Матеріал для написання реферату
Сутність, функції та структура методу Методи навчання - упорядкована за певними принципом спільна цілеспрямована діяльність вчителя (викладання) та діяльність учнів (учіння), яка спрямована на розв’язання педагогічних задач на уроці. Педагогічна задача - це результат усвідомлення вчителем мети навчання і виховання та засобів реалізації мети на практиці. У процесі вирішення педагогічни задач з’являються нові знання, уміння і навички (Н.Якса). У процесі навчання метод є похідним компонентом від цілого (мети і завдань уроку), змістового, організаційного (форми навчання і способів організації навчальної діяльності учнів). Сьогодні існує чимала кількість методів навчання, класифікація яких відбувається за їх провідними ознаками, Педагогічна теорія і шкільний досвід свідчить, що в практиці навчання немає «чистих» методів. Чим більше вчитель використовує у своїй діяльності методичних прийомів, тим багатше його методичне навчання. Кожен метод навчання, незалежно до якої групи він належит ь, має свою структуру: методичні прийоми, практичні дії ти мисленнєві операції. Методичним прийомом називається такий компонент методу, який спрямовує учнів на розв’язання часткової дидактичної задачі. Процес навчання учнів з особливими освітніми потребами вимагає використання спеціальних методичних прийомів і технологій: - адаптація змісту навчального матеріалу до можливостей дитини; - врахування темпу роботи та динаміки втомлюваності; - контроль як стимулююча функція учіннєвої діяльності школяра; - дотримання охоронного режиму — використання здоров’язбережувальних технологій, спрямованих на попередження перевтоми, порушень зору, оптимізацію фізичного навантаження освітнє самовизначення, навчання учнів здоровому способу життя та ін. За характером діяльності здоров’язбережувальних технології можуть бути як часткові (спеціальні, вузькопрофільні), так і комплексні (інтегровані). За напрямом діяльності серед часткових здоров’язбережувальних технологій виділяють: 1) медичні (технології профілактики захворювань; корекції та реабілітації соматичного здоров’я; санітарно-гігієнічної діяльності); 2) освітні, що сприяють здоров’ю (інформаційно-навчальні та виховні); 3) соціальні (технології організації здорового і безпечного способу життя; 4) профілактики і корекції девіантної поведінки); 5) психологічні (технології профілактики та психокорекції психічних відхилень особистісного та інтелектуального розвитку). До комплексних здоров’язберігаючих технологій відносять: - технології комплексної профілактики захворювань, корекції та реабілітації здоров’я (фізкультурно-оздоровчі та валеологічні); педагогічні технології, що сприяють здоров’ю; - технології, що формують здоровий спосіб життя (ЗСЖ). Усі методи тісно пов’язані і переплітаються між собою і виконують наступні дидактичну, виховну, розвивальну мотиваційну функції. Методи навчання включають у себе ряд видів спільної діяльності вчителя (викладання) і учіннєвої діяльності учнів (учіння). Саме тому, метод навчання має дві сторони: - зовнішню - послідовність дій вчителя адекватних навчальним ситуаціям; - внутрішню - психолого-педагогічні етапи оволодіння знаннями.
Класифікація методів навчання Сукупність методів, методичних прийомі створює методику навчання молодших школярів в умовах інклюзивного навчання, яка забезпечить якість і темп навчання, яке передбачене державним стандартом початкової школи. У рамках інклюзивного навчального’ процесу вчителі, початкових класів реалізує власну методику навчання з поєднанням різних підходів до навчання молодших школярів, зокрема системного, командного, соціального, кондуктивного, індивідуального. Системний підхід враховує взаємонаступність і взаємозалежність; - інклюзивний дитячий садок - інклюзивна загальноосвітня школа - інклюзивний вищий навчальний заклад інклюзивна життєдіяльність. Командний підхід - залучення до участі навчання н інклюзивному класі фахівців різного профілю: адміністрація школи, вчитель початкових класів, асистент (вихователь, волонтер, тютор), психолог, соціальний педагог, дефектолог, батьки. Соціальний підхід включає адаптація освітнього середовища до вад здоров’я, які створюють проблеми для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Кондуктивний підхід передбачає врахування рівня впливу позитивних і негативних якостей членів сім’ї на дитину з особливими можливостями здоров’я. Індивідуальний підхід до навчання обумовлюється особистісними та професійними якостями вчителя початкових класів, його творчості та бажанням упроваджувати інноваційні технології навчання. Оскільки інклюзивне навчання - це інноваційна форми організації навчально-виховного процесу, вона потребує реалізації особистісно-орієнтованої методики, яка грунтується на індивідуальному підході. Методика навчання вчитель початкових класів в інклюзивному класі повинна включати комплекс методів: - загальні методи навчання; - інноваційні методи навчання; - спеціальні методи. Для навчання дітей з особливими освітніми потребами використовуються ті ж методи навчання, але враховуючи психофізичні можливості таких учнів, комплекс загальноприйнятий методів навчання і виховання вимагають інших способів їх застосування. Так як у більшості із них відзначається недостатній рівень пізнавальної активності, незрілість мотивації до навчальної діяльності, знижений рівень працездатності і самостійності.
