Студенту на замітку: Політика. Державне управління. Реферат: Гендерна рівність у військових структурах

Гендерна рівність у військових структурах

Гендерне партнерство та гендерна рівність набувають все більшої актуальності. Згідно з ч. 3 ст. 24 Конституції України рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних можливостей у громадсько-політичній и культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, спеціальними заходами щодо охорони праці, здоров’я жінок тощо. Ці положення відповідають міжнародній Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р.,     до якої разом із більше 100 країн приєдналась і Україна. Світовий досвід показує, що забезпечення статевої рівності у всіх сферах сприяє прогресивному розвитку суспільства. Повноцінна участь чоловіків і жінок у важливих процесах життєдіяльності - запорука рівноправного входження України до кола економічно розвинутих держав. Ця проблема актуальна і особливо потребує вивчення для залучення жінок до діяльності у силових структурах Україні. Актуальність даного завдання обумовлена і тим, що Євроатлантичні прагнення нашої держави, бойові дії в України вимагають відповідності сучасним стандартам дотримання Гендерної рівності в силових структурах, які існують в більшості країн Європи і світу.

Царенко, О. М. (кандидат юридичних наук; доцент; доцент кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права факультету правоохоронної діяльності Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького). 

Анотація: Присвячено розгляду питань дискримінації за ознакою статі жінок-військовослужбовців. Розглянуто   проблему ейджизму у військовому колективі, наголошено, що у військових нормативно-правових актах не передбачено   правила недискримінації за віком жінок-військовослужбовців. Акцентовано увагу на тому, що сучасне українське військове законодавство характеризується відсутністю чіткого правового регулювання та гарантій для осіб із сімейними   обов’язками. Зроблено спробу охарактеризувати питання надання військовослужбовцям-чоловікам права на догляд за   хворою дитиною.  Виокремлено підставами дискримінації жінки-військовослужбовця такі ознаки як наявність трьох і більше   дітей, так само особи з інвалідністю з дитинства.

У сучасних демократичних державах військову службу у правоохоронних органах та військових формуваннях проходять не тільки чоловіки, але й жінки. Водночас сприйняття такого факту відбувається не усім суспільним загалом, так само і військовим середовищем. Як зазначає І.  Грицай «служба в армії має тривалу історію, проте дискусії щодо фемінізації армії тривають навіть у тих країнах, які достатньою мірою забезпечують гендерну рівність». Тому відомі випадки, коли жінки-військовослужбовці зазнають дискримінації.

Дискримінація розуміється як будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що забезпечує або зменшує рівне здійснення прав. її ознаками вважають: упереджене ставлення; наявність образ, хамської поведінки, приниження та насильства; необгрунтована відмова у прийнятті на роботу, навчанні та розвитку професійних навичок; неповага до чужої думки, релігійних, політичних, моральних поглядів; перебільшення власних досягнень перед оточуючими, приниження чужих чеснот тощо.

Важливо розуміти, що законодавство визначає випадки, які не вважаються дискримінацією за ознакою статі, а є позитивними діями держави: спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини; обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом; різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом; особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я (стаття 6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»).

Підставою для дискримінації є обмеження можливостей жінки-військовослужбовця через те, що вона є одинокою, неодруженою чи розлученою особою з дітьми або навпаки через те, що ця жінка військовослужбовець має сім’ю, чи є матір’ю-одиначкою. Усталені стереотипи щодо розуміння «що таке сім’я» зумовлюють упередження у військовому середовищі щодо жінок-військовослужбовців у їхній можливості проходити військову службу чи у кар’єрному зростанні, якщо ця жінка здійснює обов’язок щодо догляду за хворими особами. Підставами дискримінації жінки-військовослужбовця можуть бути такі ознаки як наявність трьох і більше дітей, так само особи з інвалідністю з дитинства. Важливо бути чутливими до сімейного складу та не дискримінувати жінку/чоловіка-військовослужбовця за цією ознакою.

Особливої уваги заслуговують вагітні жінки-військовослужбовці. Оскільки незбереження посади за такою жінкою, чи її переведення на нищу посаду (або нижче оплачувану посаду) без її згоди у зв’язку з реорганізацією (скороченням тощо) військової частини можуть траплятися під час її перебування у відпустках по вагітності та пологах або по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Прикладом дискримінації за сімейною ознакою є розмова у переконливому тоні безпосереднього військового начальника із його вагітною військовою підлеглою щодо написання рапорту про припинення подальшого проходження військової служби «у зв’язку з введенням на території України особливого періоду».

