Студенту на замітку. Реферат: Волонтерство як феномен розвитку громадянського суспільства

Волонтерство як феномен розвитку громадянського суспільства

Волонтерство відіграє надзвичайно важливу роль як у народній, так і громадській дипломатії, допомагаючи зміцнювати національну безпеку на різних рівнях. Воно стає формою громадянської участі, яка може ефективно підтримати державу в умовах криз і загроз, а також забезпечити соціальну стабільність і згуртованість суспільства. Співпраця між державою та волонтерськими організаціями є необхідною умовою для успішної реалізації стратегії національної безпеки, оскільки волонтери допомагають мобілізувати ресурси та забезпечити ефективний захист національних інтересів країни від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Мацієвський Ю. (доктор політичних наук; професор). Волонтерство та псевдоволонтерство в Україні: новий погляд крізь призму неформальних інститутів // Політичні дослідження/Political Studies : Український науковий журнал. - 2024. - № 1. - С. 19-41.

Анотація: Присвячено вивченню  псевдоволонтерства - відносно нового різновиду шахрайства, який з’явився в Україні з початком російсько-української війни. Російська агресія призвела до зростання волонтерського руху, але також і до поширення несправжнього волонтерства, метою якого є отримання особистої вигоди.

Внутрішні чи міжнародні кризи часто призводять до появи нових соціальних практик. Їх виникнення зумовлене потребою виживання, яка підштовхує людей до об’єднання і взаємодії. Типовою поведінкою у таких випадках є соціальна мобілізація, що виявляється у таких формах, як волонтерство, зростання соціально відповідального бізнесу чи меценатства.

З проголошенням незалежності Україна не стала винятком. Помаранчева революція, Революція гідності, окупація Криму та війна на Донбасі, а згодом повномасштабне вторгнення Росії стали масштабними викликами для українського суспільства. Громадяни зуміли об’єднатись і зреагувати на це у формі волонтерського руху та благодійності.

Так, дослідження Фонду „Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва виявило зростання волонтерської активності в Україні у період 2013−2014 рр. Для прикладу, якщо у 2012 році лише 29% українців допомагали іншим, то у 2015 році цей показник сягнув 47%. Під час масових протестів у Києві та інших містах країни, відомих як Революція гідності, громадяни допомагали учасникам протестів, збирали продукти, одяг, ліки та ставали на захист прав й інтересів різних груп населення. Згодом почалися акції на допомогу військовим АТО та ООС — спорядження, їжа, маскувальні сітки, ліки, засоби гігієни чи збір коштів на реабілітацію та лікування. Так само зреагували українці, а також громадяни інших країн, коли РФ почала війну в Україні. З початку війни волонтерство і благодійна діяльність набули масового характеру в Україні, а також значно зросли у тих країнах, які нам допомагають. Наприклад, один з проєктів — Волонтерська Платформа об’єднала більше ніж 400 тисяч учасників, понад 500 організацій та 1150 волонтерських ініціатив. Масовий волонтерський рух, зокрема участь волонтерів у війні проти РФ, дав підстави окремим дослідникам вивчати його крізь призму поняття «тотальний захист». Водночас вибух волонтерства призвів до появи протилежного явища — псевдоволонтерства, яке спрямоване на отримання особистої користі. У ЗМІ часто з’являються повідомлення про випадки, коли кошти, зібрані на допомогу ЗСУ, йдуть до кишені „волонтера”, або автомобілі, які мали б бути надані для армії, залишаються у шахраїв. Так, у м. Житомирі 54-річний чоловік, який був волонтером одного з благодійних фондів, у червні 2022 року організував злочинну схему, з допомогою якої намагався продати 4 авто, які були надані для ЗСУ. Подібних повідомлень у ЗМІ стає дедалі більше. Псевдоволонтерство можна вважати прикладом соціального здирництва, яке є протилежністю до соціальної благодійності й з’являється на тлі зростання останнього.

В Україні волонтерська діяльність визначається як «добровільна та соціально спрямована діяльність, що є неприбутковою та яку особа здійснює за власним бажанням через надання будь-якої допомоги» .

Отож, діяльність людини можна вважати волонтерською, якщо вона:

— неприбуткова;

— здійснюється на добровільних засадах;

— приносить користь не лише виконавцю, а й іншим;

— спрямована на розв’язання важливих соціальних проблем;

— здійснюється для самореалізації людини та отримання морального задоволення від вдячності людей, котрі потребують допомоги.

Типовими сферами діяльності волонтерів є:

— гуманітарна — до якої належить надання консультацій, правовий захист, соціальна реабілітація тощо;

— екологічна — яка зосереджена на охороні довкілля, проблемі забруднення та подоланні наслідків техногенних аварій;

— культурно-історична — яка спрямована на збереження культурно- історичної спадщини.

Початок гібридної, а згодом відкритої агресії РФ проти України привів до появи „воєнного волонтерства”, тобто добровільної участі у воєнних діях у складі сил оборони України або допомозі силам оборони у тилу.

Стрімкий сплеск волонтерства відбувся між 2018 та 2021 рр. і ще більше посилився після початку відкритої агресії РФ, коли Україна піднялася на десяту позицію у світі. Та сама тенденція, ймовірно, зберігається й у 2023−2024 р.

