Студенту на замітку: Право. Інтелектуальна власність. АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

Шифр: Т182

Журнал

Теорія і практика інтелектуальної власності.- 2024.-№1

АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

Святослав Островський, аспірант НДІ інтелектуальної власності НАПрН України ОИСЮ: 0009-0005-9491-9513.

Досліджуються об'єкти архітектури, які можуть набути правової охорони авторським правом; формулюється висновок щодо ототожнення в законодавстві форми вираження творів архітектури з їх різновидами; пропонується розрізняти дві групи об'єктів автор­ського права у сфері архітектурної діяльності: будинки, споруди, сади, парки тощо, і про­ектну документацію (плани, ескізи, креслення тощо), на підставі чого створюється перша група об'єктів; аналізуються рішення Європейського суду справедливості та рішення судів Франції щодо тлумачення терміна «оригінальність» у ході вирішення спорів, пов'язаних з творами архітектури.

Кчючові слова: твір архітектури, архітектурний проект, оригінальність, європейська судова практика

Постановка проблеми. Наскільки архітектура є складним явищем, звертали увагу ще у стародавні часи. Наприклад, римський архітектор Вітрувіль сформулював «три закони» архітектури: міцність, користь, краса. Останні ґрунтуються на шести основних компонентах: «буд» (власне ордер, або таксіс, тобто бюджет), «розташування, евритмія, пропорційність, краса і розрахунок» (Книга перша, Глава II, 1-9) [1]. Тобто «мрія» архітектора», його фантазія щодо майбутнього архітектурного твору повинна ґрунтуватися на інженерно-технічних розрахунках, характеристиці матеріалів, які будуть використовуватися, географічному розташу­ванні та безлічі інших нюансів, що можуть вплинути на тривалість існування у нашо­му світі його витвору. З одного боку, проектна документація є першою фіксацією вті­лення задуму архітектора, а з іншого боку, саме проектування дає змогу досягти довершеності архітектурних форм будівлі. Жодний архітектурний об'єкт не може бути створений без проекту.

Питання визначення правової природи об'єктів архітектури міститься в Законі України «Про авторське право і суміжні права» від 1 грудня 2022 року № 2811-ІХ (далі — Закон № 2811-ІХ) [2] та в Законі України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року (далі — Закон України № 687-ХІУ) [3]. Аналіз норм вказаних законів свідчить про відсутність узгодженості між ними. Варто зауважити, що у зако­нодавстві немає чіткого визнання правової природи архітектурного проекту. Водночас архітектурний проект за певних умов може набути охорони авторським правом. Від вирішення цього питання буде залежати рівень охорони прав авторів архітектурного
проекту. Особливо актуальним це питання стає у контексті нового Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також необхідності вирішення проблеми уні­фікації термінології, що використовується в законодавстві у сфері інтелектуальної власності та в інших дотичних до нього сферах правового регулювання.

Літературний огляд. Різні аспекти правової охорони творів архітектури, їх співвід­ношення з об'єктами архітектури, питання прав та обов'язків архітектора привертали увагу багатьох дослідників, зокрема А. Вербицької, Т. Воліна, Є. Трекова, X. Кметик- Подубінської, С. Мазуренко, Н. Мироненко, Л. Работягової, О. Чабан та інших.

Аналіз літературних джерел дає змогу виявити такі тенденції у дослідженнях:

- проектна документація (проект та його елементи) як об'єкт авторського права досліджувалася до набрання чинності Законом України № 2811-ІХ, відтак такий критерій охороноздатності твору як оригінальність у контексті його норма­тивного визначення не досліджувався, об'єктом уваги вчених здебільшого був твір як результат творчої діяльності (А. Вербицька, Н. Мироненко, Л. Работягова, Л. Зеленько). Окрім того дослідження ґрунтувалися на визначенні твору архітек­тури, закріпленому в Законі України чЦцо авторське право і суміжні права» 1993 року, що втратив чинність 1 січня 2023 року [4] (Н. Когут, X. Тарасенко);