Дискримінація за віком у військовому колективі може бути пов’язана із юним віком жінки-військовослужбовця. Зокрема, ставлення підлеглих (переважно сержантського (старшинського) складу), що мають більш як 10 років вислуги на своїх посадах) стосовно випускниць вищих військових закладів на первинних офіцерських посадах. Асоціювання особи із висловами «занадто юна», «ще занадто рано», «молода ще», «не має досвіду» є появами дискримінації. Аналогічно надання переваги старшій за віком особі у кар’єрному зростанні також свідчить про ейджизм. Протилежна ситуація, коли жінці-військовослужбовцю, підкреслюючи її перед пенсійне становище, не надають можливості підвищення професійного рівня освіти, інтелектуального розвиту та просування по службі. Тому у військовому середовищі доречно використовувати звороти, на зразок, «старше/молодше покоління», «досвідчена жінка-військовослужбовець», «фахова спеціалістка», «енергійна жінка-військовослужбовець».

Жінки-військовослужбовці дискримінуються і в доступі до найвищих військових посад. Тільки нещодавно з’явилися жінки із військовим званням генерала, але це одиничні випадки. Переламним моментом стало у 2017 році розширення переліку посад, які можуть займати жінки-військовослужбовці. Проте в основному ці зміни стосувалися сержантського та старшинського складів. У вітчизняному законодавстві присутні обмеження доступу до посад офіцерського складу в частині, яка захищає репродуктивну функцію жінок. Про необхідність дослідження цього питання згадується у дослідженні Т. Деметрадзе.. Позитивними кроками є введення у штатний розпис військових формувань та правоохоронних органів посад радника керівника з тендерних питань. Раніше такі посади існували на громадських засадах і не були оплачуваними.

У керівництві центральних та місцевих органів виконавчої влади правоохоронних органів та військових формувань немає жодної жінки, хоча перші випускниці вищих військових закладів вже досягли вислуги 25 років, і є ті серед них, хто пройшли навчання в магістратурі, мають значний практичний досвід. Загалом переважають на керівних військових посадах чоловіки-військовослужбовці. Причиною такого стану речей є певні гендерні стереотипи, які нав’язані суспільством. До прикладу, це уявлення про місце жінки тільки у сім’ї, а не у військовому формуванні, уявлення, що жінка-військовослужбовець не може займати керівних посад, оскільки в її підпорядкуванні будуть чоловіки-військовослужбовці, уявлення про те, що надання владних повноважень жінці шкодить її емоційному та фізичному навантаженню. Ми не поділяємо думку, висловлену Н. Г. Клименко про те, що зростання чисельності військовослужбовців-жінок особливо служби за контрактом пов’язана не з престижем самої служби, а в першу чергу з небажанням чоловіків займати малооплачувані посади.

Чому важливо, щоб жінки-військовослужбовці призначалися на керівні військові посади? Більшість жінок на керівних посадах сприяє соціально орієнтованому військовому адмініструванню, що покращує правове та соціальне становище жінок-військовослужбовців. Дієва активна діяльність жінок-військовослуж- бовців у відносинах із публічною владою та громадським суспільством є ефективною. Саме тому важливо, щоб норми про квотування жінок-військовослужбовців були включені у військове законодавство. У цілому третина жінок-військовослужбовців повинна бути представлена серед керівного складу.

Проходження військовоï служби жінкою-військовослужбовцем пов’язане із військовою логістикою. Часто жінки-військовослужбовці не забезпечуються військовим одягом відповідного розміру, форма непрактична та недосконала. Подекуди жінки змушені купляти його власним коштом, але щодо відсутності зручного «жіночого покрою» військового одягу нічим не завадиш. Форма одягу та військове екіпірування повинно бути гендерно-розрізненим та враховувати антропологічні особливості жіночого тіла. Військова форма для жінок повинна забезпечувати не тільки комфорт, але й безпеку життєдіяльності. Окрім того, ресурсне забезпечення проходження військовоï служби жінками пов’язане із необхідністю окремих від чоловіків-військовослужбовців умов проживання (казарм, ванн, умивальних кімнат, туалетів та іншого). Про відсутність повноï урегульованості питання побутових умов задля проходження жінками військовоï служби зазначала і М. Берлінська.

Жінка-військовослужбовець задля виконання статутних норм обмежена вимогами зовнішнього вигляду і тому не може індивідуально проявлятися. Для сьогодення актуальними є питання наявності татуювань на тілі жінок-військовослужбовців, які знаходяться на відкритих місцях тіла, що неможливо прикрити військовою формою. Хоча вимоги щодо татуювань повинні одночасно поширюватися і на чоловіків-військовослужбовців.

Слід зауважити, що жінки-військовослужбовці обмежені у праві здобувати вищу освіту. Адже при призначені жінки на вищі військові посади потрібен документ про вищу освіту. Проте при вступі до військового навчального закладу для здобуття тактичного чи стратегічного рівня мають місце відмови жінок-військовослужбовців від такого вибору. Доказом чого є основна маса слухачів чоловічої статі, що здобувають військову освіту магістерського рівня. Позитивним зрушенням є надання можливості навчатися дівчаткам у військових ліцеях, оскільки раніше вони були відкриті лише для хлопчиків, що створювало нерівні умови для навчання. Слід підкреслити і проблему формування тендерних компетенцій у курсантів військових навчальних закладів, яка пов’язана із викладанням навчальних дисциплін із врахуванням гендерного компоненту, ведення у освітній процес спеціального курсу щодо гендерної рівності у секторі безпеки та оборони.