Отже, воєнне волонтерство виконує допоміжну роль у захисті країни від збройної агресії РФ. У ситуації, коли держава виявилася не здатною реагувати на всі потреби воєнного часу, волонтери взяли на себе значну частку функцій держави.

Щоб пояснити появу псевдоволонтерства, візьмемо до уваги такі

елементи:

1). Можливості, тобто те, що сприяє появі псевдоволонтерства. Передусім це:

а). Висока довіра до волонтерів. 

б). Недосконале правове регулювання волонтерської діяльності в Україні. 

в). Відсутність єдиної бази волонтерських організацій та фондів. 

г). Легкість реєстрування волонтерської організації, фонду та отримання посвідчення волонтера. 

2). Мотив підсилює ті можливості, що спонукають до шахрайства.

3). Раціоналізація, або те, що використовується для виправдання протиправних дій.

В статті докладно розглянуті ці аспекти псевдоволонтерства.

Очевидно, псевдоволонтерство має різні форми та прояви. Шахраї вміло користуються довірою, використовують назви справжніх волонтерських організацій та фондів чи вдають із себе їх представників. Небезпека псевдоволонтерства полягає не лише у тому, що шахраї ведуть незаконну діяльність. Якщо псевдоволонтерство розглядати як неформальний інститут, то тут ми бачимо руйнівну дію несправжнього волонтерсва як на формальні інститути — податкову систему та державу в цілому так і на свій прототип — волонтерство. Поширення шахрайства під виглядом волонтерства підриває довіру до останнього, що може мати негативний вплив на стан громадянського суспільства і соціального капіталу в Україні.

Івашова, Л. М. (доктор державного управління; професор; професор кафедри публічного управління та митного адміністрування). Волонтерство як феномен розвитку громадської та народної дипломатії задля забезпечення національної// Інвестиції: Практика та досвід: Аналіз. Прогнози. Коментар. - 2024. - № 18. - С. 120-127.

Анотація: Досліджено волонтерство як феномен народної та громадської дипломатії, що відіграє ключову роль у формуванні міжнародних відносин та забезпеченні національної безпеки. Волонтерські ініціативи розглядаються як ефективний інструмент, через який громадяни  можуть впливати на міжнародну політику, зміцнювати міжкультурний діалог та сприяти взаєморозумінню між країнами.

Через волонтерські ініціативи держава демонструє свої цінності — солідарність, гуманізм і готовність підтримувати міжнародне співтовариство. Участь у таких проєктах підсилює репутацію країни і робить її надійним партнером на глобальному рівні. Наприклад, допомога українських волонтерів у боротьбі з природними катастрофами в інших країнах покращує міжнародний імідж України, а також зміцнює її позиції як держави, яка прагне до мирного співіснування і міжнародної солідарності. Завдяки участі у волонтерських проєктах громадяни різних країн мають можливість знайомитися з культурою, традиціями і цінностями інших народів, що знижує напруженість і ризики конфліктів.

В Україні волонтерський рух після 2014 року і початку війни на Донбасі показав, як активна участь громадянського суспільства допомагає не тільки підтримувати армію, але й залучати міжнародну спільноту до вирішення гуманітарних питань.

У сучасному світі багато держав використовують міжнародні волонтерські програми для зміцнення своїх дипломатичних зв'язків. Такі програми можуть бути організовані урядом або неурядовими організаціями за

підтримки держави. Вони сприяють культурному обміну, навчальним можливостям та створенню нових міжнародних контактів. Прикладами є програми волонтерського обміну, як-от "Корпус миру" (Peace Corps) в США

або міжнародні програми волонтерства від Європейського Союзу, слугують інструментом налагодження легальних міжнародних зв'язків і зміцнення іміджу держави через участь громадян в освітніх, соціальних або екологічних проектах. Тобто народна дипломатія фокусується на неофіційних зв'язках між народами та культивації довіри через особисту взаємодію. При цьому основними визначальними рисами народної дипломатії є:

— неофіційність — народна дипломатія не залежить від урядових структур і здійснюється через ініціативи громадян.

— міжнародні контакти — особисті зв'язки, взаємодія через волонтерські організації, міжнародні громадські проєкти.

— волонтерська діяльність — допомога під час криз, обмін досвідом і знаннями.

— культурний обмін — подорожі, спільні заходи та програми співпраці.

Отже, народна дипломатія спрямована більше на встановлення міжособистісних зв'язків і формування взаєморозуміння між народами, що є досить важливим у здійсненні волонтерської діяльності. Загалом, і громадська і народна дипломатія є достатньо важливим видом встановлення міждержавних зв'язків, які активно використовують волонтерство як форму та інструмент взаємодії громадянського суспільства та держави задля вирішення соціальних, економічних, ресурсних та безпекових проблем у тій чи іншій країні.

У цілому волонтерство є як формою прояву, так і ключовим інструментом для зміцнення міжкультурного діалогу, розвитку взаєморозуміння та співпраці на рівні громадян. Волонтерські ініціативи часто розвиваються незалежно від держави і зосереджені на вирішенні нагальних соціальних, екологічних та гуманітарних проблем, що об'єднує людей різних національностей і культур.

Як приклад, волонтери з України, що працюють у міжнародних організаціях або беруть участь у проєктах за кордоном, зокрема у країнах, що постраждали від конфліктів чи катастроф, виступають посланцями доброї волі, формуючи позитивне уявлення про свою державу та сприяючи налагодженню контактів на міжособистісному рівні.

