Студенту на замітку: Військові та воєнні злочини: поняття та законодавче регулювання

Матеріал для написання реферату

Військові та воєнні злочини:  поняття та законодавче регулювання.

Таке поняття, як воєнний злочин, у чинному законодавстві України відсутнє. Кримінальний кодекс у розділі ХІХ містить поняття військових злочинів (кримінальних правопорушень). Відповідальність за статтями цього розділу несуть військовослужбовці Збройних сил України, Служби безпеки, а також інших суб’єктів, визначених ст. 401 КК. При цьому деякі правники помилково називають ці злочини такими, що стосуються лише діянь всередині війська чи порядку несення служби. Певною мірою це дійсно так, але вказаний розділ КК містить і такі кримінальні правопорушення, як мародерство (ст. 433), насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 434) та погане поводження з військовополоненими (ст. 435 КК України).

Поняття воєнних злочинів у нашому правовому полі використовується для того, щоб окреслити кримінальні правопорушення, які вчиняються військовослужбовцями країни-агресора, містяться в розділі ХХ Кримінального кодексу та називаються кримінальними правопорушеннями проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Більшість науковців вважають, що поняття «воєнний злочин» виникло у другій половині ХIХ століття, коли було прийнято Женевську конвенцію 1864 р. про поліпшення долі поранених і хворих воїнів в діючих арміях та ряд інших документів, що регулювали порядок ведення воєнних дій. Проте перші обмеження щодо методів і засобів ведення збройних конфліктів встановлювалися ще в третьому тисячолітті до н. е. в Єгипті. Iснували такі обмеження і в інших народів, так Махабхарата і закони Ману зокрема забороняли воїнам убивати безпомічних ворогів, а також тих, хто здався. Після одужання поранених військовополонених відправляли на батьківщину. Про існування подібних правил у стародавньому Китаї згадує Сунь Цзи . В древній Греції такі правила мали силу закону . Згодом вони знайшли втілення у так званих законах лицар ства. Про воєнні злочини згадується також у Кодексі Лібера 1863 року, проте даний термін ще не використовувався. Сам термін «воєнний злочин» з’явився лише в 1945 році у ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу в Нюрнбергзі, де зазначалося, що такими слід вважати порушення законів і звичаїв війни, що включають вбивства, жорстоке поводження або депортацію цивільного населення на окупованих територіях, вбивство або жорстоке поводження з військовополоненими, вбивство заручників, розкрадання державної або приватної власності, безглузде руйнування населених пунктів, що не зумовлене військовою необхідністю

• Гнатовський Микола Короткий Тимур Визначення воэнних злочинів у міжнародному кримынальному праві//Юридична газета. – 2022. – 18 квітня (Електронний ресурс)

Воєнні злочини – серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (порушення законів і звичаїв війни), за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність фізичних осіб на національному та міжнародному рівнях. Воєнні злочини є одним із видів міжнародних злочинів поряд із злочином агресії, злочинами проти людяності та геноцидом. Воєнними злочинами є серйозні порушення заборон, що містяться як у договірному, так і у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві.

Чотири Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. та Додатковий протокол І до них від 8 червня 1977 р. зобов'язують держави криміналізувати серйозні порушення міжнародного гуманітарного права у національному законодавстві. Україною ця вимога виконана насамперед шляхом включення до Кримінального кодексу України статті 438 «Порушення законів та звичаїв війни». Крім того, держави повинні переслідувати в судовому порядку осіб, обвинувачуваних у вчиненні серйозних порушень міжнародного гуманітарного права чи передавати таких осіб державі, готовій здійснити подібне переслідування. Іншими словами, на воєнні злочини (як і на інші види міжнародних злочинів) відповідно до Женевських конвенцій поширюється принцип універсальної юрисдикції. Він полягає у тому, що будь-яка держава може притягнути особу, винну у вчиненні воєнних злочинів, до кримінальної відповідальності, незважаючи на місце вчинення злочину та громадянство суб’єкта злочину чи його жертви.

Перелік воєнних злочинів, що становлять серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, включає: умисне вбивство; катування і нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти, умисне заподіяння тяжких страждань чи серйозного каліцтва, завдання шкоди здоров’ю; незаконне, невмотивоване і широкомасштабне руйнування і привласнення майна, не викликане військовою необхідністю, скоєне щодо осіб та майна, що знаходяться під захистом Конвенцій; примус цивільної особи чи військовополоненого служити в збройних силах ворожої держави; позбавлення особи права на неупереджене і нормальне судочинство; незаконна депортація, переміщення цивільної особи; незаконний арешт цивільної особи; взяття заручників (ст. 50 ЖКІ , ст.51 ЖКІІ , ст. 130 ЖКІІІ, ст. 147 ЖКІV). Додатковий протокол I 1977 року розширює перелік серйозних порушень Женевських конвенцій,

