Матеріал для написання реферату Інформаційна грамотність З моменту визнання інформації головним стратегічним ресурсом суспільства, винайдення сучасних технологій її обробки та збереження, пріоритетного значення набуло формування основ інформаційної культури, поглиблення розуміння сутності інформаційної грамотності, з’явилися та укорінилися її поняття-синоніми: «медіа грамотність», «цифрова грамотність» тощо. Нинішні часи глобальних та регіональних інформаційних воєн, фейкових новин активізують визнання ролі медіаосвіти загалом, медійної та інформаційної грамотності зокрема як способу протистояння інформаційному маніпулюванню. Ці тенденції цифрового суспільства актуалізують вивчення українського і світового досвіду реалізації національних програм медіа та інформаційної грамотності.
Хандій, О. О. Формування та розвиток цифрових компетентностей в умовах цифровізації економіки та суспільства. // Економіка. Фінанси. Право. - 2021. - №4. - С. 5-9 Анотація: У статті досліджено підходи до визначення понять «цифрові навички», «цифрові компетентності», «цифрова грамотність», які є ключовіми в Концепції розвитку цифрових компетентностей. Докорінні зміни на глобальному й національному ринках праці зумовлені прискоренням процесу цифровізації економіки та суспільства у відповідь на виклики та потреби сьогодення. Під впливом карантинних обмежень в умовах протидії поширенню захворювання COVID-19 різко виріс запит на широке використання цифрових та інформаційно-комунікативних технологій і забезпечення переходу на дистанційні форми роботи, як умова виживання бізнесу та нормалізації діяльності виробничої та соціальної сфер. Така ситуація сприяла зростанню цифрового ринку, цифрового бізнесу, цифровим трансформаціям у суспільстві та економіці загалом. Нові цифрові можливості для розвитку дистанційної роботи, навчання, комунікацій, соціально-культурного розвитку актуалізували процеси опановування й застосування цифрових навичок користувачами. Для особистісного розвитку, соціальної інтеграції, активної громадянської позиції та зайнятості на сьогодні недостатньо лише знання рідної та іноземних мов, природничих наук та математики, громадянської, підприємницької, особистої, соціальної та навчальної компетентностей, культурної обізнаності та самовираження. Зростає роль впевненого, критичного та відповідального використання і взаємодії з цифровими технологіями.
Онищенко О. Піднесення рівня інформаційної грамотності – пріоритетне завдання сучасних бібліотек. // Бібліотечний вісник. - 2020. - №6 (260). - С. 3-6 Анотація: У статті порушуються актуальні питання вітчизняної бібліотечної галузі, обґрунтовується необхідність долучення бібліотек до процесів цифровізації буття людини, піднесення рівня інформаційної грамотності як свого власного персоналу, так і читацького загалу. Цифрова епоха несе з собою нові завдання, нові виклики, нові складнощі, а одночасно й нові можливості для піднесення ролі та значення бібліотек у житті окремої людини і суспільства загалом. Об’єктивно зростає і суспільний статус бібліотечного працівника, але того працівника, який відповідає процесам цифровізації буття людини. Одна з таких можливостей, яка ще недооцінюється, – розширення участі бібліотек у формуванні масової інформаційної грамотності, оновленні і збагаченні на цифрових засадах первісно й органічно притаманної бібліотекам просвітницької функції. Бібліотеки – породження, втілення, уособлення грамотності. Вони ж і її носії, зберігачі, пропагандисти. Бібліотеки здобули славу «вогнища культури» тим, що з кожною революцією в писемності (рукописання, друкування, електронні видання) поповнювали такі форми і методи підтримки, поширення грамотності, як уміння фіксувати, зберігати, передавати, тлумачити інформацію. Грамотність – поняття містке. Історично воно збагачувало свій зміст і структуру. Базовими елементами грамотності є знання букв, цифр і розділових знаків, а відповідно й уміння писати, читати, рахувати. Протягом багатьох століть бібліотеки і займалися поширенням цих знань та умінь. Просвітництво було однією з основних їхніх функцій поряд з накопиченням, зберіганням і введенням у суспільний обіг рукописної та друкованої літератури. Сьогодні в Україні, як і в інших країнах, де утвердилася мінімум середня освіта громадян, це завдання перестало бути актуальним. Проте затребуваною залишається бібліотечна робота, спрямована на підтримку і розвиток інших типів і видів грамотності, особливо нових. Нові типи і види грамотності, пов’язані з цифровізацією, з тими її інструментами і методами, за допомогою яких створюється, опрацьовується, зберігається, використовується інформація. Нині справжня, робоча, грамотність неможлива без володіння комп’ютером, різними гаджетами, побутовими цифровими апаратами, без освоєння комп’ютерного програмного забезпечення, комп’ютерних мереж. Якщо на початку комп’ютерної ери у нас говорили, що інформатика є другою (новою) освітою, то тепер очевидно, що вона стає фундаментальною основою грамотності.