Щодо релігійної дискримінації жінок-військовослужбовців. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Проте у військовій частині можуть мати місце релігійні заходи, що проводяться не враховуючи віросповідання кожного військовослужбовця. До прикладу, з дозволу начальника військової частини проводяться християнські обряди. У той же час обряди іудаїзму, ісламу чи іншої релігії не виконуються. Християнство є домінуючою релігією серед осіб військового колективу. Водночас недопустимі у військовій частині релігійні атрибути і символи (як-от ікони, хрести тощо). Крім того, проведення відкритої релігійної агітації серед військового персоналу є втручанням у право на вільний розвиток своєї особистості. Військовослужбовець має право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної. Законодавство передбачає, що командири (начальники) військових з’єднань та частин надають можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях та релігійних обрядах у вільний від виконання обов’язків військової служби час.

Храбан, Тетяна. Інтеграція жінок у збройні сили як виклик престижу військової професії // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський нац. ун-т, Центр соц.-політ.досліджень, 2021. - № 11. - С. 21-29

Анотація: Доведено, що процес інтеграції жінок у Збройні сили України, з яким пов’язана зміна ґендерного складу на користь жінок, значно впливає на оцінку престижу професії.

Вибір майбутньої професії - складний процес, і, зазвичай, під час вибору професії престижність стає головним критерієм. Психологічні механізми оцінки престижності професії пов’язані з гегемоністськими культурними уявленнями про ґендер і сприяють відтворенню ґендерної системи, тобто фактори, що асоціюються з престижем професій, «відтворюють асиметричні відносини між статями» та сприяють професійної сегрегації за ознакою статі. Ринок праці в Україні сегрегований за статевою ознакою, на ньому спостерігається тенденція «стійкого розподілу чоловіків і жінок між різними сферами та галузями трудової діяльності, коли представники кожної статі з будь-яких причин зайняті на відмінних роботах, цим самим створюючи нерівномірність наповнення певного професійного середовища чоловіками та жінками». Ґендерні відмінності у психологічних рисах впливають на сегрегацію. Так, жінки, насамперед, зайняті в сферах та видах діяльності, які передбачають різні аспекти турботи про інших людей, альтруїзм, міжособистісну взаємодію і, таким чином, відповідають психологічним властивостям, які, згідно існуючих стереотипів, мають жінки (Connell, 2009). Крім того, «у вітчизняному суспільстві існує стереотип, згідно з яким за жінками «закріплені» ті сфери діяльності, які не вимагають великого фізичного навантаження, стійкої витривалості, здібностей до швидкого мислення, точних і природничих наук, логіки та зосередження».

Дослідження довело, що процес інтеграції жінок у Збройні сили України, з яким пов’язана зміна ґендерного складу на користь жінок, значно впливає на оцінку престижу професії військового. З одного боку, це дає поштовх для створення в українському секторі соціальних мереж претензійного образу жінки-захисниці Батьківщини, який відрізняється неабиякою часткою нарцисизму, вірою у свою винятковість, перевагою над чоловіками, і є шкідливою та руйнівною силою відносно престижності професії військового, оскільки піддає сумніву морально-етичні норми, які визначають ціннісну орієнтацію світогляду офіцера і відображені у Кодексі честі офіцера Збройних сил України. З іншого боку, оцінка професійного престижу втілює культурні переконання та стереотипні образи, а також пов’язані з ними передсуди та упередження.

Дискурс-аналіз доводить, що користувачі українського сектору соціальних мереж використовують загальні уявлення про професію військового, покладаються на свої емоції та спогади, щоб оцінити престиж професії. Типовим є те, що в оцінку престижу закладено ґендерну упередженість, так як думка про професію військового орієнтується на чоловічу норму, а також використовуються критерії, які пов’язані з маскулінністю та відповідають стереотипному образу мужності.

Зображення жінок-військовослужбовців відображає патріархальні стереотипи і дискримінацію по відношенню до жінок. Такі ґендерні стереотипи, як обов’язковість силової витривалості в професіях, де домінують чоловіки; диспаритет чоловіків та жінок в інтелектуальному

плані; наявність у жінки якостей, наприклад, легковажності та емоційності, які несумісні із професією військового; більш соціальна цінність чоловіка у порівнянні з жінкою, у період проведення політики інтеграції жінок до армії завдають шкоди престижності професії військового, оскільки вони піддають сумніву такі важливі для професійного престижу фактори, як кваліфікація, компетентність, професіоналізм, соціальна корисність всього особового складу України без винятку.