• Лихова Є. Я., Цезар А. Р. Особливості системи військових злочинів за кримінальним законом України// Судова апеляція. – 2018. - №4.- С. 39-49

Класифікація системи військових злочинів за видовим об’єктом у відповідності до Кримінального кодексу України :

• Злочини проти порядку підпорядкованості й дотримання військової честі.
• У ст. 402-406 КК України передбачена кримінальна відповідальність за непокору, невиконання наказу, опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків, погрозу або насильство щодо начальника, порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності відносин підлеглості. Видовим об'єктом цієї групи військових злочинів слід вважати порядок підпорядкованості та дотримання військової честі.
• Злочини проти порядку проходження військової служби (ухилення від військової служби). Видовим об'єктом цієї групи військових злочинів є порядок проходження військової служби. Так, до групи злочинів за цим об'єктом варто віднести юридичні склади злочинів, закріплених у диспозиціях ст. 407- 409 КК України, які передбачають кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення чи іншим способом.
• Злочини, що посягають на порядок користування військовим майном і технікою.
• Злочини проти порядку поводження зі зброєю, небезпечними речовинами і предметами та експлуатації військової техніки. Видовим об'єктом цієї групи військових злочинів є порядок поводження із засобами підвищеної небезпеки. Так, у ст. 414-417 КК України передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, порушення правил водіння або експлуатації машин, порушення правил польотів або підготовки до них, порушення правил кораблеводіння.
• Злочини проти порядку несення спеціальних служб.
• Злочини проти порядку збереження військової таємниці. Даний вид військових злочинів складається із однієї статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрату документів чи матеріалів, що містять такі відомості.
• Військові посадові злочини.
• Злочини проти порядку несення військової служби в бойовій обстановці та в районі воєнних дій. Видовим об'єктом цієї групи злочинів слід вважати порядок несення військової служби в умовах бойової обстановки.
• Добровільна здача в полон та злочини, що вчиняються в полоні.
• Злочини проти законів та звичаїв війни
• Фурман Володимир Як документувати воєнні злочини// Юридична газета. – 2022. – 18 квітня

Поняття «воєнні злочини» використовується з метою відрізняти їх від військових та окреслити саме той обсяг правопорушень, за які мають відповідати військові держави-агресора. До прикладу, це можуть бути: тортури та нелюдське ставлення, навмисне вбивство4 незаконне та великомасштабне привласнення майна (мародерство); навмисний напад на цивільні об’єкти, тобто такі, яке не є військовими цілями; нанесення ударів по об’єктах чи транспорту, який залучається до надання гуманітарної допомоги; взяття заручників; нанесення ударів по медичним установам; разграбування міста чи населеного пункту, навіть якщо він взятий штурмом; згвалтування.

Фіксування воєнних злочинів може відбуватись як в момент їх вчинення, так і після того з метою зафіксувати наслідки, учасників, свідків та інші обставини, якщо не було можливості провести фіксацію в момент здійснення такого злочину. Найголовніше правило — це збереження власного життя, тому піддавати небезпеці себе або потенційних свідків не варто. Також треба пам’ятати, що в будь-якому випадку зафіксовані окремі факти чи злочинні дії будуть розслідуватись та перевірятись компетентними органами. Однак до цього моменту окремі речові докази можуть зникнути, свідки можуть переїхати в інше місце тощо. У зв’язку з цим ще одним обов’язковим правилом є якомога детальніша фіксація фактів та учасників обставин.

Висновки:

Відповідальність за воєнні злочини несуть комбатанти, а також особи, що віддають їм накази. 

Комбатантами є особи, які входять до складу збройних сил воюючої країни та прирівняних до них формувань, та беруть участь безпосередньо у воєнних діях. 

Особи, що віддають їм накази є верховний головнокомандувач (Президент), а також інші військові та цивільні особи (як правило, державні службовці), які можуть віддавати прямі накази комбатантам. 

Той факт, що злочин був скоєний особою за наказом уряду або начальника (чи то військового, чи цивільного) не звільняє цю особу від кримінальної відповідальності.

Притягнення до відповідальності здійснюється за результатами розгляду судових справ у Міжнародному кримінальному суді (м.Гаага, Нідерланди) або у створеними ad hoc судам (трибуналам). Такими судами були, наприклад, Міжнародний кримінальний трибунал по Югославії та Міжнародний кримінальний трибунал по Руанді. 

Нюрнберзькі та Токійські трибунали також є судами ad hoc. Також національні суди України можуть розглядати кримінальні справи за вчинення воєнних злочинів, передбачених кримінальним кодексом. 

Відповідно до Кримінального кодексу України за військові злочини несуть відповідальність військовослужбовці: Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інші особи, визначені законом.

Тобто, якщо підсумувати інформаціюто можна сказати, що воєнні злочини - вчиняються виключно на війні, а військові злочини - вчиняються виключно у війську. За злочини вчинені під час війни рф проти України, країна-агресор понесе відповідальність саме за воєнні злочини.