Загальні методи навчання Для навчання молодших школярів учитель початкових класів використовує загальноприйняті методи навчання. Методи навчання, як відомо із загальної педагогіки, можна розділити на п’ять основних груп, беручи до уваги різні ознаки класифікації: методи за характером отримання інформації, методи за характером пізнавальної діяльності учнів, логічні методи, методи мотивації та стимулювання пізнавальної діяльності та методи контролю. Найбільш придатними для створення освітнього середовища, котре забезпечить розвиток ініціативи і самостійності, вільно реалізувати свої здібності і освітні потреби, є методи за характером пізнавальної діяльності (М. Скаткін, І. Лернер). У даній класифікації виділяються наступні методи: - пояснювально-ілюстративний (інформаційно- рецептивний); - репродуктивний; - проблемний виклад; - частинно-пошуковий, або евристичний метод; - дослідницький (І. Зайченко). Пояснювально-ілюстративний метод, сутність якого полягає в тому, що вчитель повідомляє готову інформацію різними засобами, а учні сприймають, усвідомлюють і фіксують у пам'яті цю інформацію. Повідомлення інформації вчитель здійснює задопомогою усного слова (розповідь, лекція, пояснення), друкованого слова (підручник, посібники), наочних засобів (картини, схеми, кіно- й діафільми, натуральні об'єкти в класі і під час екскурсій практичного показу способів діяльності (показ досвіду роботи на станку, зразків відмінювання, способів розв'язування задач, доведення теорем, способів складання планів, анотації і т.д.). Учні виконують ту діяльність, яка необхідна для першого рівня засвоєння знань, слухають, дивляться, пробують на дотик, маніпулюють предметами і знаннями, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію з раніше засвоєною і запам’ятовують. Найбільшу продуктивність в учіннєвій діяльності учнів можуть забезпечити інформаційні комп’ютерні технології, за допомогою яких розробляються презентації, забезпечується музичний і голосовий супровід, демонструється фотографії, тексти. При такій організації матеріалу включаються три види пам’яті школярів: зорова,слухова, моторна. Це дозволяє сформувати у них стійкі візуально-кінестетичні та візуально-аудіальні умовнорефлекторні зв’язки центральної нервової системи (І. Зайченко). Репродуктивний метод. Знання, отримані в результаті пояснювально-ілюстративного методу, не формують навичок і умінь користуватися цими знаннями. Відтворення і повторення способу діяльності за завданнями вчителя забезпечить репродуктивний методу навчання. Цей метод передбачає організуючу, збуджуючу діяльність учня. Для підвищення ефективності репродуктивного методу застосовується система вправ, що забезпечить зворотний зв’язок і самоконтроль. Учитель задає правила і порядок дій, у результаті виконання завдань учень навчається розпізнавати об’єкт (явище), з’ясовує його наявність і одночасно здійснює певний порядок дій. Використання алгоритмів у навчанні є однією з форм пред’явлення учням орієнтирів для здійснення чітко визначеної діяльності. Використання учнями з ОМЗ сигнальних карток при виконанні завдань (з одного боку на ній написані приклади табличного множення, з іншого відповіді). Діти виконують завдання, або оцінюють його правильність (І. Зайченко). Частково-пошуковий або евристичний. Цей метод побудований індуктивно або дедуктивно, при поєднанні прямої і побічної взаємодії учасників процесу. Головне ж у всіх випадках полягає в способі