Пряме сексуальне опредметнення жінок транслює ідею, що вона в армії - це лише ресурс для розваг і задоволення сексуальних потреб. За значного збільшення кількості жінок, які служать у Збройних силах України, така ідея є згубною для престижності професії військового, її руйнівний ефект спрямований на підрив поваги, шанування, соціальної довіри як факторів професійного престижу. До таких же негативних наслідків щодо престижності професії військового призводять випадки, коли вступ жінок до лав ЗСУ мотивується такими факторами, як меркантильність та пошук матеріальної вигоди, що може прикриватися лицемірством та тактикою подвійних стандартів.

Така ситуація вимагає вжиття заходів щодо професійної підготовки кадрів з урахуванням принципу ґендерної рівності; інтеграції ґендерних принципів у повсякденну діяльність органів державної влади та сектору безпеки та оборони України; розвинення і зміцнення інституту ґендерних радників та ґендерних контактних осіб у Збройних Силах України та структурах Міністерства внутрішніх справ України.

Самерханова, З.  Досягнення гендерної рівності у військових структурах: міжнародні правові засади та пропозиції // Україна: аспекти праці: науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - 2020. - № 4. - С. 30-35

Анотація: Висвітлено правові засади та пропозиції щодо досягнення гендерної рівності та реагування на випадки дискримінації за ознакою статі в силових структурах на основі використання міжнародного законодавства. Запропоновано рекомендації щодо оптимізації процесу інтеграції жінок до силових структур на основі опрацювання світового досвіду.

Країни, що мають давню історію включення жінок в армію (Данія, Норвегія, Польща, Туреччина, Франція, Чехія), а також Норвегія, Польща, Туреччина, Франція, Чехія), а також використовують взаємний досвід для збереження найбільш кваліфікованих кадрів, найефективніші форми і методи залучення жінок на військову службу з урахуванням їх фізіологічних і морально-психологічних особливостей. Разом з цим відбувається зростання професійно-кваліфікаційного рівня, зміна структури зайнятості жінок - військовослужбовиць. Сучасні збройні сили більшості країн світу залучають жінок, але умови їх служби досить різні. Якщо в Норвегії і Канаді жінка може стати командиром підводного човна, то в Бельгії жінок не беруть на флот; якщо у Греції, Португалії, Туреччині та Франції. жінкам доступні будь-які армійські посади, крім бонових частин, то в Люксембурзі жінкам не можна заимати офіцерські посади, а Конституції Німеччини довгий час забороняла залучення жінок до служби в армії зі зброєю.

Військові операції в сучасному світі вимагають різноманітних кваліфікацій та ресурсів, щоб забезпечити досягнення та підтримку миру і безпеки. В контексті руху України до членства в НАТО слід зазначити, що НАТО з перших років діяльності працювало над втіленням політики рівних можливостей для жінок та чоловіків.

Так, у 1961 р. В Копенгагені відбулася перша конференція жінок-старших офіцерів Альянсу НАТО з делегатами з Данії, Нідерландів, Норвегії. Великобританії та США. Делегати завершили Копенгагенську конференцію, прийнявши резолюцію, яка погодилася проводити майбутні конференції через регулярні проміжки часу. З тих пір старші офіцери-жінки НАТО організовували спеціальні конференції для обговорення статусу організації, умов працевлаштування та кар'єрних можливостей жінок у збройних силах Альянсу.

У 1973 р. під час Конференції жінок-старших офіцерів НАТО. що відбулася в Брюсселі, було утворено спеціальний Комітет з питань жінок у складі сил НАТО. Делегати, які представляли 28 різних служб жінок та понад 100 000 жінок-учасниць. прийняли резолюцію, в якій погодились, що жінки повинні мати можливість служити за всіма спеціальностями, за винятком бойових дій, та їх зайнятість повинна визначатися національною політикою країни. Крім того, було рекомендовано створити спеціальний комітет, до завдання якого входитиме розробка цілей організацій жінок служби Альянсу.

Військовий комітет 19 липня 1976 р. документом МС 249 офіційно визнав Комітет з питань жінок в збройних силах НАТО, a у 2009 p. його було перейменовано в Комітет НАТО з гендерних питань.

У 2009 р. Виконавчий комітет з питань жінок в збройних силах НАТО вирішив розширити повноваження щодо підтримки інтеграції гендерних питань в операції НАТО та підтримки імплементації Резолюції Ради безпеки ООН 1325 - «Жінки, мир та безпека». З тих пір Комітет та Управління були перейменовані на «Комітет НАТО з гендерних питань» (NCGP) та «Бюро НАТО з гендерних питань».

Політика рівності та різноманітності передбачає справедливе ставлення до всіх людей, незалежно від статі. Солдат призначається на посаду згідно необхідної кваліфікації, однак заходи можуть бути адаптовані для сприяння рівності жінок і чоловіків. До переваг такої політики можна віднести наступне:

Допомагає переконувати жінок обирати службу у збройних силах.

Забезпечує сприйняття справедливості. Збільшення кількості військовослужбовців-жінок у всіх сферах доводить, що військова професія приваблює тих жінок, які мають необхідні навички та правильне особисте ставлення.

