Матеріал для написання реферату
Колабораційна діяльність: кримінальна відповідальність Безсумнівно ключовим фактором, що впливає та посилює негативний ефект у суспільстві, є його розвиток та існування в умовах (чи як один з інструментів) гібридної війни. В свою чергу, саме «багатоликість» колабораціонізму є одним з факторів, що обумовлюють відповідну складність при формуванні правової політики та створенні нормативного матеріалу.
https://uk.wikipedia.org/wiki
Колабораціоні́зм (від фр. collaboration — «співробітництво») — термін сучасного політичного лексикону з такими значеннями: у широкому сенсі — співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників і участь у переслідуванні патріотів країни, громадянином якої є колаборант. У роки Другої світової війни колабораціонізм був явищем розповсюдженим — і мав місце практично в кожній окупованій країні. у вузькому змісті — співробітництво французів із німецькою владою у період окупації Франції у ході Другої світової війни; проте загальновідома не лише добровільна співпраця французів, — але і данців, норвежців, татар, білорусів, українців, росіян та інших народів — з німцями за умов окупації останніми їхніх країн. іноді розрізняють колабораціонізм і кооперування (вимушений колабораціонізм).
Теплюк М. О. [та інші] Криміналізація колабораційної діяльності у світлі статті з Конституції України// Юридична Україна. – 2023. - № 11. – С. 6-19. Питання законодавчого врегулювання колабораційної діяльності останнім часом постає все гостріше. З початку агресії минуло майже 10 років, з початку повномасштабного вторгнення – більш ніж 2 роки. Безпосередня криміналізація відбулася лише у березні 2022 р., тобто законодавча спроба врегулювання колабораціонізму як суспільно небезпечного явища була здійснена лише після повномасш табного вторгнення. Водночас і науковці, і практики звертають увагу на значні недоліки запропонованих редакцій як диспозицій, так і санкцій. Переважно йдеться про проблеми розмежування уже існуючих диспозицій або тих, що передбачаються проектами, проблеми застосування існуючих санкцій, або тих, що містяться в проектах. Про складність, багатогранність, велику варіативність проявів у суспільному житті колабораціонізму як суспільного явища, наголошує чи не кожен науковець, що досліджує будь-який з аспектів цього явища. Безсумнівно ключовим фактором, що впливає та посилює негативний ефект у суспільстві, є його розвиток та існування в умовах (чи як один з інструментів) гібридної війни. В свою чергу, саме «багатоликість» колабораціонізму є одним з факторів, що обумовлюють відповідну складність при формуванні правової політики та створенні нормативного матеріалу.
Статонов В. С. Характеристика державної зради в системі національної безпеки України// Вісник Національної академії правових наук України. 2024. №1. С. 216-233 Проблеми національної безпеки в Україні були завжди актуальним питанням, про це свідчить, як державна політика, так і законодавче забезпечення її реалізації. Тому в забезпеченні Національної безпеки України вивчалося ряд питань, які потребували охорони державою суспільних відносин, зокрема пов’язаних з державною зрадою, шпигунством тощо. Дані питання актуалізувалися в Україні та набули особливої актуальності у зв’язку з військовою агресією російської федерації у 2014 році. Було прийнято ряд законодавчих та інших нормативно-правових документів, внесено ряд пропозицій щодо включення доповнень та змін як у кримінальному законодавстві, так і кримінальному процесуальному, адміністративному праві й процесі. Початок війни показав, що реалії практичного застосування кримінального законодавства, особливо в частині вирішення таких питань, як державна зрада, шпигунство, пособництво державі агресору не в повній мірі було врегульовано. З березня 2022 року Законом України №2108‑IX внесено доповнення до Кримінального кодексу України, а саме, доповнено статтями 111–1 «Колабораційна діяльність», 111–2 «Пособництво державі агресору», які значно полегшили роботу правоохоронним органам та судам. Закон від 03.03.2022 №2113‑IX деталізував диспозицію статей 111 «Державна зрада», 113 «Диверсія» . Також було внесено ряд інших змін до особливої частини Кримінального кодексу України, зокрема ст. 114–2 «Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану».