організації пізнавальної діяльності учнів. Активізувати розумові процеси дитини з ОМЗ можна шляхом постановки перед ним наступних завдань: - пізнавального характеру (зіставте, перерахуйте, сформуйте, встановіть, опишіть); - на розуміння (розкажіть своїми словами, опишіть, що ви відчуваєте, покажіть взаємозв'язок, поясніть сенс); - на сферу застосування (продемонструйте, поясніть мету, скористайтеся цим, щоб вирішити); - аналітичного характеру (розкладіть на складові, поясніть причини, порівняйте, классифицируйте, поясніть чому); - синтетичного характеру (створіть, об'єднайте за ознакою, що відбудеться, якщо з'єднати, придумайте інший варіант); - оціночного плану (визначте, відберіть і виберіть, що ви думаєте про ...). Сутність проблемного методу полягає в тому, що вчитель висуває, формулює проблему, сам її розв'язує, показуючи шлях розв'язання в її справжніх, але доступних для розуміння учнів суперечностях, розкриває хід думки в процесі розв'язання проблеми. Учитель показує зразки наукового вирішення проблем, а учень не лише сприймає, усвідомлює і запам'ятовує готові наукові висновки, але й стежить за логікою доведення, за плином думки вчителя чи іншого засобу (кіно, телебачення, книга), контролює її переконаність, переконується в правильності такого аналізу. У нього виникають сумніви, запитання щодо логіки і переконаності як доведення, так і самого вирішення; він сам бере участь у прогнозуванні наступного кроку мислення, досліду і т.д. (І. Зайченко). Дослідницький метод передбачає формулювання вчителем проблеми, на розв'язання якої визначається певний відрізок навчального часу. Дослідницький метод навчання передбачає творче засвоєння знань, виконує досить важливі функції. Він покликаний, по-перше, забезпечити теоретичне використання знань; по-друге, оволодіння методами наукового пізнання в процесі пошуку цих методів і використання їх; по-третє, сприяє формуванню рис творчої діяльності; по-четверте, є умовою формування інтересу, потреби м такій діяльності. В результаті дослідницький метод сприяє формуванню повноцінних, добре усвідомлених, оперативно іі гнучко використовуваних знань і формуванню досвіду творчої діяльності. Інші групи методів: 1. 3а джерелом передачі і сприймання навчальної інформації: - словесні (розповідь, бесіда, лекція); - наочні (ілюстрація, демонстрація); - практичні (досліди, вправи, навчально-продуктивна праця). 2. 3а логікою передачі і сприймання інформації: - Індуктивні. - Дедуктивні. - Традуктивні. - Аналітичні, синтетичні, аналітико-синтетичні. - Методи стимулювання і мотивації навчання. 3.1. - методи стимулювання інтересу до навчання; - пізнавальні ігри; - навчальні дискусії. Створення ситуацій емоційно-моральних переживань; - створення ситуацій зайнятості, апперцепції, пізнавальної новизни. 3.2. - методи стимулювання почуття обов'язку і відповідальності; - переконання в значущості навчання; - пред'явлення вимог, вправи, спрямовані на виконання вимог; - заохочення в навчанні. Засудження недоліків у навчанні. - Методи контролю і самоконтролю у навчанні. - методи усного контролю і самоконтролю; - індивідуальне опитування; - фронтальне опитування; - усні екзамени, програмоване опитування. - методи письмового контролю і самоконтролю; - контрольна письмова робота; - письмові заліки, письмові екзамени; - програмовані письмові роботи. - методи лабораторно-практичного контролю і самоконтролю; - контрольна лабораторна робота. Машинний контроль.