Волонтерство як інструмент народної дипломатії передбачає наступне:

— культурний обмін, адже волонтери, які працюють за кордоном, мають можливість зануритися в іншу культуру, вивчити мову, традиції та звичаї. Це сприяє не лише особистісному розвитку, але й формуванню позитивного іміджу їхньої країни.

— співпрацю та партнерство, бо волонтерські програми часто реалізуються в партнерстві з місцевими організаціями, що дозволяє створювати довгострокові зв'язки між країнами. Такі партнерства можуть призвести до спільних проектів у різних сферах, таких як освіта, охорона здоров'я, екологія тощо.

— організацію підтримки постраждалих від криз, оскільки у часи криз, таких як природні катастрофи, військові конфлікти або гуманітарні кризи, волонтери є допомогу, але й демонструють солідарність та підтримку, що сприяє зміцненню міжнародних відносин.

— підвищення рівня обізнаності про кризові події, бо волонтери стають послами своїх країн, підвищуючи обізнаність про культурні, соціальні та економічні аспекти своїх національних спільнот. Вони можуть ділитися своїм досвідом, розповідати про традиції та цінності, що сприяє кращому розумінню між народами.

Волонтерство виконує кілька важливих функцій, які доцільно згрупувати наступним чином:

1. Гуманістична.

2. Оборонна.

3. Захисна.

4. Мобілізаційна.

В статті докладно розглянуті ці аспекти функцій волонтерства.

Для ефективного забезпечення національної безпеки співпраця між державними структурами та волонтерськими організаціями є надзвичайно важливою. Держава може надавати підтримку волонтерам через фінансування, логістичну допомогу, правове регулювання та координацію дій. Це дозволяє забезпечити єдину стратегію у відповідь на загрози та підвищити ефективність діяльності волонтерів. В Україні після початку війни держава активно співпрацює з волонтерськими організаціями, надаючи їм ресурси для підтримки армії, організації гуманітарної допомоги та евакуації населення.

Панькова О. (кандидат соціологічних наук; доцент; провідний науковий співробітник). Український волонтерський рух в умовах збройної російської агресії в контексті національних та глобальних викликів і можливостей післявоєнного відновлення країни// Журнал європейської економіки : науковий журнал. - 2022. - № 3. - С. 277-294.

Анотація: Визначено специфіку процесів інституціоналізації та платформізації українського волонтерства, розкрито зв’язок з інтегрованими цифровими ресурсами міжнародного волонтерства для допомоги Україні. Також акцентовано увагу на новітніх викликах глобального й локального масштабу, проблемах та можливостях розвитку українського волонтерського руху для посилення національної, економічної, соціальної, продовольчої безпеки держави; збереження людського потенціалу країни.

Одним з найбільш потужних виявів мобілізації внутрішніх соціальних ресурсів громадянського суспільства є самоорганізаційні процеси, спрямовані на вирішення найгостріших проблем, що виникли у зв'язку зі збройною агресією та післявоєнним відновленням. Яскравим виявом такої самоорганізації був «спалах» волонтерської активності українців, що розкриває потужну силу громадянського суспільства як суб'єкта суспільних перетворень в Україні. Попередній досвід показав, що волонтерство - це гнучкий та ефективний внутрішній механізм соціальної самоорганізації громадян України, що мобілізує і спрямовує ресурси для збереження життя і здоров'я громадян, для вирішення гострих проблем соціально-економічного, безпекового й іншого характеру в критичних ситуаціях, у форс-мажорних обставинах.

Одним з найбільш потужних виявів мобілізації внутрішніх соціальних ресурсів громадянського суспільства є самоорганізаційні процеси, спрямовані на вирішення найгостріших проблем, що виникли у зв'язку зі збройною агресією та післявоєнним відновленням. Яскравим виявом такої самоорганізції був «спалах» волонтерської активності українців, що розкриває потужну силу громадянського суспільства як суб'єкта суспільних перетворень в Україні. Попередній досвід показав, що волонтерство - це гнучкий та ефективний внутрішній механізм соціальної самоорганізації громадян України, що мобілізує і спрямовує ресурси для збереження життя і здоров'я громадян, для вирішення гострих проблем соціально-економічного, безпекового й іншого характеру в критичних ситуаціях, у форс-мажорних обставинах.

 Основні цільові групи та напрями надання волонтерської допомоги в Україні в умовах збройної агресії 2014-2022 рр. Визначення структури основних напрямів та адресності надання волонтерської допомоги цільовим групам дає змогу розкрити зміст, динаміку та специфіку волонтерської діяльності в Україні протягом першої (2014-2016 рр.) та другої (після 24 лютого 2022 р.) хвиль збройної російської агресії. На сьогодні спрямованість українського волонтерства передусім стосується двох основних цільових груп громадян:

1) Збройні Сили України (ЗСУ), захисники, військовослужбовці - волонтерська допомога Збройним Силам України як у зоні активних бойових дій, так і в тилу.

2) громадяни, які постраждали внаслідок збройної агресії.