- категорія «оригінальність» розглядалася багатьма українськими вченими у контексті зв'язку з творчою працею та її результатами (Ю. Рябченко, С. Клейме- нова, О. Кулініч, М. Осипович, М. Євстіфеєв), проте безвідносно до творів архітек­тури чи проектної документації, тому на сьогодні не встановлено, у чому полягає оригінальність архітектурного проекту і твору архітектури;

- сутність архітектурного проекту як об'єкта правової охорони залишається дискусійною: на думку Є. А. Трекова, єдиним об'єктом авторського права є твір архі­тектури [5, с. 28]; цю точку зору поділяє А. Вербицька [6, с. 85]; С. В. Мазуренко за­значає, що твори архітектури не можна ототожнювати повністю з результатами про­ектування, а об'єктом охорони авторським правом може бути лише частина об'єкта проектування, що містить архітектурно-планувальні рішення [7, с. 52-58]; X. Ю. Та­расенко доводить, що проектна документація є різновидом творів архітектури [8, с. 5, 155]; В. А. Бабенко та К. О. Давиденко обґрунтовують самостійність авторсько-право­вої охорони конкурсного архітектурного проекту [9, с. 26-34].

Відтак питання авторсько-правової природи архітектурного проекту залишається дискусійним. Це створює певну правову невизначеність у регулюванні відносин, пов'язаних з його використанням. Своєю чергою такий стан законодавчого регулю­вання призводить до непоодиноких випадків порушення прав архітектора, що зумов­лює актуальність наукового аналізу цієї проблеми та розроблення пропозицій щодо теоретичних і практичних підходів її вирішення.

Мета дослідження — охарактеризувати архітектурний проект як об'єкт правової охорони авторським правом, виявити та розглянути особливості прояву оригінально­сті архітектурного твору і проекту, дослідити правові позиції з цього питання, вироб­лені європейською судовою практикою.

Виклад основного матеріалу. Де б ми не були, нас оточують будинки, будівлі, парки та інші ландшафтні утворення. Усе це є об'єктами архітектури, водночас вони можуть бути й об'єктами авторського права, якщо відповідають критеріям охороноз­датності. Згідно зі ст. 1 Закону України № 2811-ІХ твір архітектури як об'єкт автор­ського права визначається як твір у галузі спорудження будівель, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних утворень у формі креслення, ескізів, моде­лей, збудованих будівель чи споруд, планів населених пунктів тощо.

З наведеного законодавчого визначення можна виокремити кілька основних аспектів.

По-перше, твір архітектури як об'єкт авторського права повинен відповідати озна­кам твору, тобто бути оригінальним інтелектуальним творінням автора (співавторів), де оригінальність твору визначається через ознаку (критерій), що характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору (ст. 1 Закону України № 2811-ІХ), і мати об'єктивну форму вираження.

По-друге, законодавець вказує на сферу, де можуть створюватися твори архітекту­ри, а саме: у галузі спорудження будівель, містобудування, садово-паркового мистецт­ва, ландшафтних утворень. При цьому «галузь спорудження будівель» — це «будів­ництво». Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі — Закон України № 3038-УІ) [10] будівництво визначається як «нове будівництво, реконструкція, реставрація, капі­тальний ремонт об'єкта будівництва». Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного закону об'єк­тами будівництва є «будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури», а відповідно до ч. 1 вказаної статті «об'єктом містобудування є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функ­ціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративний районів, територій терито­ріальних громад, населених пунктів, їх частин».

Таким чином, об'єктами будівництва та містобудування є доволі велика кількість різних об'єктів функціонального призначення, які можуть і не відповідати ознакам твору архітектури. Видається, що законодавець припустився певної неточності, пов'язавши вказані види діяльності з творами архітектури, не вказавши при цьому, що вони створюються у процесі провадження архітектурної діяльності. Якщо зверну­тися до ст. 1 Закону України № 687-ХІУ, то архітектурна діяльність — це «діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурно­го рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будів­ництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері». З цього визначення випливає, що така діяльність спрямована на створення об'єктів архітектури, що процес створення має творчий характер, на відміну від будівництва, результатом якого є архітектурне рішення та його втілення у проектах з будівництва, благоустрою територій та інших об'єктів.