Інноваційні методи навчання Інклюзивна діяльність учителя початкових класів відрізняється від методики навчання молодших школярів у загальноосвітній школі. Як зазначалося вище, змінилася взаємодія вчителя і учня у їх залежності і взаємовпливу один на одного, співпраця, у якій і вчитель, і учень є суб’єктами навчання. Тобто розвиток особистості учня залежить не лише від вчителя, а й від усього учнівського колективу. Така взаємодія вимагає від учителя запровадження інноваційних методів навчання. Спираючись на визначення методів сучасними дидактами (В. Бондар, С. Гончаренко, О. Комар, О. Пометун, О. Савченко, М. Фіцула й ін..) інноваційні методи - це така взаємопов’язана діяльність вчителя і учнів, яка спрямована на модифікацію змісту, методичних прийомів, форм (способів) організації навчальної діяльності учнів, що сприятиме адаптації дітей з особливими освітніми потребами до освітнього середовища, засвоєння учнями знань, умінь та навичок і загального'розвитку особистості кожного члена учнівського колективу. Сукупність обраних вчителем інноваційних методів навчання будемо називати методикою інклюзивного навчання. Реалізація методики інклюзивного навчання здійснюється через систему інтерактивних методів, під якими розуміють взаємодію учнів не лише з вчителем, а й один з одним. Інтерактивний метод - це взаємопов’язаний спосіб активної суб’єкт-суб’єктної діяльності між учасниками навчального процесу, спрямований на засвоєння знань, умінь і навичок оволодіння соціальним досвідом спілкування, розвиток особистості (О. Пометун). Інтерактивні методи найбільш відповідають особистісно- орієнтованому підходу. Вони не змушують учнів виконувати ті чи інші вимоги, дають простір для саморегуляції, створюють умови для того, щоб школяр сам прийшов до виконання поставлених завдань. Тому актуальними для інклюзивного навчання серед інтерактивних методів є імітаційні, а саме дидактичні ігри, роботі м малих групах, технології «портфоліо», кейс методів, дальтон-план Основа інтерактивного навчання - робота в малих групах Найпростіша форма, що належать до інтерактивного навчання іи робота в парах, що дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти уміннями висловлюватись та актинію слухати. Під час роботи в парах можна швидко виконувати впраии які за інших умов потребують великої затрати часу. Серед ніг. можна назвати такі дидактичні ігри: «Знайди пару» - учні до карток з друкованими буквами добирають відповідні рукописні літери. Називають букви, звуки які вони позначають, складають з ними слова. «Незнайко» - один учень читає, а інший виправляє допущені помилки. «Вовк і заєць» - один учень починає читати текст, другіїII вступає після нього, як перший дійде до крапки, й намагається його догнати. Метод «Мікрофон» надає можливість кожному учневі щось сказати, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлювані свою думку. Правила проведення такі: - говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон (відповіді не коментуються і не оцінюються; - коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця). Поширеними є ігри «Засели будиночок», «Розмова по телефону», розгадати кросворд чи скласти слово із запропонованих букв. Арт-терапія (реабілітація шляхом творчості). Це лікування за допомогою залучення дітей з освітніми потребами до мистецтва. Методи арт-терапії . Лікувальна педагогіка - це галузі, соціальної педагогіки, знання яка межує із знаннями медицини, педагогіки і психології. Проблемами лікувальної педагогіки займалися зарубіжні та вітчизняні вчені Д. Виготський, А. Дубровський, В. Кащенко, Я. Корчак, В. Сухомлинський та ін. Поняття „лікування” з грецької означає терапія. Метою лікувальної педагогіки є виховання дітей з відхиленнями у здоров’ї. тобто їх оздоровлення інтелектуальної, духовної, душевної, фізичної та соціальної сфери, розвиток соціальних навичок, ціннісних орієнтацій, спрямування соціальних установок у конструктивному напрямі. Завдання лікувальної педагогіки в діяльності вчителя початкових класів полягає у подоланні соціально-педагогічної дезадаптації дитини, оздоровлення міжособистісних стосунків, корекція поведінки, реабілітація здоров’я, здійснення домедичної допомоги у ставленні до себе, до інших і до реального життя. Здійснити поставлені завдання допоможуть засоби естетики (естетотерапія), фауни (зоотерапія), запахів флори (аромотерапія), природи (дендротерапія) та ін. Зокрема з метою розв’язання проблем адаптації: 1. Ігрова терапія - процес спільного з дитиною переживання і осмислення будь-якої життєвої ситуації, що подана в ігровій формі. Головне значення гри полягає в тому, що завдяки особливим ігровим способам дитина моделює взаємодію з навколишнім світом та людські стосунки. Це надає опанованим раніше предметним діям певного сенсу. Отже, у ході гри дитина засвоює мотиви людської діяльності. На основі цього формується прагнення до суспільноважливої діяльності, що стає основним моментом готовності до шкільного навчання та трудової діяльності. Важливою ознакою ігротерапії є інструкція до будь-якої гри, побудована у формі казки або притчі. До прикладу, гра „Допоможи ближньому”. Вибирається сюжет: Король, який править країною; слуги -Радість, Задоволення, Інтерес, Злість, Страх, Образа. 