Матеріал для написання реферату
Трудові відносини в умовах воєнного стану Війна триває. Задля нашої перемоги всі ми максимально координуємо свої зусилля – кожен працюючи на своєму місці. У цей нелегкий час кожному з нас потрібно докладати значно більше зусиль, ніж за звичайних умов. Це необхідно, щоб стабілізувати економіку країни, забезпечити критично важливі потреби громадян та війська, й усунути проблеми кадрового голоду. Це вимагає суттєвого перегляду системи організації трудових відносин в умовах воєнного стану. Водночас необхідно мінімізувати всі трудові спори та захистити право працівників на працю та відпочинок, враховуючи передбачені Конституцією обмеження прав людини та громадянина на період воєнного стану.
Бабак А.М., Лелюх В.В., Стан розвитку режиму робочого часу у воєнний та післявоєнний періоди// Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». – 2016. - № 1. – С. 228-235. Кардинальних змін режим робочого часу почав зазнавати на початку 1940-х років. Так, загроза 2-ої Світової війни змусила радянську владу вжити заходів жорсткішого характеру. Таким чином, 26 червня 1940 року було видано Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного звільнення робітників та службовців з підприємств і установ». Згідно Указу, було закріплено ряд наступних нововведень у сфері регулювання режиму робочого часу: 1) збільшено тривалість робочого дня працівників і службовців у всіх державних, кооперативних та громадських підприємствах і установах (з семи до восьми годин – на підприємствах з семигодинним робочим днем; з шести до семи годин – на роботах з шестигодинним робочим днем, за винятком професій з шкідливими умовами праці; з шести до восьми годин – для службовців установ; з шести до восьми годин – для осіб, які досягли 16-ти років); 2) перевести всі державні, корпоративні та громадські підприємства й установи на графік роботи з шестиденного на семиденний тиждень, вважаючи сьомий день тижня – неділя – днем відпочинку; 3) встановити, що за прогул без поважної причини працівники і службовці державних, кооперативних та громадських підприємств і установ вдаються до суду і за вироком народного суду караються виправнотрудовими роботами за місцем роботи на строк до 6 місяців з відрахуванням із заробітної плати до 25% . У зв’язку із загрозою війни, влада вдалася до жорстких заходів у сфері трудової діяльності, в тому числі, це стосувалося режиму робочого часу працюючих. Так, закріплювалися наступні загально трудові стандарти: збільшення тривалості робочого дня працівників і службовців; перехід на семиденний робочий тиждень; відбулося посилення дотримання дисципліни праці, а у випадку її порушення встановлювалися санкції, тобто відбувалася фактична криміналізація дисциплінарних проступків як для працівників, так і для роботодавців. Крім того, характерними ознаками законодавства у сфері регулювання тривалості режиму робочого дня у період війни є: 1) заборона самовільного звільнення; 2) встановлення жорстких заходів відповідальності за порушення трудової дисципліни (відпрацювання, звільнення, ув’язнення); 3) мобілізація тощо. Такі заходи були обумовлені воєнним часом в державі і попри те, що після закінчення війни ряд тоталітарних норм було скасовано, повна відмова від таких методів управління не спостерігалася. Під час війни – особливі правила трудових відносин: опубліковано закон!//Дебет-кредит. – 2022. – 22 березня. Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну було внесено зміни у трудове законодавство. 24 березня 2022 року набув чинності Закон України № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року . Діятиме він протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону “Про правовий режим воєнного стану” та втратить чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану. Цим законом визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану. У Законі зазначено, що на період дії воєнного стану: вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 43, 44 Конституції України; не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих цим законом. На період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень. Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин. На період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина перша статті 65, частини третя - п'ята статті 67 та статті 71 - 73 (святкові і неробочі дні) КЗпП.