Водночас об'єктами архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) закон визначає «будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого при­значення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архі­тектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів».

Отже, якщо порівняти положення ст. 1 Закону України № 2811-ІХ, ст. 1 Закону України № 687-ХІУ та відповідними положеннями Закону України № 3038-УІ, то можна зробити висновок, що у Законі України № 2811-ІХ сфери створення архітектурного твору визначені занадто широко та не враховують власне архітектурну діяльність, яка має творчий характер і в результаті здійснення якої можуть бути створені твори архітектури. Тому сфери, у яких може створюватися твір архітектури, доцільно обмежити архітектур­ною діяльністю, об'єктами якої можуть бути будівлі, споруди тощо, які можуть бути визнані творами архітектури. При цьому не виключається органічний зв'язок архітекту­ри з будівництвом, містобудуванням та іншими пов'язаними з нею сферами діяльності.

По-третє, правова охорона авторського права розповсюджується на твори архітекту­ри, що отримали своє вираження у формі креслення, ескізів, моделей, зведених будівель чи споруд, планів населених пунктів тощо. З одного боку, це узгоджується з основною концепцією авторського права, зміст якої закріплений у ч. 1 ст. 7 Закону України № 2811- IX, — охорона поширюється лише на форму вираження об'єктів авторського права, а з іншого — у п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України № 2811-ІХ у якості об'єктів авторського права вказуються вже твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ланд­шафтних утворень. Отже, вказана норма є колізійною стосовно загального визначення твору архітектури, оскільки в ній твори архітектури, твори містобудування, твори садово- паркового мистецтва і твори ландшафтних утворень є окремими видами творів. Натомість дефінітивна норма, що містить визначення твору архітектури, використовує ці поняття не як види творів, а як галузі, у яких можуть створюватися твори архітектури. Слід також звернути увагу на ч. 2 ст. 29 Закону України № 687-ХІУ, відповідно до якої «об'єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури».

Отже, спостерігається колізія норм у визначенні об'єктів авторського права у сфері архітектурної діяльності: у ст. 1 Закону України № 2811-ІХ креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі чи споруди, плани населенйх пунктів тощо віднесені до форми вира­ження твору архітектури, а в ч. 2 ст. 29 Закону України № 687-ХІУ плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури, віднесені до об'єктів авторського права у галузі архітектури.

Таким чином, у визначенні твору архітектури є неузгодженість між положеннями ст.ст. 1 та 6 Закону України № 2811-ІХ, а також між ст. 1 вказаного закону та ч. 2 ст. 29 Закону України № 687-ХІУ, унаслідок чого відбулося змішання видів творів та форми їх вираження, що суперечить принципу правової визначеності.

Аналіз норм Закону України № 687-ХІУ дає змогу знайти спосіб вирішення цього питання. Норми вказаного закону розрізняють два види об'єктів архітектури: збудо­вані об'єкти архітектури у формі будинків і споруд різного призначення, їх комплек­си, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументаль­ного і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміні­стративно-територіальних одиниць і населених пунктів, а також проекти творів архі­тектури, креслення, ескізи, моделі майбутнього об'єкта архітектури, які є первинною формою вираження (існування) майбутніх будівель та споруд.

Водночас Закон України № 2811-ІХ не розрізняє вже збудований об'єкт архітекту­ри і проектну документацію до нього як об'єкти авторського права, оскільки авторсько- правова охорона розповсюджується на форму вираження твору незалежно від етапів його створення, адже охороні підлягають усі оригінальні твори — оприлюднені та неоприлюднені, завершені та незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, а також способу вираження (ч. 1 ст. 7 Закону України № 2811-ІХ).

Об'єкт архітектури, у разі його відповідності вимогам охороноздатності, може набути правового режиму⁷ твору архітектури. Не кожний об'єкт архітектури може бути твором архітектури, проте кожний твір архітектури повинен бути об'єктом архітектури, що ство­рений відповідно до спеціального законодавства у сфері архітектури і містобудування.