2. Бібліотекотерапія читання літератури з подальшим обговоренням прочитаного, організація літературно-музичного вечорів. З метою терапії фізичної активності використовується: 1. Психогімнастика - форма терапії або невербальний метод групової психотерапії, що грунтується на руховій експресії, міміці, пантоміміці. Соціальний педагог використовую вправи на зняття напруги і скорочення емоційної дистанції учасників групи. 2. Музикотерапія. Впливаючи на психоемоційний стан людини, музика призводить до певних гормональних і біохімічних змін в організмі, позитивно впливає на інтенсивність обмінних процесів. Позитивні емоції, що виникають під час звучання музики, стимулюють інтелектуальну діяльність дитини. З. Зоотерапія. Петтерапія - лікування за допомогою домашніх тварин. Зокрема собак і котів використовують до дітей, які з певних причин відчувають труднощі у навчанні (читання вголос для тварин), у яких нерозвинені моторні навички рук (застебнути нашийник на собаці, пристебнути поводок тощо), у яких гіпертрофована активність (контакт з кішкою заспокоює дитину), до аутичних дітей та ін. Дельфінотерапія, іпотерапія (лікування дельфінами і кіньми) сприяє лікуваннюаутизму, депресії, астенічного (хронічна втома) і посгтравматичног синдромів, наслідків ДЦГІ тощо. Широко використовують: - лікувальну гімнастику. У результаті різних засобів руху знімається втома, змінюється реактивність організму, підвищується його стійкість, активізується діяльність мозку та ін. - аромотерапію використовують для підвищення тонусу організму, зміцнення зоров’я, лікування простудних захворювань та ін. Наприклад, аромат евкаліпта знижує сонливість, яка викликана перенапруженням; запах лаванди допомагає зосереджуватися тощо. - казкотерапію як найдавніший психолого-педагогічним метод соціалізації дитини, спосіб передачі знань про соціальну реалізацію людини. Це система передання життєвого досвіду, розвитку соціальної чутливості; інтуїції та творчих здібностей. Казкотерапія використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом. У соціально-педагогічній діяльності використовуються дидактичні, психокорекційні, психотерапевтичні, медитивні і психологічні казки. Учитель початкових класів при розв’язанні проблем використовує такі методичні прийоми: - аналіз відомих казок; - створення казки „від кожного по слову”; - експромтне інсценування казки; - завершення кінця казки; - створення авторської казки; драматизацію казок (а незвичайне прослуховування) є ефективним психотерапевтичним засобом. Визначені особливості драматизації казки: - не кожна дитина володіє акторським талантом, тому доцільно використовувати лише окремі сюжети казок; - показ вистави відбувається без тривалих репетицій; - драматизація будується на експромті. - лялькотерапію, або використання ляльки у казкових сюжетах. Особливого значення набуває процес виготовлення ляльки. У спільній роботи у процесі виготовлення розвивається дрібна моторика рук, фантазія та образне мислення, уміння виражати характер, концентрувати .увагу. Важливий етап „оживлення ляльки” та її представлення. Вчені дійшли висновку, що непосидючі діти стають більш уважними та врівноваженими, а замкнуті - більш відкритими та емоційними.
Методика Марії Монтессорі Метод Монтессорі заснований на спостереженні за дитиною у природних умовах та прийнятті її такою, якою вона є. У групах Монтессорі дитина навчається самостійно за допомогою спеціально розробленого навколишнього середовища - Монтессорі-матеріалів, маючи можливість самоконтролю; дитина сама бачить свої помилки, дорослому не потрібно вказувати на них. Роль вчителя полягає у керуванні самостійною діяльністю дитини, а не в її навчанні. Методи, які використовуються, залежать від проблеми у дітей, індивідуальних особливостей, середовища, рівня соціальної адаптації, можливостей самого спеціаліста.
Спеціальні методи Методи моторної корекції - релаксації, паралінгвістичні, тілесно-орієнтерувальні, ритміки. Сенсомоторні методи - слухового і зорового сприйняття навчального матеріалу, наочні, практичні. Когнітивні методи - організації психічних процесів. Упровадження даних методів навчання передбачає їх раціональне співвідношення з загальними методами навчання. Серед дидактичних прийомів в умовах інклюзивного навчання найефективнішими є: - розвиток спостережливості через демонстрацію явищ; - формуванням інтересу до навколишнього світу; - наочність в практичній діяльності; - свідомість і активність у засвоєнні знань; - врахування індивідуальних особливостей.
Шевців, Зоя Михайлівна. Основи інклюзивної педагогіки [Текст]: підручник / З. М. Шевців. - Київ : Центр учбової літератури, 2018. - 247с.
| 