Кочеров Михайло Призупинення дії трудового договору в умовах війни: новели закону//Юридична газета. – 2022. – 31 травня Однією з новел є норма про можливість призупинення дії трудового договору. Призупинення дії трудового договору визначено в Законі України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» як тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору визначено в Законі як тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. На погляд автора наведена формулювання є доволі невдалим. Почати можна з того, що відповідно до ст. 21 КЗпП за трудовим договором обов’язок роботодавця полягає не у забезпеченні працівника роботою, а у дотриманні сукупності обов’язків – виплати працівникові заробітної плати та забезпеченні умов праці, необхідних для виконання роботи. Безперечно, що поняття забезпечення умовами праці набагато ширше, ніж забезпечення роботою. До того ж обов’язки роботодавця не обмежуються тільки тими, що наведені у ст. 21 Кодексу. КЗпП містить цілий комплекс інших обов’язків, які як прямо передбачені в главах Кодексу, так і кореспондуються з правами працівника. Разом із тим виконання роботи теж не є єдиним обов’язком працівника. Існують ще інші технологічні, нормативні тощо обов’язки. Наприклад, трудовим обов’язком працівника може бути зобов’язання із збереження комерційної таємниці. І такий обов’язок однозначно не є роботою, що являє собою фактичні дії з виконання завдань у межах спеціальності та кваліфікації. Тому законодавцю треба визначитися, чи є призупинення дії трудового договору лише сукупністю «забезпечення роботою – виконання роботи», чи йдеться про призупинення трудового договору як зобов’язання, яке включає призупинення всіх обов’язків сторін такого зобов’язання.
Духовна Оксана. Призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану: підстави, особливості оформлення та наслідки // https://jurliga.ligazakon.net/news. – 2022. – 21 квітня Частина людей опиняється в ситуації призупиненого договору, а питання обґрунтованості такого наказу роботодавця залишається відкритим, адже незрозумілим є принцип, за яким поділено працівників: на працюючих, та таких, з якими трудові договори призупинені. Системний аналіз ст. 13 Закону N2136 вказує на те, що призупинення дії трудового договору має відповідати наступним ознакам: - абсолютна неможливість забезпечити працівника роботою - тимчасовий характер такого заходу; - не тягне за собою припинення трудових відносин. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Отже, головне, - призупинення дії трудового договору не повинно використовуватися з метою не сплати працівникові заробітної плати, а тому воно має бути обґрунтованим. Разом з тим, категорія "обґрунтованості" в разі виникнення будь-яких спорів, в т.ч. і судових спорів, є категорією оціночною, і підлягає оцінці судом в контексті всіх фактичних обставин справи. Оформлення призупинення дії трудового договору. Ч. 3 ст. 13 Закону N2136 передбачає, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Формулювання максимально неточне, широке та абстрактне. Таким чином, роботодавцю потрібно видати відповідний наказ по підприємству, а працівнику направити роботодавцю відповідну заяву. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України (ч. 3 ст. 13 Закону N2136). Вказаного компенсаційного механізму на цей час чинне законодавство України не містить. Коли такі норми з'являться також, на жаль, невідомо.
Кузьменко Єгор. Трудові права військовослужбовців та учасників ТРО// Юридична газета. – 2022. – 27 травня. Від початку повномасштабної війни в Україні питання трудових прав військовослужбовців набуло особливої актуальності. Координаційним центром з надання правової допомоги роз’яснено права та обов’язки цієї категорії осіб. Так, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Дія Кодексу законів про працю України не поширюється на несення військовослужбовцями військової служби. Однак у випадку увільнення від іншої роботи для вступу на військову службу за ними зберігається попереднє місце роботи, посада і середній заробіток, а також відпускні. Та якщо до військової служби особа була безробітною, то на період військової служби виплата допомоги по безробіттю припиняється. Те ж саме стосується і учасників територіальної оборони – під час виконання завдань на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також вказані і основні права та трудові гарантії військовослужбовців, серед яких: - право на захист від незаконного звільнення або переміщення по службі; - право на безоплатну перепідготовку і дострокове звільнення у визначених випадках, на матеріальну допомогу при звільненні, на одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний рік служби у визначених випадках; - право на службовий час нормальної тривалості (крім військових навчань, походів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому наряді тощо); - право на час відпочинку; - право на відпустки з оплатою вартості проїзду до місця відпустки і назад у визначеному порядку Також виділяються додаткові права військовослужбовців. | 