Разом з тим, існують і наступні виклики впровадження гендерного балансу, зокрема:

Рівні права є необхідною, але не достатньою умовою для отримання рівних шансів;

Вклад жінок у бойову ефективність збройних сил може оцінюватися не так високо, як вклад чоловіків;

Фізична сила жінок може бути перешкодою для жінок-військовослужбовців претендувати на виконання певних функції.

Деякі штучні бар’єри та упередження щодо жінок у військовій сфері все ще можуть існувати.

71% із 22 країн-членів НАТО повідомили, що мають військові структури, які займаються інтеграцією гендерних аспектів у свої збройні сили. Крім того, 55% країн-членів прийняли нове законодавство, що пов'язане з інтеграцією гендерних питань (що на 16% більше, ніж у 2017р.).

У 2018 р. законодавством 22 держав-членів НАТО, або 82%, було закріплено, що усі військові посади для жінок є відкритими, більше того, законодавство 14% з них містило систему квот для жінок та чоловіків у відповідних збройних силах. Варто нагадати, що ще у 2014 р. законодавство 30% країн-членів Альянсу містило обмеження на службу жінок у збройних силах, однак у 2018 р. цей показник зменшився до 12%. Крім того, у 2018 році більшість держав-членів НАТО повідомили про впровадження нових заходів політики, що спрямовані на інтеграцію тендерних аспектів у відповідні збройні сили.

Детальний розгляд національних звітів країн-членів НАТО дає уявлення про законодавство та норми, нові практики, а також конкретні заходи, які запроваджені країнами щодо інтеграції гендерних питань у силові структури.

Проведене дослідження дозволило підготувати наступні рекомендації щодо оптимізації процесу інтеграції жінок до силових структур на основі аналізу та опрацювання правових механізмів у сфері подолання дискримінації за статтю у країнах-членах НАТО.

Для того, щоб збройні сили інтегрували гендерні питання, мають бути прийняті відповідні закони, доктрина та директиви. Закони повинні гарантувати,

що не існує прямої дискримінації щодо жінок, що жінки та чоловіки захищаються від насильства та дискримінації у збройних силах та що існують незалежні процеси нагляду. Директиви повинні встановлювати чіткі стандарти роботи, оскільки нерозумно очікувати, що обслуговуючий персонал інтегруватиме гендерну перспективу без чітких вказівок що для цього потрібно та як відповідати стандартам ефективності. Більше того, всі доктрини та директиви всередині оборонних сил повинні належним чином вирішувати тендерні питання (підхід «інтеграції гендерних питань»).

Якщо гендерна політика, стратегія та/або план дій вже розроблені, призначеному органу або органам слід доручити моніторинг її реалізації та оцінку її впливу. Ці органи можуть складатися зі спеціальної трупи, міжвідомчої робочої групи або вищого керівного комітету. Ефективною практикою є залучення зовнішніх представників до складу моніторингового органу, наприклад, представника міністерства з питань гендерної рівності, національної правозахисної установи та/або експертів з питань гендерної дискримінації. Збройні сили також можуть залучати експертів громадянського суспільства для моніторингу та оцінки їх тендерної політики.

Існуючі національні та інституційні гендерні політики можуть також покласти особливі обов'язки на збройні сили, в деяких випадках пов'язані з міжнародними зобов'язаннями. Вони можуть мати форму національного плану дій згідно з Резолюцією Ради Безпеки ООН 1325. Збройні сили повинні контролювати та звітувати перед Парламентом про виконання своїх ролей за таких національних політичних рамок. Як показує проведений аналіз, країни-члени НАТО також щороку звітують перед Комітетом НАТО з гендерних перспектив.

Також важливе питання, яке розглядається багатьма країнами, полягає в тому, чи слід створювати спеціалізований орган та/або надавати спеціальні ролі для здійснення та моніторингу гендерних питань. Збройні сили деяких країн мають гендерний офіс, як наприклад, Військова обсерваторія Іспанії з рівності чоловіків та жінок у збройних силах. Інші країни створили підрозділи, які займаються вивченням певних гендерних проблем, такі наприклад, як відділ з питань рівності та різноманітності або Управління з питань запобігання та реагування на сексуальні нападки в США. Багато з них мають гендерних радників або гендерних координаторів.

Підсумовуючи зазначимо, що «гендер» став важливим терміном у військових колах. Збройні сили різних країн визнають, що для побудови стосунків з місцевими громадами в районах, в яких вони діють, вони повинні розуміти різні ролі та потреби жінок та чоловіків у цих громадах. Для цього Збройні сили розвивають власні гендерні здібності, що допомагають їм краще досягти поставлених завдань за допомогою змішаних команд жіночого та чоловічого персоналу.