Для усунення існуючої колізії норм доцільно внести зміни до ст. 1 Закону України № 2811-ІХ, визначивши твір архітектури як результат інтелектуальної творчої діяль­ності автора, що відображає його творчі рішення, прийняті під час створення будинків і споруд, творів садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень. Варто зазначити, що у сфері архітектурної діяльності існують дві групи об'єктів авторського права: будинки, споруди, сади, парки тощо та проектна документація (плани, ескізи, креслення тощо), на підставі якої створюється перша група об'єктів.

Оскільки законодавство про авторське право не містить виключного переліку об'єк­тів правової охорони, доцільно більш детально розглянути правову природу проектної документації об'єктів архітектури, а також креслень, ескізів, моделей творів архітек­тури та відповісти на питання, чи будуть вони відповідати критеріям охороноздатості.

У ст. 1 Закону України № 687-ХІУ проект об'єкта архітектури визначається доволі широко, зокрема як документація для будівництва об'єктів архітектури, що склада­ється з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розра­хунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктив­ні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітек­тури, та відповідає будівельним нормам і правилам.

Законодавче визначення проекту об'єкта архітектури вказує на його складові, проте, крім певної структури, проект характеризується тим, що саме у ньому формулюється і отримує перше втілення концепція архітектора, його ідеї набувають об'єктивного вира­ження. Проект є тим ланцюжком, що пов'язує архітектора з його твором, особливо коли виникають потреби добудувати твір після смерті архітектора або відновити зруйнований твір архітектури, що охороняється, наприклад, як об'єкт культурної спадщини.

За допомогою архітектурного проектування формується і фіксується задум, опису­ється соціальне призначення, створюється ідеальна модель матеріально-просторового середовища, окрема одиниця, що вписується в комплексне архітектурне середовище.

Зазвичай проект об'єкта архітектури складається з кількох частин (розділів): архі­тектурно-будівельної, технологічної, енергетичної, кошторисно-фінансової тощо, які розробляються спеціалістами відповідного профілю. Склад частин проекту змінюєть­ся залежно від об'єкта проектування.

На основі п. 5-8 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будів­ництво» [12] фахівці у сфері архітектурної діяльності та містобудування виокремлю­ють три стадії проектування окремих комплексів, будинків і споруд:

Проектне завдання (ескізний проект, форпроект) — виявляє можливість і доцільність будівництва чи реконструкції об'єкта, визначає його основні архітек­турно-композиційні, технологічні й технічні характеристики, а також укрупнені техніко-економічні й вартісні показники.

Технічний проект — містить докладнішу розробку основних рішень.

будівлею, центральну частину якої увінчано монументальним скляним дахом, що служить циркуляційним залом і місцем відпочинку;

житловим будинком, який був предметом публікації в архітектурних журна­лах протягом періоду його створення;

оригінальними планами та кресленнями, що стосуються розташування вікон і окремих систем освітлення, призначених для інтеграції в конкретні рамки кон­кретної архітектури;

конструкцією плавального басейну та центру водних або дозвільних центрів [28]; проектом розвитку громадської площі.

Усі ці справи об'єднує єдиний підхід суду до визначення оригінальності об'єкта архі­тектурної діяльності — достатньо було встановити, що вони є результатом творчості архі­тектора, а не результатом додержання технічних вимог. При цьому творчість архітекто­ра могла отримати свій прояв в естетичному відображенні конструкцій, у додержанні власного стилю, нестандартному використанні будівельних матеріалів тощо, проте в результаті таких дій архітектора повинен з'явитися певний оригінальний об'єкт.

Водночас судові рішення значною мірою свідчать про гнучкість критерію оригі­нальності, навіть коли йдеться про плани, креслення типових споруд, приміщень. Наприклад, Апеляційний суд Дує у своєму рішенні зазначив, що типове планування перукарні може бути захищене авторським правом за умови, що це творіння є форма­лізованим, на відміну від простої ідеї чи концепції, і що воно оригінальне, оскільки відображає особистість свого автора. Підставою розповсюдження правової охорони авторським правом на архітектурний проект для суду було те, що його елементи відоб­ражають творчу роботу та естетичні вподобання автора, які не викликані функціо­нальними обмеженнями, та надають «salon Shampoo» власний вигляд, відмінний від конкуруючих брендів.

