Матеріал для написання реферату Історія Конституції § 1. Публікація і вивчення «Пактів» істориками
та правознавцями Обрання гетьмана українською політичною еміграцією 5 квітня 1710 р. завершилося ухваленням угоди між П. Орликом, з одного і старшинами, полковниками та військом — з іншого. Цю угоду сучасні українські історики називають Конституцією Пилипа Орлика, хоча справжня її назва звучить так: «Пакти і конституції законів та вольностей Війська Запорозького». Оригінал «Пактів» поки що не знайдено. До нас вони дійшли з україномовному варіанті і латиномовному - «Pacta et constitu- Libertatumque Exercitus Zaporoviensis». Суттєвих розбіжностей між ними немає. - Пакти» були розроблені та прийняті українською політично» еміграцією як політико-правовий акт, що мав регламентувати принципи^формування і функціонування влади та територіальний устрій Війська Запорозького - українського державного формування на території центральної і південної частини басейну Дніпра. У виробленні окремих положень документу брали участь К. Гордієнко, Д. Горленко, А. Войнаровський, І. Ломиковськеи, Ф. Мирович, І. Максимович та інші особи. Більшу ж частину «Пактів», як твердив пізніше П. Орлик, розробив він сам. Він же здійснив і остаточну редакцію документа. Джерелами «Пактів» стали договори Війська Запорізького з Російською державою другої половини XVII ст., українська політична . правова думка того часу, політична та правова думка і праутика державного будівництва західноєвропейських країн, а також конституційні акти («пакта конвента») у Речі Посполитій, що укладалися як договір між сеймом і королями під час обрання останніх. На думку деяких дослідників(В. Бадяк і М. Рогович), П. Орлик, працюючи над «Пактами», користувався творами голландського вченого і державного діяча Гуго Греція (1583—1645) та фламандського філософа Юста Лінсія (1547-1606). Праці цих теоретиків держави поширювалися в Україні, а їх автори мали своїх однодумців і кореспондентів серед громадських і політичних діячів України [3, с. 12]. Уперше «Пакти» ввів у науковий обіг історик і археограф першої половини XIX ст. Д. Бантиш-Каменський. У своїй праці «История Малой России от водворения словян в сей стране до уничтожения Гетьманства» він виклав ті положення документу, які стосувалися православної церкви і зовнішньополітичних зв’язків майбутньої гетьманської держави, не торкнувшись питань її внутрішнього політичного і соціального устрою. Трохи пізніше «Пакти» використовували у своїх працях А. Скальковський (История Новой Сечи или последнего коша Запорожского. - М., 1841) і М. Маркевич (История Малоросии. - М., 1843).
§ 2. Головна ідея і політична спрямованість Конституції Через всю Конституцію П. Орлика проходить і утверджується думка про те, що українці - вільний народ і заслуговують на власну суверенну державу. Відносно них вживаються відповідні терміни і характеристики. Автор стверджує, що це «народ козацький, давній та відважний», якого бог «підніс безсмертною славою, широкими володіннями та героїчними діяннями», це «знаменитий народ Руський», який «ніколи не дозволяє себе завоювати силою зброї», що він добровільно віддав себе Царству Московському й т.д. [1,с.186-187]. У XУІІ-Х VIII ст. українська держава офіційно називалася Військо Запорозьке. Але в Конституції П. Орлика зустрічаються й інші назви: Україна, Мала Русь, батьківщина. У преамбулі Конституції зроблено коротенький огляд історії української державності. Зазначено, що народ козацький (руський) мав свою православну віру, свободу, вольності, закони батьківщини, його боялися не тільки сусідні народи, а й сама Візантійська імперія.