Салкуцан, С. М. (кандидат військових наук). Гендерна політика НАТО: історичний аспект і досвід інтеграції // Наука і оборона: науково-теоретичний та науково-практичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 21-24

Анотація: Окреслено основні засади і шляхи формування ґендерної політики Північноатлантичного альянсу та розкрито напрями і результати інтеграції Збройних Сил України до вимог НАТО стосовно дотримання принципу ґендерної рівності у війську. Зазначено, що ґендерна рівність в арміях країн – членів НАТО означає рівні права та рівні обов’язки військовослужбовців незалежно від статі.

Однією з умов входження України до Євросоюзу і НАТО є формування на її теренах ґендерно збалансованого суспільства. Останнім часом поняття «ґендер» набуло важливого сенсу в арміях країн - членів НАТО. Питання підвищення рівня залучення жінок у сектор безпеки та оборони не сходить з порядку денного в більшості демократичних держав. Служба жінок у війську - це насамперед питання прав людини, що передбачає право жінок на військову службу. Не менш важливим чинником упровадження ґендерної політики в збройних силах провідних держав світу є питання інтеграції потенціалу жінок і чоловіків задля ефективного виконання завдань за призначенням. І саме критерій ефективності є визначальним вектором формування ґендерної політики НАТО.

В умовах гібридної війни, яку Україна веде протягом останніх п'яти років, питання оптимізації ґендерної політики в секторі безпеки та оборони України набуло особливої актуальності. Значною мірою це зумовлено необхідністю враховувати потреби, можливості, інтереси й досвід усіх категорій населення, залучених до процесу врегулювання конфлікту на сході України та забезпечення миру в державі.

Північноатлантичний альянс, зі свого боку, всебічно підтримує інтеграцію принципу ґендерної рівності в сектор безпеки та оборони України і спрямовує свою політику на сприяння збільшенню кількості, оптимізації процесу професійної підготовки та підвищенню ролі й місця жінок у Збройних Силах України та інших складових сектору безпеки та оборони. Загалом у силових структурах України на сьогодні проходить службу така сама кількість жінок-військовослужбовців (у відсотковому вираженні), як в арміях провідних країн - членів Північноатлантичного альянсу.

Ґендерна рівність в арміях країн - членів НАТО означає рівні права та рівні обов'язки військовослужбовців незалежно від статі. Для жінок і чоловіків мають бути створені рівні умови проходження військової служби та до них мають бути поставлені рівні вимоги - жінки й чоловіки мають нести рівну відповідальність за власні дії або бездіяльність та їхні наслідки. У результаті такого підходу жінки в країнах Альянсу на рівні із чоловіками проходять військову службу та обіймають керівні посади.

Слід зазначити, що жінки-військовослужбовці і жінки із цивільного персоналу в країнах - членах та партнерах НАТО впевнено підкорюють професійні сфери, що раніше вважалися суто чоловічими й недоступними для жінок. Наприклад, у збройних силах Норвегії з 1985 р. не існує жодних обмежень для жінок на будь-яких військових посадах. В Австралії обмеження для жінок у збройних силах були скасовані у 2011 р. Декілька років тому Міністерство оборони Сполучених Штатів Америки також дозволило жінкам обіймати всі посади у війську. В ізраїльській армії у 2004 р. був створений окремий жіночий батальйон, що наразі є одним з найефективніших підрозділів у збройних силах.

27 жовтня 2018 р. в Україні набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях». Він забезпечує рівність прав чоловіків і жінок під час проходження військової служби та підвищує правовий захист жінок під час проходження ними військової служби.

Нині у Збройних Силах України жінки мають право виконувати обов'язки військової служби майже на рівних засадах із чоловіками. Проте на даний час для жінок залишається заборона -комплектування посад офіцерського складу, які пов'язані з використанням вибухових речовин, водолазними роботами. Закриті також усі посади на підводних човнах і надводних кораблях, в управліннях бригад надводних кораблів (крім спеціальностей морально-психологічного та медичного забезпечення), посади протипожежної охорони, пов'язані з безпосереднім гасінням пожеж, а також логістичного забезпечення, робота на яких пов'язана з отруйними речовинами. Не відкриті посади для жінок і у військових частинах спеціального призначення.

З метою активізації процесів досягнення Збройними Силами України відповідності критеріям членства в НАТО шляхом прискорення внутрішньодержавних реформ, переведення сектору безпеки та оборони України на стандарти НАТО і покращення взаємосумісності Збройних Сил України з арміями держав - членів НАТО члени робочої групи враховують у структурі та змісті проекту загальновійськових статутів Збройних Сил України загальні принципи й положення, які визначають засади військової служби в арміях країн - членів НАТО включно з принципом ґендерної рівності.

Соколовська, Н. В. (аспірант кафедри публічно-правових дисциплін). Вплив війни на формування гендерних відносин у суспільстві // Юридична Україна: щомісячний правовий часопис. - 2023. - № 3. - С. 6-8

Анотація: Доведено, що Перша світова війна сприяла значному прискоренню процесу модернізації гендерних стереотипів і надала жінкам можливість не лише вийти за межі власного дому, а й стати активними учасниками суспільних процесів. Також   зазначається, що Друга світова війна була періодом, коли відбувся найбільш значний прорив у гендерному розподілі воєнних ролей. Проведено аналіз сьогоднішньої присутності жінок в лавах ЗСУ та як їх чисельність збільшилась за останні роки. Також розглядається, як образ жінки використовувався для досягнення агітаційних цілей під час Другої світової війни.