Серед усіх видів проектів, що використовуються в ході створення об'єкта архітекту­ри, найбільш творчим можна назвати ескізний проект. На сьогодні у процесі створен­ня ескізного проекту архітектори здебільшого намагаються передати атмосферу, в яку будуть занурюватися відвідувачі вже створеної будівлі, споруди. Саме створений ескізний проект дає змогу залучити майбутніх інвесторів, тому архітектори для вті­лення свого творчого задуму вдаються до всіх доступних технічних засобів, створюючи інсталяції майбутнього об'єкта архітектури. Наприклад, якщо йдеться про побудову спа-салонів або басейнів, можуть бути використані відповідні аромати, звукові ефекти падаючої води, відповідна вологість тощо; якщо йдеться про створення парків чи інших ландшафтних утворень, можуть використовуватися відповідні записи співу птахів, аромати трав і дерев. При цьому досить часто архітектори для презентації свого ескізного проекту вдаються до створення аудіовізуального твору.

Отож завдяки технологіям у процесі створення архітектурного проекту на першій його стадії (ескізне проектування), можуть з'явитися кілька ескізних проектів, аудіо­візуальний твір, інсталяція, які більш повно розкривають творчий задум архітектора.

Підсумовуючи наведену судову практику Європейського суду справедливості та французьких судів щодо визначення критеріїв оригінальності об'єктів архітектурної діяльності, слід констатувати, що визначенню поняття «оригінальність», закріплене у ст. 1 Закону України № 2811-ІХ, повною мірою відповідає сучасним європейським під­ходам до розуміння цього терміна Та може застосовуватись як до об'єктів у сфері архі­тектурної діяльності, так і до інших об'єктів (творів) з метою встановлення можливості розповсюдження на них правового режиму охорони авторським правом. При цьому саме творче рішення, прийняте архітектором у ході проектування об'єкта архітектури, може стати вирішальним для визнання як самого проекту, так і створеного архітек­турного об'єкта твором у розумінні авторського права. Саме критерій творчості дає змогу виокремити серед елементів архітектурного проекту ті, що можуть отримати охорону авторським правом, і ті, що є неохоронюваними, проте входять до структури проекту і є його обов'язковими складовими. Зокрема елементи архітектурного про­екту, що пов'язані з додержанням технічних вимог і відображають їх застосування або відповідають їм, звичайно, не будуть охоронятися авторським правом. Хоча на прак­тиці відокремити одні елементи від інших буває неможливо, оскільки мета архітекто­ра — поєднати ці елементи в єдине ціле таким чином, щоб отримати унікальне рішен­ня свого творчого задуму. Навпаки, елементи, які мають художній характер і не спря­мовані на забезпечення виключно технічних потреб, у яких втілено творчий задум архітектора, що надають такому проекту оригінальності, будуть охоронюваними ав­торським правом і такими, що забезпечать кваліфікацію архітектурного проекту як твору (первинну форму його існування).

Висновки:

1. Архітектурний проект:

- за дотримання умов, визначених ст. 7 Закону України № 2811-ІХ, є твором архітектури, що знаходить свій зовнішнє вираження у знаково-мовній та графіч­ній формах; водночас архітектурний проект може набути об'ємно-просторової форми втілення та існувати у вигляді будівель, споруд та інших об'єктів архітек­турної діяльності, тобто один і той же твір архітектури може бути представлений і архітектурним проектом, і будівлею, спорудою тощо. По суті створення твору архі­тектури за отриманим результатом умовно можна поділити на дві стадії: створен­ня архітектурного проекту; побудова об'єкта архітектури. Кожен результат охоро­няється авторським правом;

- по своїй структурі є складним об'єктом, оскільки включає як охоронювані, так і неохоронювані елементи. Перші характеризуються оригінальністю і відобра­жають творчий задум архітектора, другі є результатом технічних обмежень та вимог. На практиці ці елементи проекту органічно поєднані для досягнення вті­лення оригінального творчого задуму архітектора.