Однак волонтерська допомога в умовах повномасштабного вторгнення широко надається не лише військовим, а й громадянам України. Серед постра- ждалих від збройної агресії громадян України виокремлюють три основні підгрупи, кожна з яких має свої особливості, проблеми та потреби, а саме:

1) вимушені переселенці та їх сім'ї, що переїхали з тимчасово окупованих територій та прифронтових зон;

2) мешканці прифронтових та тимчасово окупованих територій, що не покинули своє місце проживання (як окремий адресат з цієї групи можна розглядати відповідні територіальні громади загалом - подекуди волонтери також допомагають на рівні громад, забезпечуючи, наприклад, ліками місцеві лікарні);

3) населення звільнених (деокупованих) територій, що потребують допомоги у відновленні умов власного життя - перш за все житла, інфраструктури, доступу до користуванням найбільш необхідним - газом, водою, електроенергією, транспортом, медпослугами тощо.

Як бачимо, процеси розвитку волонтерського руху в загальному вигляді можна описати тріадою «інституціоналізація» (як становлення потужних волонтерських структур, що володіють значним досвідом, організаційною та фінансовою спроможністю й характеризуються високим рівнем авторитету та довіри) - «платформізація» (як процес поєднання різноманітних аспектів та складових реалізації волонтерської діяльності за допомогою інтернет- платформ - інформаційно-комунікативних майданчиків, що забезпечують ефективну взаємодію всіх учасників - волонтерів, донорів / благодійників, державних органів та отримувачів допомоги) - «мережизація» (як процес поступового перенесення значної частини взаємодії у мережу Інтернет та поєднання всіх учасників у певну єдину розгалужену систему, яка має мережеву, а не ієрархічну структуру).

У контексті зазначеної вище тріади «інституціоналізація» - «платформізація» - «мережизація» волонтерської діяльності проведений аналіз дає змогу визначити ключові тренди її розвитку в Україні як вияв певного «симбіозу» процесів розвитку волонтерства та розвитку сучасних технологій. Процеси ці відбуваються паралельно і синхронно, як у сфері власне волонтерської діяльності, так і в сфері ІКТ, коли використання можливостей ІКТ і цифрових технологій к реалізації волонтерської діяльності сприяє розвитку та інституціоналізації волонтерського руху в Україні протягом переходу від першої до другої його хвилі.

Фостер Л. (кандидат соціологічних наук; доцентка кафедри соціальних структур та соціальних відносин факультету соціології). Громадсько-політична активність; трансформаційні виклики в умовах війни // Соціологія: теорія, методи, маркетинг : науково-теоретичний часопис. - 2024. - № 2. - С. 5-24.

Анотація: Розглянуто теоретичні аспекти дослідження громадянського суспільства в цілому, громадські практики онлайн-активізму та волонтерського руху під час війни. Поряд із тим наведено результати пілотажного дослідження громадсько-політичної активності студентів київських закладів вищої освіти.

Соціальними показниками національної стійкості під час війни є громадянська (загальнонаціональна) ідентичність та територіальна згуртованість, «здатність суспільства навіть після військових поразок та руйнування соціальних інститутів відновлювати та зберігати власний соціально-політичний простір на окресленій кордонами території» Історичні процеси остаточного формування сучасної української європейської нації (Головаха, 2022) тісно пов’язані з еволюцією громадянського суспільства, громадянської активності, політичної участі громадян України.

У новітньому історичному контексті державної незалежності України виокремлюється дві умовні стадії розвитку вітчизняного громадянського суспільства: 1) стадію становлення у період з кінця 1980-х років до «Помаранчевої революції» 2004–2005 років і 2) стадію інституціалізації — від постпомаранчевого періоду до Євромайдану та «Революції Гідності» 2013–2014 років і подальший розвиток та сучасні виклики громадянського суспільства.

Громадянське суспільство визначається як комплексний соціокультурний та суспільно-політичний феномен, що передбачає наявність та розвиненість: соціальних інститутів (незалежні медіа; громадська думка; добровільні асоціації та об’єднання громадян); соціальних практик (суспільна активність громадян, що не обмежується участю у виборах; громадські рухи); суспільних цінностей та чеснот.

За даними кількісного дослідження «Благодійність у часи війни», проведеного Zagoriy Foundation разом із Соціоінформ у червні 2022 року, 84% мешканців України зазначили, що масштаби благодійності зростають, і вони помічають її стрімкий розвиток, 86% мешканців України стали благодійниками впродовж останнього року, третина українців волонтерили від початку повномасштабного російського вторгнення.

За результатами загальнонаціонального опитування, проведеного  Соціологічною групою Рейтинґ 6 квітня 2022 року, близько 80% респондентів у той чи інший спосіб беруть участь у захисті країни; 45% респондентів допомагають захисту країни фінансово (у березні 2022-го — 39%); волонтерством та допомогою людям/військовим займаються 35%; беруть участь у інформаційному спротиві — 18%; працюють у критичній інфраструктурі — 13%; беруть участь у теробороні — 3%; або залучені до захисту країни як військові — 3%.

Нові виклики, зумовлені війною, змінюють практики волонтерської діяльності. Так, новими формами системної організації волонтерської діяльності є координація волонтерськими організаціями власних спроможностей з військовими адміністраціями та активна співпраця волонтерів з органами місцевого самоврядування; допомога вразливим категоріям населення; допомога з працевлаштуванням у нових громадах та з перекваліфікацією; надання психологічної допомоги.

Військове волонтерство включає фінансову допомогу українській армії, допомогу зі спорядженням та одягом для захисників. «Повернись живим» — громадська організація, що займається аналітикою у секторі безпеки та оборони, реалізує проєкти з реабілітації ветеранів через спорт; волонтерська організація «Help Army» збирає та передає допомогу українським військовим.