Протягом історії стан війни передбачав жорсткий розподіл простору та ролей за гендерним принципом: поле битви вважалося місцем, що належить виключно чоло- вікам-воїнам, тоді як жінки мали залишатися вдома, опікуючись домашніми обов'язками та вихованням дітей далеко від місця бойових дій.

На жаль, проблема «жінка і війна» є актуальною й донині. У даній статті буде проаналізовано вплив війни на формування суспільних відносин та роль жінки у цих відносинах.

Терміни «жінка і війна» та «жінка та армія» стали актуальними під час Першої світової війни, яка спричинила незворотні зміни в соціально-економічних, суспільно-політичних відносинах та у ставленні до жіноцтва. У період війни військова справа перестала бути виключно чоловічою, жінки не лише працювали на оборон частинах.

Участь жінок у легіоні Українських січових стрільців (УСС), добровільного військового формування, є прикладом нового досвіду жінок. За записами Олени Степанів, відомо про 33 жінки-легіонерки, які взяли участь у цьому проекті. На жаль, ми маємо небагато інформації про жінок, які приймали участь у легіоні Українських січових стрільців. Серед стрільчинь найбільше інформації в наукових та науково-популярних виданнях можна знайти про Олену Степанів, Софію Галечко, Ганну Дмитерко. Іноді згадують про Ірену (Олену) Кузь та Ольгу Підвисоцьку.

На фронті жінки змушені були виконувати накази на рівні з чоловіками, бути точними та обов'язковими. Для жінок, які були фізично слабші за чоловіків, військова служба була надзвичайно важкою. У своїх спогадах «Записки старшого десятника» Олена Степанів писала, що неодноразово доводилося працювати по 24 години, інколи навіть більше. Однак з часом усі жінки на фронті усвідомили, що вони рівні перед будь-якими завданнями та перешкодами. Жінки несли відповідальність не лише за своє життя, а й за життя товаришів гіо зброї — чоловіків. Реалії фронту зму¬сили жінок ділити з чоловіками окопи та хліб» і зносити всі незгоди бойових умов.

Крім того, багато жінок під час війни займались благодійною та громадською діяльністю.

У період Першої світової війни українські жінки активно долучалися до діяльності вже існуючих та створених нових громадських та благодійних організацій. Найбільш активними серед них були Український жіночий комітет допомоги пораненим воякам (Український комітет допомоги раненим жовнірам у Відні), Союз визволення України та відділ Українського Червоного Хреста. Благодійні організації діяли у Станіславові, Тернополі, Бережанах, Чорткові та інших містах.

Проявили свою бойову активність українські жінки і під час повномасштабного вторгнення росії. За даними ЗМІ, від 15% до 17% українського бойового складу складають жінки, десятки тисяч з яких взяли до рук зброю під час війни, спричиненої вторгненням росії.

За даними заступниці міністра оборони Ганни Маляр, на сьогодні в Збройних силах України (далі — ЗСУ) служить близько 50 000 жінок, з яких більше 5 000 перебувають на передовій фронті, а 12 000 працюють на цивільних посадах. З 24 лютого кількість жінок-військовослужбовців зросла на 7 000.

Варто зазначити, що від 2016 р. почалися реформи, пов'язані зі становищем жінок в армії. Наказом Міністерства оборони України збільшено кількість посад рядового, сержантського і старшинського складу для жінок. У 2018 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у ЗСУ та інших військових формуваннях». Цей закон мав на меті офіційно закріпити рівність чоловіків і жінок в армії, збільшити перелік посад та дозволити жінкам призначатися в добові наряди.

На 24 лютого, до повномасштабного вторгнення рф у Збройних Силах України служило 32 659 жінок. Це становило сьому частину складу ЗСУ. Однак, їхня видимість в армії була досить низькою.

Дацюк, Тетяна Кузьмівна  (кандидат історичних наук; доцент). Правове регулювання гендерної рівності в умовах воєнного // Економіка. Фінанси. Право: інформаційно-аналітичний журнал. - 2023. - № 7. - С. 78-81

Анотація: Проаналізовано законодавче регулювання гендерної рівності в Україні на сучасному етапі. Доведено, що гендерна рівність передбачає рівні права в усіх сферах незалежно від статі. Воєнний стан в Україні вимагає динамічних змін на законодавчому рівні й застосування кращого міжнародного досвіду. Розглянуто стереотипи, нормативно-правові акти забезпечення рівності та перспективи подальшого втілення рівності прав жінок та чоловіків у сучасному суспільстві. Окремо визначено напрями гендерної політики в Збройних Силах України.