§ 3. Основний зміст Конституції - організація
і функціонування Гетьманської держави Перш за все слід зазначити, що українська держава, розбудова- х» після звільнення Гетьманщини від московської залежності, шта бути суверенною, але під протекторатом Швеції. При цьому законотворчі висловили побажання, щоб цей протекторат був дозгчним, щоб не тільки Карл XII, а і його нащадки, «найясніші королі Швеції, користувалися титулом постійних протекторів України» [1, с. 191]. Сама ж модель держави, її головні ознаки змальовані в 16 статтях Конституції. Вона виглядає так. Територія і кордони. Територія гетьманської держави в Конституції конкретно не визначена, але на основі того, що в ній вживаються такі поняття, як «Україна», «Малоруська батьківщина», «гетьманська область», можна дійти висновку, що йдеться про Наддніпрянщину. Стаття 2 Конституції зазначає, що будь-яка держава «існує і міцніє завдяки недоторканій цілісності кордонів», і радить дотримуватися кордонів, затверджених угодами з Польщею, Туреччиною і Росією. Оскільки на той час гострим було питання про розмежування українських земель між Польщею і майбутньою Гетьманщиною, творці Конституції окремо виділили кордон по р. Случ. Він, на їх думку, за правління Б. Хмельницького був визнаний Польщею як володіння гетьмана і Війська Запорозького, що й було довічно закріплене договорами. Таким чином, передбачалося, що західний кордон Гетьманщини пройде по р. Случ, північний і східний - уздовж володінь Московської держави, а південний - уздовж земель, підконтрольних Кримському ханству і Туреччині. У разі успішного закінчення війни з Росією мала бути відновлена територія володінь Війська Запорозького Низового, а саме: повернуте місто Терехтемирів, яке «за давнім правом власності» належало йому, у відповідності з давніми законами і привілеями за Військом Низовим залишилися частина течії Дніпра, починаючи від Переволочної, аж до місць розташованих нижче Перево- лочанської переправи, саме місто Переволочна з укріпленнями Керебердою, річка Ворскла з млинами, що знаходяться у Полтавському полку, Козацька фортеця з усіма прилеглими землями, річки в Дикому Полі, протоки і всі відомі місця аж до Очакова. У володіннях Війська Запорозького Низового не дозволялося нікому, зокрема й «найзначнішим людям духовного чи світського звання», вільно ловити рибу по Дніпру від Переволочної до його нижньої течії. Займатися цим могли лише запорожці. Передбачалося також, що територія Війська Запорізького Низового буде звільнена від російських укріплень і фортець, які заважали козакам ловити рибу, полювати і завдавали їм великих збитків, кривд і несправедливого гноблення. Землі, захоплені росіянами під фортеці, мали бути повернені Війську, і на них надалі не споруджувались ніякі укріплення, не осаджувалися міста та села, навіть якщо на це буде дозвіл самого гетьмана або Генеральної Ради (статті 4,5). Центральні органи влади. Форми, порядок комплектування, характер і напрямки діяльності центральних органів управління Гетьманщини мали визначатися статтями 6, 7, 8 і 9 Конституції. При ньому в них утверджувалася ідея обмеження прерогативи гетьмана і підвищення ролі старшини у вирішенні державних справ. Корогод, Галина Іванівна. Перша Конституція України. Пилип Орлик і його діяльність в еміграції [Текст]: навчальний посібник / Г. І. Корогод. - Суми: Університетська книга, 2008. - 124 с.(с.25-26, 28-31).
