій особі, яка звернулася першою.

2. Пільгове кредитування та зменшення податкового навантаження

Окрім нестачі посівних площ, аграрії зіштовхнулися з нестачею обігових коштів та непомірним податковим навантаженням. З огляду на це протягом дії воєнного стану уряд уже 4 рази вносив зміни до «Порядку надання державних гарантій на портфельній основі» №723 (зміни від 12.03, 27.03, 05.04 та 15.04).

Серед новел слід виділити наступні:

1) державна підтримка тепер надається і з метою фінансування суб’єктів підприємництва-сільськогосподарських товаровиробників для провадження сільськогосподарської діяльності на період воєнного стану та протягом 6 місяців після його припинення чи скасування. Строк дії гарантії — рік;

2) кредит у рамках портфеля кредитів може бути надано для фінансування: посівів сільськогосподарських культур, купівлі сільськогосподарської продукції (товарів), що підпадає під визначення груп 1–24 УКТЗЕД, а також добрив, засобів захисту рослин, пестицидів та агрохімікатів, пально-мастильних матеріалів, запасних частин, основних засобів та нематеріальних активів, оплати праці, оренди нерухомого та рухомого майна, інших товарів (робіт, послуг);

3) вид кредиту — тільки кредит (без кредитних ліній), строк — до року, а максимальний розмір — 1 500 млн грн;

4) граничні обсяги державних гарантій не повинні перевищувати 80% загальної суми зобов’язань за основним боргом за портфелем кредитів банку-кредитора та 80% за кожним окремим кредитом протягом усього строку дії державних гарантій, наданих під час воєнного стану.

За даними Мінагрополітики, станом на 21 квітня банки видали кредити 3070 с/г товаровиробникам на 8 млрд 840 млн грн, а основна частина цієї суми була залучена за програмою портфельних гарантій 80% — 7 млрд 155 млн грн. Найбільшу кількість кредитів залучили аграрії Кіровоградської (1 млрд 473 млн грн), Вінницької (1 млрд 308 млн грн) та Дніпропетровської (1 млрд 200 млн грн) областей. Відповідне кредитування наразі здійснюють 22 банки.

Також були внесенні зміни до державної програми «Доступні кредити 5-7-9%» (мова йде, зокрема, про постанову КМУ №274 від 12.03.2022 р.) з розширенням можливостей підтримки суб’єктів підприємництва-сільськогосподарських товаровиробників.