Гуманітарне волонтерство — це допомога у штабах гуманітарної допомоги, допомога переселенцям, ефективні практики реорганізації просторів та об’єктів для багатофункційного використання в умовах війни, створення соціальних хабів, низова горизонтальна волонтерська ініціатива. Волонтерство та інша громадянська активність реалізуються через онлайн-платформи з відкритою базою організацій, що характеризуються різними напрямками діяльності. Соціальні мережі стали потужними інструментами для просування волонтерських ініціатив, залучення волонтерів, мобілізації громадськості.

В Україні існує онлайн-портал «Волонтерська Платформа», який допомагає акумулювати можливості волонтерства з усієї країни. Онлайн-волонтерство спрямоване на блокування ворожих сайтів, поширення правдивої інформації, копірайтинґ, дизайн, монтаж; проведення моніторинґу потреб у волонтерській допомозі різних категорій населення, мобілізації волонтерів для надання допомоги. Освітні онлайн-платформи надають інструменти для підготовки кадрів для волонтерської діяльності (Платформа Prometheus, онлайн-курси «Волонтерство під час війни», «Особиста фізична безпека для журналістів, громадських активістів та волонтерів в умовах війни»).

По студентам уточнено напрямок волонтерської діяльності. Респонденти відповіли, що займалися гуманітарним волонтерством (57,3%), військовим волонтерством (41,1%) та онлайн-волонтерством (49,9%). З відподей на запитання, чи довелось опитуваним студентам хоча б одного разу скористатися певними інструментами електронної демократії, ми з’ясували, що напопулярнішими е-інструментами є е-опитування (64,7%), е-етиції (61%) та е-голосування (46,8%). Деякі студенти зазначили, що мають досвід використання інструментів е-оголошення (12,5%), е-звернення (10,5%), бюджетної участі (коли громадяни беруть участь у розподілі коштів місцевого бюджету) (5,5%) та е-консультації (5,1%).

Ознайомлення та навіть невеликий досвід використання е-інструментів сприяють створенню умов для прозорого державного управління; чим більшим буде цей досвід, тим краще для демократії. Серед відповідей респондентів щодо чинників, які найбільше мотивують брати участь у громадській діяльності, найчастішими були «Бажання змін» (80,7%), «Свідомість» (73,1%), «Заради власного майбутнього» (72,1%), «Заради перемоги» (71,9%). Натомість дещо менше респондентів обрали варіанти «Віра в силу національної єдності» (57,7%) та відповідальність» (45,2%).

Незважаючи на те, що громадянське суспільство є достатньо добре досліджуваним в Україні, переосмислення його ролі актуалізувалося у зв’язку з широкомасштабною аґресією РФ та, як наслідок, введенням воєнного стану в Україні, що викликає зміни в соціальній динаміці та взаємодії громадян. Воєнний стан суттєво впливає на формування громадянського суспільства, його структуру та функції, а також на активізацію громадсько-політичної залученості українців.

Згідно з результатами пілотажного дослідження, більшість опитаних київських студентів вважають себе частиною громадянського суспільства, однак мають недостатні знання своїх прав та обов’язків, не здійснюють системної громадсько-політичної активності й не дуже цікавляться політикою. Проте сформувалася проактивна меншість, яка виявляє інтерес до громадсько-політичної сфери та здійснює реґулярну громадсько-політичну активність.

Щодо оцінки розвитку громадянського суспільства відповідно до вище зазначеної концепції В. Степаненка можемо зробити такі висновки. На хвилі національно-визвольної боротьби проти РФ вектор цивільності почав стрімко

розвиватися, відбулося переосмислення значення держави, нації, власної ідентичності, що певним чином позначилося на світогляді молоді та на загальних трендах активності.

Загалом вектор активності саме серед студентів поступово утверджується: значно розширилась палітра форм активності та частота їх відтворення (як зазначають самі студенти). Однак ці активності мають переважно індивідуалізований та несистемний характер. Тож у цілому активність залишається на невисокому рівні, й почасти — через неможливість утвердження вектора відкритості під час воєнного стану.

Холод, Яна (студентка 2 курсу). Що означає бути волонтером // Юридичний вісник України: загальнонаціональна правова газета. - 2024. - № 16/17. - С. 22-24. 

Анотація: Інформація про тематику виступів на на дискусійної платформі " Актуальні проблеми волонтерського руху в Україні", яка відбулась 19 березня 2024 року в Академії адвокатури України.

У контексті цього питання згадалося й питання щодо освіти волонтерів. Відповідно до Закону «Про волонтерську діяльність» волонтерами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в нашій країні на законних підставах та є дієздатними. Неповнолітні особи можуть здійснювати волонтерську діяльність також, але за згодою батьків. Зрозуміло, що не кожна особа, яка не є юристом, досконало знає законодавство. Саме тому дуже часто й виникають проблеми з нерозумінням як реалізувати ту чи іншу норму права, неуважність/неврахування певних процесуальний дій. Відтак цілком логічно було б звернути увагу на аспект навчання волонтерів у правовому полі. Хоча й існують певні організації, об’єднання, знову ж таки, самих добровольців, які готові ділитися практичними знаннями, не зайвою була б просвітницька діяльність між людьми на тему волонтерської діяльності.