«СВІТОГЛЯДНА КОНСТИТУЦІЯ» МИКОЛИ КОСТОМАРОВА «Книга буття українського народу» не лише ідеологічна програма Кирило-Мефодіївського братства, це — своєрідна світоглядна конституція українських інтелектуалів XIX ст. Вперше цей документ був вилучений під час обшуку в Миколи Гулака 2 квітня 1847 р. та містив підназву «Закон Божий» із зазначенням, що переписаний Костомаровим. «Книга буття...» складається із 109 параграфів, де події в українській історії викладені на тлі світових подій та в контексті християнської історії. Вперше Україна згадується в 74 параграфі. Далі Микола Костомаров формулює світоглядну доктрину українства. Так, у 76 параграфі читаємо: «І не любила Україна ні царя, ні пана, зкомпоновала собі козацтво, єсть то істеє братство, куди кожний, пристаючи, був братом других — чи був він преж того паном чи невольником аби християнин, і були козаки між собою всі рівні, і старшини вибирались на раді і повинні були слуговати всім по слову христовому, і жодної помпи панської і титула не було між козаками». Як бачимо, головними принципами цього ідеального українського суспільства є соціальна рівність та християнська мораль. Цими двома тезами в тій чи іншій мірі пронизаний увесь наступний текст. Також велике значення в цій ідеальній моделі суспільного ладу відіграють родинні цінності. Так, у 81 параграфі знаходимо, що «всякий чужестранець, заїхавши в Україну, дивувався, що ні в одній стороні на світі так щиро не молються богу, ніде муж не любив так своєї жони, а діти своїх родителей». Більше того, М. Костомаров переконаний, що такий устрій держави перейняли би й інші слов’янські народи, беручи за приклад Україну часів козацтва (параграф 80). Натомість Польща «не хотіла одрікатись свого панства» (88), а «цар московський усе рівно було, що ідол і мучитель» (89). Третьою підставою цієї світоглядної конституції Костомарова мусив бути своєрідний слов’янський союз вільних народів.
«НАЧЕРКИ КОНСТИТУЦІЇ РЕСПУБЛІКИ» ГЕОРГІЯ АНДРУЗЬКОГО «В государстве штатов: 1) Украина с Черномо- рьем, Галицией и Крымом; 2) Польша с Познанью, Литвою и Жмудью; 3) Бессарабия с Молдавией и Валахией; 4) Остзея; 5) Сербия; 6) Болгария; 7) Аон». “Начерки конституції республіки» Один з активних членів Кирило-Мефодіївського товариства Георгій Андрузький розробив «Начерки Конституції республіки». Перших два проекти цього документа написані в 1846-1847 рр. Погляди автора еволюціонували від обмеження до заміни монархічної форми влади на республіканську. Останній варіант вилучений у Андрузького під час обшуку вже на засланні в Петрозаводську (березень 1850 р.). За структурою та за змістом «Начерки...» перегукуються з народницькими концепціями. Особлива увага приділена питанню місцевого самоврядування. Документ визначає особливості функціонування громади як основи суспільного життя. Громада керується управою у складі голови, старшини, депутатів, священиків та всіх місцевих мешканців, що закінчили курс гімназії. Чисельність громади мала складатися від 200 до 2 тисяч сімей. Для повноцінного функціонування ця базова ланка держави повинна була мати школу з бібліотекою, богадільню та магазин. У конституційному проекті Андрузького також описано повноваження та механізм діяльності округу, області, штату. Округ мусить керуватися окружною палатою та правлінням, земською поліцією та думою, на яку покладені судові питання. Область, відповідно, обласною палатою та управлінням, а також мати обласну поліцію і магістрат для здійснення судочинства. Керівництво штатом покладено на президента штату, який має віце-президентів та канцелярію. При ньому утворюється цензурний комітет. Прокурор, у свою чергу, має право опротестувати рішення президента. Держава мала об’єднати 7 автономних штатів із своїми президентами. Серед штатів названі: 1) Україна з Чорномор’ям, Галичиною та Кримом; 2) Польща з Познанню, Литвою і Жмуддю; 3) Бессарабія з Молдавією і Валахією; 4) Ост- зея; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон. На рівні держави владні функції здійснюють законодавчі збори та державна рада. До державної ради входять президент республіки, віце-президенти, міністри, державний прокурор, президент законодавчих зборів та президенти штатів. Георгій Андрузький приділяє значну увагу освіті та церкві. Так, як ми вже зазначали, на рівні громади мусить обов’язково бути школа з бібліотекою, округу — гімназія та чоловіче і жіноче робітничі училища, на рівні області — семінарія та університет з чоловічими та жіночими інститутами, штату — духовна академія, академія наук та мистецтв, академія народного слова, медична академія та вищий жіночий виховний заклад. «Помимо нашей воли стал нам представляться федеративный строй, как самое счастливое течение общественной мысли славянских наций... Во всех частях федерации предполагались одинаковые основные законы и права (...), всеобщее уничтожение крепостного права и рабства (...), полная автономия каждой частик Цікаво, що у слов’янській конфедерації не знаходимо Росії, що було нехарактерно для української суспільно-політичної думки вказаного періоду.