Гендерна поведінка формується на основні певних стереотипів. Це сформовані якості людини і норми, яких дотримуються в суспільстві на основі правового забезпечення.

Є три групи гендерних стереотипів:

- перша група охоплює форму поведінки, яка визначає думку суспільства про поведінкові якості, що притаманні як чоловікам, так і жінкам;

- до другої групи входять сімейні і професійні ролі, які безпосередньо пов’язані з поняттями «чоловік» та «жінка» (часто називають «гендер»);

- третя група стереотипів об’єднує діяльність та зміст дій чоловіків і жінок, які часто змінюються залежно від соціальних, економічних чи політичних змін.

Варто зазначити, що політику держави з гендерного питання на підставі відповідних нормативно-правових актів спрямовано на дотримання у суспільстві рівності прав, запобігання будь-яким проявам диск римі- нації, розроблення подальшої стратегії дій.

У сучасному суспільстві є три форми дискримінації, які перешкоджають забезпеченню і дотриманню гендерної рівності:

1) пряма дискримінація, що спрямовано на обмеження в правах певної особи чи групи;

2) непряма дискримінація, що проявляється у конкретних діях і заходах до осіб певної меншини, які ставлять їх у невигідне становище порівняно з іншими;

3) дискримінація за ознакою статі - «ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі (...) зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь- якій формі» (ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»).

Окрім цього, на законодавчому рівні додано ще низку змін для забезпечення тендерної рівності жінок і чоловіків. У 2019 р. жінки одержують можливість навчатися у військових закладах освіти включно з проходженням посиленої військово-фізичної підготовки. Цим українська держава переймає міжнародний досвід і доводить свою готовність до прийняття людей незалежно від їх етнічної приналежності, статі, соціально- економічного статусу чи гендера.

Важливим документом для подальшого розвитку питань гендерної рівності чоловіків та жінок є Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 р. У ній детально розроблено базові принципи, подальші кроки, цілі та завдання для забезпечення рівноправності та перспектив для чоловіків та жінок у сфері освіти.

Результати дослідження показали, що актуальною проблемою сучасності є гендерна дискримінація. Вона являє собою обмеження особи або групи осіб за ознаками статі. Це проявляється у негативному ставленні й порушенні свободи та привілеїв цих осіб у будь-яких формах. Проаналізовано низку документів, які забезпечують рівність жінок та чоловіків. Для подолання будь-яких проявів дискримінації за гендерною ознакою Україна зробила багато важливих кроків. Проте є необхідність у подальшому вдосконаленні забезпечення рівності прав чоловіків та жінок на законодавчому рівні, особливо в умовах воєнного стану. Саме тому держава приділяє велику увагу розробленню стратегії для досягнення цієї мети.

Павлюк А. У зоні бойових дій перебувають понад 5 тисяч жінок-військових – статистика//Українська правда(Електронний ресурс) .- 2023 .- 20 листопада.

Після початку повномасштабного вторгнення кількість жінок у війську значно зросла. Станом на жовтень 2023 року понад 62 тисячі жінок є частиною Збройних сил України. Це складає 7,3% від загальної кількості війська, повідомляє Military Media Center. 43 479 жінок є військовослужбовицями. Серед усієї чисельності військовослужбовців вони становлять 5,3%.

Військовослужбовиці розподілені таким чином:

• офіцери – 7 709 (6,6% від загальної кількості);
• сержантський склад – 11 732 (6,6%);
• солдати – 22 704 (4,4%);
• курсанти – 1 334 (18,1%).

18 583 жінок є цивільним персоналом, що складає 48,2% від усього складу. На керівних посадах у ЗСУ перебувають 5 160 жінок, а статус учасника бойових дій отримали 13 487 військовослужбовиць. Наразі в районі бойових дій знаходяться понад 5 тисяч жінок.

Для порівняння, у 2014 році загальна чисельність жінок у ЗСУ становила 49 926, із них 16 557 були військовослужбовицями.

"Нині на полі бою в Україні ми маємо найбільшу кількість жінок в новітній світовій історії. Вони проявляють себе не лише як гарні військові фінансистки чи лікарки, але й як сміливі військовослужбовиці, що віддано захищають свою Батьківщину", – зазначила заступниця міністра оборони Наталія Калмикова.

Роль жінки у суспільстві значно змінилася за останні роки. Війни значно прискорили процес модернізації гендерних відносин і дали можливість жінкам вийти за межі власного дому та стати частиною суспільних процесів. Жінки все частіше опановують суто чоловічі професії та боряться з щоденними викликами на рівних з чоловіками. Жінок на «чоловічих» посадах стало суттєво більше, нарешті вони почали обіймати не тільки стереотипні «жіночі» посади, а навіть значно збільшили свою присутність у армії. Поступово рухаючись у напрямку збалансування стану гендерних відносин у суспільстві.

Ще більше матеріалу за посиланням:

https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR=

Маєте можливість отримати інформацію з послугою електронної доставки документів

https://www.libr.dp.ua/?do=eldd