Звісно, не можна оминути й питання оподаткування волонтерства. Чітку відповідь на них надав професор кафедри кримінального та адміністративного права Олег Муза. Ми можемо часто помічати на просторах мережі інтернет грошові збори, які проводяться на особисті банківські картки осіб. На зібрані кошти купується спорядження, лікарські засоби та інші речі, яких потребують військовослужбовці для здійснення своїх обов’язків. Якщо керуватися Податковим кодексом, то ці кошти вважаються «іншим доходом громадянина». За загальним правилом оподаткуванню підлягає будь-якій дохід фізичної особи «на користь платника податку протягом звітного періоду» незалежно від джерел його отримання. Але ст. 165 кодексу містить винятки з цього правила, оскільки наводить перелік доходів, які за наявності певних ознак та підстав не оподатковуються. Однак випадок зі збором коштів на власні картки волонтерів у даному переліку не наводиться, а отже, не підлягає звільненню від сплати податку. У зв’язку з цим постає питання: а як фінансувати волонтерський рух? На це питання відповіла згадана раніше ст. 165 ПК України, яка містить норми, що дозволяють уникнути оподаткування коштів, які збираються на волонтерську діяльність. Так, звільняються від оподаткування доходи, отримані благодійниками-фізичними особами, які внесені до реєстру волонтерів і якщо ці кошти використані на допомогу Збройним Силам України чи іншим підрозділам, задіяним у захисті країни від збройної агресії… Тобто заняття волонтерством має бути офіційним.

До цієї дискусії приєдналася й Тетяна Варфоломеєва, виконувачка обов’язків ректора Академії адвокатури України. За її словами – студенти та аспіранти академії вразили своїми практичними знаннями і діями в цій сфері. У подальшому говорилося про те, як важко дотримуватися безпеки сучасним волонтерам. Взяти хоча б вищезгадані електронні системи, які, маючи персональні дані клієнтів: прізвище, ім’я, по-батькові, засоби зв’язку, можливо навіть IP адресу та інші дані, безумовно захищені від кібератак, але наскільки? Ми спостерігаємо гібридну війну, а отже, маємо, в тому числі, дбати про безпеку людей.

Складною є й сама доставка допомоги військовим. Нерідко, волонтерам доводиться самим відправлятися в «гарячі точки», аби набувачі допомоги отримали саме те, що їм необхідно, що вони просили.

Загалом же, значну увагу учасники платформи приділили проблемам провадження волонтерської діяльності за дійсно актуальним для кожного з нас напрямом – відсіч ворогу. Водночас говориться й про інші суспільні потреби, як то підтримка малозабезпечених, багатодітних сімей; охорона навколишнього природного середовища; здійснення догляду за хворими та інші сфери, які також потребують уваги й допомоги. Як наголошувалося, незважаючи на такий складний період для нашої держави, слід приділяти увагу й іншим напрямам волонтерської діяльності, зокрема вже вказаним.

Павлюк Т. І. (кандидат економічних наук; доцент доцент кафедри економіки та міжнародних відносин). Оцінка розвитку волонтерської діяльності в Україні // Інвестиції: Практика та досвід : Аналіз. Прогнози. Коментар. - 2024. - № 7. - С. 130-137.

Анотація: Здійснено аналіз волонтерської діяльності в Україні. Здійснено оцінку розвитку волонтерської діяльності та її показників. Виявлено основні тренди розвитку волонтерської діяльності в Україні. Обгрунтовано основні пропозиції щодо вирішення проблем розвитку волонтерської діяльності в Україні на основі успішного міжнародного досвіду.

Методика оцінки розвитку волонтерської діяльності включатиме кількісні та якісні показники в абсолютних та відносних величинах. Почнемо аналіз розвитку волонтерської діяльності з кількісних показників, що включають кількість волонтерів та кількість організації та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів для провадження волонтерської діяльності на території України.

Основними організаціями та установами, що долучали ресурс волонтерів до благодійної діяльності у 2023 році були:

— благодійні організації (843 організації);

— громадські організації (641 організація);

— благодійні фонди (76 організацій);

— громадські спілки (19 організацій).

Це у сукупності становить 95% від усіх організацій та установ (1661 од.) у 2023 році, що залучали волонтерів. Решта 5% — це громадські об'єднання, наукові установи та заклади освіти, комунальні установи та заклади, релігійні організації, заклади культури, обслуговуючі кооперативи [6]. Оцінюючи динаміку зміни кількості установ та організацій, що долучали волонтерів, можна відстежити дві хвилі зростання:

— 2015—2016 рр.;

— 2022—2023 рр.

Більше, ніж в 11 разів збільшилась кількість організацій та установ, що долучали волонтерів за період 2015—2021 рр. Така стала тенденція засвідчує про важливість волонтерської діяльності, як виду соціальної роботи, як механізму об'єднання нації для вирішення спільних питань. Друга хвиля стрімкого зростання кількості організацій та установ, що долучали до своєї діяльності волонтерів, припала на 2022 рік — повномасштабного вторгнення росії в Україну. У 2022 році приріст становив майже 80%, тобто +522 організації та установи, що долучали волонтерів, у порівнянні з 2021 роком. В абсолютному вимірі (522 од.) — це найбільший показник приросту за весь досліджуваний період. Приріст у 2023 році станом на листопад становить +482 організації та установи, що долучали волонтерів. Тренд лише підтверджує, що розвиток волонтерської діяльності, як правило, припадає на період загострення кризових ситуацій у суспільстві. Часи кризи породжують силу, групують довкола спільної проблеми, спільного ворога.