Томенко, Микола Володимирович. Україна: історія Конституції [Текст] / М. В. Томенко. - К.: Генеза, 2015. - 144 с.(с.41-44).
ОСНОВНИЙ ЗАКОН
«САМОСТІЙНОЇ УКРАЇНИ»
СПІЛКИ НАРОДУ УКРАЇНСЬКОГО (Проект утворений групою членів Української Народної Партиї) ОСНОВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ 1. Україна є спілка вільних і самоправних земель, утворених на підставі своїх природних особливостей та окремішностей і заселених Слобідська Україна, Степова Україна, Лівобережна Україна або Гетьманщина, Північна Україна, Полісся або Гайова Україна, Підгірська Україна, Горова Україна і Понадморська Україна. Кожна земля є спілка вільних і самоправних громад. Як межі земель, так і межі громад визначаються окремим законом. Територія України належить ся на праві власности всьому наро- дови українському, себто Всеукраїнській Спілці, а не тій або іншій громаді чи землі. 5. Националізація землі має бути переведена на підставі правил: від власників українців земля викупляєть ся, від чужинців відбираєть ся без відшкодування. 6. Ніяка частина национально! землі не може нікому належатись на праві приватної власности за виключеннєм грунтів (під селитьбами та будівлями). Земля зайнята під селитьби (будівлі) як по селах, хуторах, так і по містах, не інакше може бути обернена на национальну власність, як через окремий закон. Чужинці не можуть ані мати права приватної власности на землю під селитьбами, ані користуватись национальною власністю. Способи користування национальною землею установлюють ся громадою на підставі законів земських. УКРАЇНЦІ Й ЇХ ПРАВА Українське громадянство може бути придбане, удержане й згублене на підставі закону громадянського (цівільного). Отсей же основний закон доторкаєть ся тільки суспільно-громадських прав і каже, при яких умовах, мавши українське громадянство, можна користуватись тими правами. Натуралізация може відбутись через приняттє чужинця якоюсь громадою законодатним шляхом. Тільки така натуралізация надає чужинцеви всі права українця. На Вкраїні нема й не може бути поділу на касти. Всі українці, як чоловіцтво, так і жіноцтво, рівноправні і тільки вони можуть бути допущені до виконування офіцияльних обов’язків на Вкраїні. Особиста свобода людини єсть забезпечена. Ніхто не може бути переслідуваний інакше як на підставі закону і в формі ним установленій. Поза гарячим вчинком ніхто не може бути затриманий без судової мотивованої постанови. Постанова має бути оголошена при затриманню або не пізніше 24 годин опісля. Ніхто не може бути арештований в своїй господі від 8 години у вечері до 8 години рано. Ніхто не може бути укараний інакше як на підставі закону і після судової постанови. Селитьба (господа) єсть недоторкана. Заборонено всякому, хто б він не був, увійти до чужої господи проти волі господаря. Виключення можуть бути лише на підставі закону, в передбаченій законом формі і то тільки від 8 години ранку до 8 години у вечері. Свобода віри і її публичного виявлення, як і свобода оголошувати свої думки й пересвідчення всяким способом суть забезпечені. Ніхто не може бути присилуваний до якихось церемоній або актів релігійних, або до пошановання днів відпочинку… КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ {Статут про державний устрій, права і вольности УНР) І. ЗАГАЛЬНІ ПОСТАНОВИ Відновивши своє державне право, як Українська Народня Рес- Україна. д\я кращої оборони свого краю, для певнішого права і охорони вільностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині єсть державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною. Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України, цебто громадянам УНР всім разом. Це своє суверенне право народ здійснює через Всенародні Збори України. Територія УНР неподільна, і без згоди Всенародніх Зборів в 2/3 голосів присутніх членів не може відбутися ніяка зміна в границях Республіки або в правнодержавних відносинах якоїсь території до Республіки. 3. Не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принціпу децентралізації. Націям України УНР дає право на впорядкування своїх культурних прав в національних межах. II. ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ Громадянином УНР вважається кожна особа, яка це право набула порядком, приписаним законами УНР. Громадянин УНР не може бути разом з тим громадянином иншої держави. Громадянин УНР може зложити з себе громадянські права заявою до Уряду УНР з захованням приписаного законом порядку. Позбавити громадянських прав громадянина УНР може тільки постанова Суду Республіки. Актова, громадянська і політична правомочність громадянина УНР починається з 20 літ. Ніякої ріжниці в правах і обов’язках між чоловіком і жінкою право УНР не знає. Громадяне в УНР рівні в своїх громадянських і політичних правах. Уродження, віра, національність, освіта, майно, податкування не дають ніяких привілеїв в них. Ніякі титули в актах і діловодстві УНР вживатися не можуть. Громадяне УНР і ніхто инший не може бути затриманий на території її без судового наказу инакше, як на гарячім вчинку. Але і в такім разі він має бути випущений не пізніше, як за 24 години, коли суд не встановить якогось способу його затримання. Громадянин УНР і ніхто инший на території її не може бути покараний смертю, ані відданий яким-небудь карам по тілу, або ин- шим актам, які понижують людську гідність, ані підпасти конфіскації майна, як карі. Домашнє огнище призначається недоторканим. Ніяка ревізія ш може відбутися без судового наказу. В наглих випадках можуть орави правної охорони порушити недоторканість і без судового наказу, вовче і в тім випадку має бути на жадання громадянина доставлений ставовий наказ не далі, як на протязі 48 годин по довершенню ревізії. Установлюється листова тайна. Органам державної влади не ■дано відкривати листів без судового наказу инакше, як у випадках аавгеом означених. Громадянин УНР і ніхто инший на території її не може бути асмежений в правах слова, друку, сумління, організації, страйку, овльки він не переступає при тім постанов карного права. Кожний громадянин УНР і всі инші на території мають свободу перемін місця пробування. Постанови §§ 14, 16, 17, 18 і 19 не торкаються нормовання еакзяльними законами виїмкового стану, який можна встановляти исгзе кожен раз окремим законом, згідно §§ 79 і 80. Лише громадяне УНР користуються усієї повноти грома- джэськнх і політичних прав, беруть участь в орудуванню державним і мсзевим життям через активну і пасивну участь у виборах до зако- ясддвчих установ і органів місцевого самоврядування. .Активне і пасивне право участи у виборах, як до законодатних асгаяів УНР, так і до всіх виборчих органів місцевого самоврядуван- ш. мають всі громадяне УНР, коли їх до дня виконання виборчого ж~у вийде двадцять літ. Виїмок творять признані законом за безумних або божевільних, котрі находяться під опікою. Як карні переступства тягнуть позбавлення виборчого права, про те рішають Всенародні Згори звичайним законодатнім порядком. Ніяких вищих обмежень зисюрчого права не може бути. Окремі постанови про права громадянства нормує спеціальний закон. III. ОРГАНИ ВЛАСТИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ Вся власть в УНР походить від народу, а здійснюється в ■осадку, установленім цим статутом. Верховним органом УНР являються Всенародні Збори, які безпосередньо здійснюють вищу законодавчу власть в УНР і форму- ята» вищі органи виконавчої і судової власти УНР. Вища власть виконавча в УНР належить Раді Народніх \Ішктрів. Вищим органом судовим єсть Генеральний Суд УНР. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІЯЛІСТИЧНОЇ
РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ І. ОСНОВНІ ПОСТАНОВИ Українська Соціялістична Радянська Республіка є організація диктатури працюючих і експльоатуємих мас пролетаріяту і біднійшого селянства для перемоги над їх віковими гнобителями й експльоатато- рами капіталістами й поміщиками. Завданням цієї діктатури є здійснення переходу від буржуазного ладу до соціялізму, шляхом проведення соціялістичних реформ і астематичного подавлення всіх контр-революційних намірів з боку заможніх кляс. Після здійснення цих завдань діктатура зникне, а слідом за нею, по остаточнім оформленню майбутнього комуністичного ладу, зникне й держава, уступивши місце вільним формам суспільного життя, збудованого на основах організації загальної праці на загальну користь і братерську