Віценко Артем Геть колаборантів! Відповідальність за зраду Україні//Юридична газета. – 2022. – 26 квітня. Незважаючи на наявність відповідальності за злочини проти основ національної безпеки, таких як державна зрада, насильницька зміна чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність України тощо, яка була передбачена кримінальним законом і раніше, і вчинення яких за загальним розумінням охоплюється поняттям «колабораційна діяльність», враховуючи непоодинокі випадки заперечення війни проти України і зайняття посад в окупаційних органах влади, законодавець виділив певні злочини в окрему статтю, очевидно, бажаючи спростити юридичну кваліфікацію злочинних діянь, пришвидшити їх розслідування та судовий розгляд. Слід нагадати, що за загальним правилом під колабораційною діяльністю розуміється будь-яка співпраця з ворогом, тому доцільно розглянути передбачену законом відповідальність не тільки за ст. 111-1 КК України, а за й іншими, які включені до розділу 1 особливої частини. Виходячи з аналізу санкцій статті про колабораційну діяльність (ст. 111-1 КК України), кримінальні правопорушення можна умовно поділити на 3 групи: - кримінальні проступки;
- нетяжкі та тяжкі злочини;
- особливо тяжкі злочини.Це повністю кореспондується зі ст. 12 КК України.
Теплюк М. О. [та інші] Криміналізація колабораційної діяльності у світлі статті з Конституції України. Ч.2 // Юридична Україна. – 2023. - № 12. – С. 6-19. Потребує пильної уваги також система видів покарань у санкціях статей 111(1) та 111(2) КК України. Так, обов'язковим додатковим, а у санкціях частини першої та другої статті 111 — основним безальтернативним видом покарання, є покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Також звертають на себе увагу строки застосування такого виду покарання: 10—15 років. Позбавлення права обіймати певні посади або займатис я певною діяльністю Стаття 55 КК України) передбачає заборону засудженому впродовж певного строку займатися тією діяльністю, у зв'язку з якою він вчинив злочин . Таке покарання має яскраво виражений спеціально превентивний характер, при цьому спеціальна превенція досягається не тільки і не стільки залякуванням, скільки позбавленням засудженого фактичної можливості займатися діяльністю, в рамках якої він вчинив злочин. За ступенем порівняльної суворості це покарання посідає лише третє місце, а отже, є відносно несуворим видом покарання. Характеризується як покарання, не пов'язане з позбавленням волі; змішане покарання (застосовується і як основне, і як додаткове); спеціальне (підстави його застосування визначаються характером діяння і ознаками суб'єкта) та строкове покарання, належить до покарань, не пов'язаних з обмеженнями майнового характеру. Найбільше вироків, якими призначено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, було винесено у 2011 р. — 466 . Ситуація кардинально змінилася у 2022 p., коли кількість вироків, якими призначався зазначений вид покарання, зріс до 150, 149 з яких були винесені за колабораціонізм.
Синюк Онисія. Відповідальність за колабораціоналізм: проблеми теорії (законодавства) і практики//Юридичний вісник України. - 2024. -№14/15. – С.10-11. Нова стаття «колабораційна діяльність» криміналізувала співпрацю з окупаційною владою в різних формах — від публічної підтримки у вигляді висловів (навіть лайків та репостів у соцмережах) до зайняття посад в окупаційних адміністраціях та створених на окупованих територіях «правоохоронних органах». Нові статті не враховували реалії на територіях, окупованих з 2014 року. А після майже двох років окупації ці проблеми стосуються і нових окупованих територій. Зауваження до формулювань у змінах до Кримінального кодексу в експертів та правозахисників виникли ще на етапі роботи над ними в профільному комітеті парламенту. Перша проблема — намагання криміналізувати будь-яку взаємодію з представниками окупаційної влади, причому без урахування вимог та стандартів міжнародного гуманітарного права. Також не враховується необхідність такої взаємодії для виживання на окупованій території. Зокрема, формулювання статті 111-1 не враховують зобов’язання окупаційної держави забезпечувати громадський порядок і життя на окупованій території. Тимчасова окупація за визначенням має зберегти той порядок, який був на цій території до її окупації: разом з продовженням роботи місцевих органів влади та комунальних установ. У Женевській конвенції про захист цивільного населення під час війни згадується зобов’язання окупаційної держави сприяти належному функціонуванню закладів, відповідальних за піклування про дітей і їхню освіту, а також забезпечувати роботу медичних установ, підтримувати на окупованій території задовільні умови з погляду охорони здоров`я та санітарії. Медичному персоналу всіх категорій має бути дозволено виконувати свої обов`язки. Ще одна проблема — широкі та нечіткі формулювання в законодавстві. Через це люди не розуміють, за що вони можуть нести відповідальність. Ба більше, такі розмиті визначення викликають питання й у правоохоронних органів. Серед таких формулювань: «взаємодія з державоюагресором», «матеріальні ресурси», «реалізація та підтримка рішень та/або дій держави-агресора» тощо.
Ще більше матеріалу за посиланням: https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR=
Маєте можливість отримати інформацію з послугою електронної доставки документів https://www.libr.dp.ua/?do=eldd | 