Зауважимо, щоб оцінити тенденції розвитку волонтерської діяльності в Україні, проведено аналіз кількості організацій та установ, які співпрацюють з волонтерами, та кількості волонтерів-фізичних осіб, які провадять волонтерську діяльність індивідуально. Реєстр перших веде Нацсоцслужби Мінсоцполітики, реєстр останніх веде Державна податкова служба. Маємо підстави говорити, що скоріше за все люди в цих двох реєстрах не повторюються, оскільки:

— якщо волонтер співпрацює з організацією, то інформація про нього може бути у реєстрі Нацсоцслужби Мінсоцполітики, якщо її подасть установа чи організація;

— інформацію про волонтера-іноземця чи особу без громадярства, яка займаєтесь волонтерською діяльністю в Україні, обов'язково повідомлять Нацсоцслужби Мінсоцполітики;

— волонтери, які перебувають у реєстрі Нацсоцслужби мають подати окрему заяву стосовно включення до реєстру волонтерів, який веде ДПС.

Сазонець І. Л. (доктор економічних наук; професор; директор науково-дослідного інституту) Розвиток медичного волонтерства в умовах воєнного стану // Інвестиції: Практика та досвід: Аналіз. Прогнози. Коментар. - 2024. - № 2. - С. 183-186.

Анотація: Визначено, що медичне волонтерство активно розвивається у військовий час. Медичні волонтери співпрацюють із територіальними центрами соціального обслуговування одиноких  громадян та людей похилого віку.

Одним з найбільш поширених видів волонтерської діяльності, який всебічно підтримується та регулюється державою є медичне волонтерство. Медичне волонтерство — це добровільна діяльність у сфері охорони здоров'я, що включає такі напрями: допомогу медичному персоналу в лікарнях, профілактичну роботу з населенням, безкоштовні консультації лікарів, проведення безкоштовних медичних оглядів населення. В Україні під час проведення бойових дій медичне волонтерство отримало нове забарвлення: медики-волонтери виїжджали на передову під час відпусток чи неоплачуваних відгулів для лікування хвороб, що не мали характеру бойової травми.

Для осіб, які зазнали шкоди здоров'ю у наслідок бойових дій та потребують медичної допомоги і при цьому знаходяться у безпосередній близькості від зони бойових дій, в нашій країні стрімко розвиваються такі форми медичного волонтерства як:

— клініки охорони здоров'я, які надають первинну медичну допомогу людям, які були вигнані через конфлікт і покинули свої домівки. Клініки схожі на "лікарню загальної практики на колесах", у якій працюють лікар загальної практики, медсестра та консультант;

— хірургічні польові госпіталі, у яких працюють хірурги, які спеціалізуються на лікуванні поранених на війні та реконструкції кінцівок. Наприклад, було встановлено такий госпіталь в кінотеатрі, який був зруйнований артобстрілом;

— тренування з метою недопущення масових жертв при застосуванні хімічної, біологічної, ядерної зброї. Це тренування для великої кількості осіб медичного персоналу, які першими повинні відреагувати при застосуванні відповідної зброї та у відповідь на термінові запити лікарень з цього приводу;

— хірургічна підтримка волонтерами в період задоволення гострого попиту на спеціалізовану хірургію для людей, які отримали поранення на передовій, зокрема поранення на війні, а також реконструкцію кінцівок і обличчя. На теперішній час міжнародні організації спрямовують в Україну хірургів-волонтерів, які працюють разом з українськими медиками в лікарнях по всій Східній Україні;

— постачання медичного приладдя та обладнання, включаючи аптечки першої допомоги, хірургічне обладнання, набори для невідкладної допомоги (які розраховані на 10 000 осіб і заповнюють медичні прогалини відразу після надзвичайної ситуації), пристрої зовнішньої фіксації для лікування відкритих ран, спричинених вогнепальними пораненнями та вибухами.

Основними вимогами до участі різних груп фахівців у волонтерських медичних програмах наступні:

1) Мати медичну/клінічну освіту або бути зарахованим на медичне навчання; клінічний досвід не є обов'язковим;

2) Бути віком від 18 років (у деяких випадках допускається навіть 17 років);

3) Бути зацікавлений у навчанні та відкритий для роботи в групі, допомагаючи та дотримуючись інструкцій професіоналів;

4) Бути ентузіазмом і адаптивною особистістю.

5) Бути культурно чутливим та толерантним;

6) Здатність говорити іншими мовами є бонусом, тому що незалежно від освітньої компетенції, волонтери можуть виступати в якості перекладача[4].

Необхідно визначити, що медичне волонтерство найбільш активно розвивається в таких сферах охорони здоров'я як: соціальна інклюзія, невідкладна лікарняна допомога, психічне здоров'я, паліативна допомога, догляд вдома, будинки для людей похилого віку, та громадське здоров'я в цілому. В Україні на теперішній час медичне волонтерство щільно пов'язано з бойовими діями.

Мірко Н. (кандидат наук з державного управління; доцент кафедри публічного управління та адміністрування) Міжнародне волонтерство та розвиток громадського сектору// Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право: науковий журнал. - 2023. - № 6. - С. 128-140.