солідарність людей. В цілях здійснення свого основного завдання Українська Соціялістична Радянська Республіка: а) провадить в життя заходи, що безпосередньо направлені до знищення існуючого економичного устрою і виявляються в скасуванні приватної власности на землю і на всі инші засоби виробництва; б) в області будівництва державного життя закріпляє владу за робітничою клясою, встановлюючи право участі в здійсненню державної влади виключно для працюючих мас і цілком усуваючи пануючі кляси від такої участи; в) утворює для працюючих мас можливість користуватися політичними правами (свободою живого і друкованого слова, зборів і спілок), позбавляючи цих прав пануючі кляси і спільні з ними по своїй політичній позіцїі громадські групи; г) організує озброєну оборону здобутків СОЦІЯЛІСТИЧНОЇ революції притягненням до цієї оборони всіх трудових елементів країни. Пориваючи рішучо з минулим, намагаючись знищити, разом з поділом загалу на кляси, також і національний гніт і національну ворожнечу, Українська Соціялістична Радянська Республіка заявляє свій твердий намір увійти в склад Єдиної Міжнародної Соціалістичної Радянської Республіки, як тільки утворяться умовини для її збудови. Разом з тим Українська Соціялістична Радянська Республіка заявляє про свою повну солідарність з нині існуючими вже Радянськими Республіками і про свій намір вступити з ними в тісніше політичне об’єднання для спільної боротьби за перемогу світової комуністичної революції, і в тісніше співробітництво в області комуністичного будівництва, можливого лише в міжнародньому масштабі. Влада працюючих мас на території Української Соціалістичної Радянської Республіки здійснюється через Ради Робітничих, Селянських та Червоноармійських депутатів та инші органи влади по означенню Рад. II. КОНСТРУКЦІЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ А. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВЛАДИ До відому Центральної Радянської Влади на Вкраїні належать: всі питання загально'Державного значення, а зокрема: а) затвердження, зміна і доповнення Конституції; б) установлення і зміна державних меж Республіки; в) зносини з чужоземними державами, зокрема оголошення війни і заключення миру; г) усталення основ організації збройних сил; д) загальне керовництво внутрішньою політикою; є) цівільне, карне і процесове законодавство; ж) усталення основ соціалістичного будівництва в області народ- нього господарства; з) керування грошовою системою і організація фінансового господарства Республіки; державна контроля над діяльністю Радянської влади, зокрема над правильністю, закономірністю і доцільністю грошових витрат. всі питання, що не мають загально-державного значення і які будуть взяті на розгляд органами Центральної Радянської влади. Центральна Радянська влада має свої органи, а саме: Всеукраїнський з’їзд Рад Робітничих, Селянських та Червоноармійських депутатів; Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад; Раду Народніх Комісарів. З’їзд Рад скликається В.Ц.В.К.Р. не менш як два рази на рік, а по постанові В.Ц.В.К. може скликатися і частіш. Лад виборів до з’їзду Рад установлюється В.Ц.В.К.Р. З’ їзд Рад є вищою владою Української Соціалістичної Радянської Республіки. В протязі між двома з’їздами такою владою є В.Ц.В.К.Р. з числа питань, зазначених в ст. 6, виключному віданню з’їзду належать: питання, зазначене в п. а), а також, з застереженням, зазначеним в увазі до ст. 13, питання про оголошення війни та заключення миру. В.Ц.В.К.Р. і з’їзд дають загальний напрямок діяльності Робітничо-Селянського Уряду і всіх органів Радянської влади в країні, зокрема виключному віданню В.Ц.В.К. належать: вибори і звільнення Народніх Комісарів і Голови Ради Народніх Комісарів, розклад державних прибутків і зборів між центральною і місцевою владою, а також розв’язування питань, зазначених в ст. 19 Конституції. Питання, зазначені в п.п. б), в), г), ж), а також затвердження річного бюджету розв’язуються як владою з’їзду, так і В.Ц.В.К.Р. В.Ц.В.К.Р. відповідає перед Всеукраїнським З’їздом Рад і обирається останнім в кількості по призначенню з’їзду на термін до слідуючого з’їзду. Рада Народніх Комісарів відповідає перед Все- ткраїнським З’їздом Рад і перед В.Ц.В.К.Р. Увага: На місце вибувших членів В.Ц.В.К.Р. заступники призначаються постановою В.Ц.В.К. Всі инші питання, що до законодавства і загального керування в країні, розв’язується також В.Ц.В.К.Р., з виключенням, вказаним в ст. 16. Увага: Питання про оголошення війни та заключення миру розв’язується В.Ц.В.К.Р. на випадок негайності при неможливості скликати з’їзд в належний час. Завідування окремими галузями керування країною накладається на особливі відділи В.Ц.В.К.Р. — Народні Комісаріати на чолі з Завідуючими, обраними В.Ц.В.К.Р. Кількість, межі відання відділів і їх внутрішня організація усталюється В.Ц.В.К.Р. Рада Народніх Комісарів складається з Голови і Народніх Комісарів, у число котрих входять: а) всі Керовники особливими відділами В.Ц.В.К.Р. (ст. 14); б) інші особи, що обіраються окремо В.Ц.В.К.Р. з його розсуду. Члени Ради Н. К. в будь-який час можуть звільнятись владою В.Ц.В.К.Р. Рада Народніх Комісарів має право брати на свій розгляд питання і справи, що стосуються до законодавства і загального керування країною, але має право вирішати своєю владою ті чи инші питання. або справи лише з загальним, або спеціальним уповноваженням В.Ц.В.К.Р., а коли нема такого уповноваження, постанови Р.Н.К. даються на затвердження В.Ц.В.К.Р. Увага: Питання, зазначені в ст. 10 і 11, не можуть бути переданими на остаточне розв’язання Р.Н.К. ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ PCP
«ПРО ПРОГОЛОШЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ» Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності. Голова Верховної Рал^ Української PCP Л. КРАВЧЬ К м. Київ, 24 серпня 1991 року АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпиі 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україна виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статуте«* ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет Українж. Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республік* урочисто ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині ш території України мають чинність виключно Конституція і закон України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. ВЕРХОВНА РАДА УКРАІНЯ 24 серпня 1991 КОНСТИТУЦІЯ (ОСНОВНИЙ ЗАКОН) УКРАЇНИ (Конституція УРСР 1978 р. зі змінами та доповненнями
у період 27 жовтня 1989 р. — 31 жовтня 1995 р.) Преамбула виключена згідно з Законом № 1554-12 від 17.09.91 І. ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ
І ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Глава 1
Політична система Стаття 1 Україна є загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей. (В редакції Закону № 1554-12 від 17.09.91). Стаття З Організація і діяльність держави будуються на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного органу і службової особи за доручену справу, обов’язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоя- щих згідно з розподілом їх повноважень. (В редакції Закону № 404-12 від 24.10.90). Стаття 4 Держава Україна, всі її органи діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Державні і громадські організації, службові особи зобов’язані додержувати Конституції і законів України. (В редакції Закону № 1554-12 від 17.09.91). Стаття 6 (виключена згідно з Законом № 404-12 від 24.10.90). Стаття 7 Політичні партії, громадські організації і рухи через своїх представників, обраних до Рад народних депутатів, та в інших формах беруть участь у розробці і здійсненні політики республіки, в управлінні державними і громадськими справами на основі їх програм і статутів, відповідно до Конституції України і чинних законів. Не допускається створення і діяльність партій, інших громадських організацій і рухів, що ставлять за мету зміну шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної Розділ V цілісності держави, а також підрив її безпеки, розпалювання національної і релігійної ворожнечі. (В редакції Закону № 404-12 від 24.10.90). Стаття 8 Трудові колективи беруть участь в обговоренні і вирішенні державних і громадських справ, у плануванні виробництва і соціального розвитку, в підготовці і розстановці кадрів, в обговоренні і вирішенні питань управління підприємствами й установами, поліпшення