Анотація: Обґрунтовано вплив міжнародного волонтерства на громадські сектори в Україні. Доведено, що держава бере участь у міжнародному співробітництві у сфері волонтерської діяльності, співпрацює з іноземними країнами та міжнародними організаціями з питань розвитку та популяризації волонтерського руху.

Важливим кроком у створенні сприятливих умов для українського волонтерства під час війни виступає державна підтримка волонтерських ініціатив – розширення прав волонтерів та їх сімей, захисту прав волонтерів, надання їм додаткових гарантій. Свідченням тому є розміщення на порталі Мінцифри вебсторінки "Державні послуги для волонтерів – на Гіді" (Міністерство цифрової трансформації України, 2022, 5 грудня) з переліком посилань на відповідні послуги на порталі "Дія", зокрема:

Наразі в Україні працює велика кількість волонтерських організацій, що допомагають українській армії, Національній гвардії та іншим формуванням (зокрема і добровольчим) ще від 2014 р.

Зокрема Благодійний фонд допомоги армії "Повернись живим" активно функціонує вже 9 років. Фонд закуповує обладнання, яке допомагає рятувати життя військовим: тепловізійну оптику, квадрокоптери, автомобілі, системи захисту та розвідки. "Повернись живим" є першою благодійною організацією в Україні, яка отримала ліцензію на закупівлю та імпорт товарів військового та подвійного призначення.

Благодійний фонд Сергія Притули здійснює забезпечення українських воїнів засобами звʼязку, оптичними пристроями, дронами та БПЛА, транспортом і засобами тактичної медицини.

Армія SOS – благодійний фонд, який заснований у 2014 р. Організація починала свою діяльність з допомоги окремим батальйонам ще на початку російського вторгнення.

Це далеко не повний перелік організацій та їх напрямів діяльності, що свідчить про значну роль волонтерства в системі забезпечення національної безпеки країни. Волонтери обʼєднані спільною метою – забезпечити стійкість суспільства, зберегти якомога більше життів.

Донорами українських волонтерських організацій є міжнародні фонди та структури:

Найвідомішими добровільними організаціями у світі є Всесвітня громадянська служба, Волонтери ООН, Альянс Європейських волонтерських організацій, Координаційний комітет міжнародних волонтерських організацій під егідою ЮНЕСКО, Асоціація волонтерських організацій, Молодіжна акція за мир. Усі ці організації глобального пацифістського характеру. Їхня діяльність спрямована на розвʼязання соціально-гуманітарних (допомога людям з обмеженими фізичними можливостями, особам похилого віку), соціокультурних (просвітництво), інформаційно-консультативних (інформаційна допомога) та екологічних (охорона природного середовища і раціональне природокористування) проблем людства.

Сучасне волонтерство – це інститут громадянського суспільства, що навчає людей соціальним навичкам та дає їм змогу виявити багато інших якостей. Український волонтерський рух обʼєднав активних та свідомих громадян, сприяв налагодженню ефективної співпраці між громадянським суспільством та державними інституціями, продемонстрував героїзм, мужність і солідарність українців, відіграв важливу роль у зміцненні обороноздатності країни та надав цінну підтримку. Українське волонтерство зробило значний внесок у розвиток міжнародного волонтерства та створило культуру, спрямовану на просування

цінностей миру, безпеки, відповідальності, гуманізму, взаємодопомоги та стійкості.

Ханіна О. І. (кандидат медичних наук; докторант кафедри публічного управління та землеустрою). Становлення та складові державного регулювання волонтерської діяльності в Україні // Інвестиції: Практика та досвід : Аналіз. Прогнози. Коментар. - 2023. - № 24. - С. 188-193.

Анотація: Запропоновано історично-еволюційний контекст розвитку волонтерської діяльності, складено хронологію основних подій в становленні системи державного регулювання волонтерською діяльністю. Визначено міжнародні інституційні основи волонтерського руху, що є двигуном розвитку механізмів державного регулювання волонтерської діяльності в Україні.

Проаналізувавши елементи механізму державного регулювання волонтерської діяльності, склад його учасників та рекомендації ООН з розширення та активізації волонтерського руху в світі, є доцільним визначити ознаки адміністративно-правового регулювання волонтерської діяльності. Такі ознаки наступні:

В Україні відомі історичні практики благодійництва та меценатства, що підтримувалися державою, однак, процес становлення волонтерської діяльності в сучасному історичному періоді становлення державності не є довготривалим. Це зумовлює постійне вдосконалення як самого процесу волонтерської діяльності, так і форм та методів державного регулювання волонтерством. Держава є не тільки регулятором волонтерської діяльності, але й його суб'єктом, тому що органи державного управління та місцевого самоврядування у відповідності до чинного законодавства можуть бути отримувачами волонтерської допомоги.

Волонтерство – підґрунтя нашої національної єдності. Сьогодні ми протистоїмо спільному ворогу, боремося за одне на всіх мирне небо над нашими головами, і тому маємо спільного працювати заради цього. Бути волонтером – це мати непорушну громадянську позицію, брати на себе відповідальність за інших і добиватися свого попри перешкоди. А ще – це змінювати світ, починаючи з себе.

Ще більше матеріалу за посиланням: https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR

Маєте можливість отримати інформацію з послугою електронної доставки документів: https://www.libr.dp.ua/?do=eldd