умов праці і побуту, використання коштів, призначених для розвитку виробництва, а також на соціально-культурні заходи і матеріальне заохочення. (В редакції Закону № 1554-12 від 17.09.91). Стаття 9 Основним напрямом розвитку політичної системи суспільства є дальше розгортання демократії: дедалі ширша участь громадян в управлінні справами держави і суспільства, вдосконалення державного апарату, підвищення активності громадських організацій, зміцнення правової основи державного і суспільного життя, утвердження свободи слова, постійне врахування громадської думки. (В редакції Закону № 1554-12 від 17.09.91). Глава 2
Економічна система (Дію глави припинено Законом Української PCP № 404-12 від 24.10.90). Глава З Соціальний розвиток і культура Стаття 19 (виключена згідно з Законом № 2480-12 від 19.06.92). Стаття 20 Держава ставить собі за мету розширення реальних можливостей для застосування громадянами своїх творчих сил, здібностей і обдаровань, для всебічного розвитку особи. (В редакції Закону № 1554-12 від 17.09.91). Стаття 25 В Україні існує і вдосконалюється єдина система народної освіта, яка забезпечує загальноосвітню і професійну підготовку громадян, служить духовному і фізичному розвиткові молоді, готує її до праці: громадської діяльності. (В редакції Закону № 1554-12 від 17.09.91). Розділ V щоб прийняти нову Конституцію України в строк не пізніше одного року з дня підписання цього Конституційного Договору. IV До прийняття нової Конституції України Сторони суворо дотримуватимуться положень цього Конституційного Договору і діятимуть у повній відповідності до нього. До прийняття нової Конституції Сторони не виноситимуть на всеукраїнський референдум, консультативний референдум та опитування громадської думки інших питань, крім прийняття нової Конституції України, текст якої буде узгоджений Сторонами. * * * Сторони усвідомлюють, що невиконання положень цього Конституційного Договору призведе до хаосу в суспільному житті, розвалу економіки, виникнення загрози громадянського конфлікту і поставить під сумнів саме існування суверенної демократичної України. * * -к Цей Конституційний Договір набирає чинності з моменту його підписання Президентом України та Головою Верховної Ради України і є відкритим для підписання народними депутатами України. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року (Із змінами й доповненнями, внесеними Законом України
від 8 грудня 2004 р. № 2222.IV) Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власного совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію — Основний Закон України. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ Стаття 1 Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 2 Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Стаття З Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Стаття 4 В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Стаття 5 Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу. Стаття 6 Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Розділ V Стаття 7 В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Стаття 8 В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Стаття 9 Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Стаття 10 Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Стаття 11 Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, ії історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх коріїших народів і національних меншин України. Стаття 12 Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави. Стаття 13 Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної ЗОНИ € об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та ор- гани місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб єкти права власності рівні перед законом. Стаття 14 Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 15 Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. Стаття 16 Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави. Стаття 17 Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Томенко, Микола Володимирович. Історія української Конституції [Текст]: навч. посібник / М. Томенко. - К.: Освіта, 2009. - 464 с. (с.81-82,115-116,173-175,392-395). | 