Макарова М. Інструменти сприяння інформаційній безпеці в медіапросторі. // Вісник книжкової палати. - 2024. - №8. - С. 23-30 Анотація: У статті проаналізовано основні інструменти виявлення дезінформації, зокрема спеціальні застосунки, технології штучного інтелекту для перевірки контенту, які використовують у популярних соціальних мережах, як-от Facebook, Instagram тощо. У сучасному світі чимало держав використовують дезінформацію та пропаганду для збереження власних режимів і впливу на інші країни. Кількість таких держав постійно зростає, що актуалізує потребу розроб-лення відповідних стратегій захисту інформаційного й державного суверенітету. Для України дезінформація залишається серйозною загрозою, адже саме вона стала одним із головних інструментів РФ під час війни. Наймасштабнішим джерелом усіх видів глобальних і локальних новин для мільйонів користувачів нині стали соціальні медіа, насамперед віртуальні соціальні мережі. Утім, не заперечуючи очевидних переваг цих сервісів, зауважимо, що вони мають чимало недоліків. Зокрема, проблеми з верифікацією фактів у публікаціях і нерегульований характер інтернету роблять соцмережі сприятливим ґрунтом для поширення неперевіреної та неправдивої інформації. Навіть більше, соціальні мережі не лише стали осередком поширення фейкових новин, дезінформації та деструктивної пропаганди, а й збільшили швидкість і масштаби цих явищ. Сфабриковані новини можуть суттєво впливати на суспільство, оскільки маніпулятивний і неправдивий контент легше створювати та важче виявити, а суб'єкти дезінформації постійно змінюють тактику. З огляду на це, дослідження особливостей використання інструментів інформаційної безпеки в медіапросторі є актуальним завданням. В Україні можливості систем штучного інтелекту використовують для моніторингу медіа-простору та аналізу великого обсягу онлайн-публікацій. Наприклад, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки послуговується платформами SemanticForce й Attack Index. Штучний інтелект, наявний у наборі інструментів семантичного аналізу, що застосовує SemanticForce, відіграє важливу роль у відстеженні інформаційних трендів, змін у реакції користувачів соціальних мереж на інформаційні події, а також у виявленні мови ненависті та інших негативних явищ. Крім того, нейронні мережі використовують для ґрунтовного аналізу зображень, що дає змогу швидко виявляти неприпустимий чи шкідливий контент. Аналітичний сервіс Attack Index застосовує різні методи, зокрема машинне навчання, кластерний аналіз, комп'ютерну лінгвістику, формування та візуалізацію семантичних мереж, а також кореляційний і вейвлет-аналіз. Машинне навчання застосовують для оцінювання тональності повідомлень, рейтингування джерел і прогнозування розвитку інформаційних динамік; кластерний аналіз — для автоматизованого групування текстових повідомлень, виявлення сюжетів і формування сюжетних ланцюжків; комп'ютерну лінгвістику — для виявлення сталих словосполучень і наративів; формування, кластеризацію та візуалізацію семантичних мереж — для визначення зв'язків і вузлів та побудови когнітивних мап; кореляційний і вейвлет-аналіз — для виявлення інформаційних операцій.
Ярема І. Теоретико-методологічні основи поняття «цифрова комунікація». // Вісник книжкової палати. - 2022. - №2. - С. 47-52 Анотація: У дослідженні з'ясовано теоретико-методологічні основи поняття "цифрова комунікація"; проаналізовано міжнародний досвід використання цифрових технологій у публічній діяльності; розглянуто основні засоби комунікації та здобуття даних в інформаційному суспільстві, наголошено на потребі модернізації інформаційних закладів. Сучасний світ складно уявити без цифрових технологій і різноманітних гаджетів, що не лише слугують інструментом для досягнення певних цілей, а є продовженням пам'яті, думок, дій людини. Нині спостерігаємо, як мінігаджети замінюють великі комп'ютери, технологічні процеси переймають функції, котрі раніше виконувала людина, а інтернет, минаючи географічні кордони та часові обмеження, дедалі більше охоплює світ. З кожним роком кількість користувачів всесвітньої мережі зростає, доступнішими стають і інформація, і швидкість, з якою її можна отримати. Технології надають змогу не лише налагодити ефективну онлайн-комунікацію, а й здобувати знання, розвивати компетенції, зростати професійно й творчо, самореалізуватися, виявляти громадянську активність. Якщо раніше користувачами інтернету, особливо соціальних мереж, була переважно молодь, то тепер віковий діапазон аудиторії значно розширився, на що останніми роками суттєво вплинула пандемія COVID-19. Саме карантинні обмеження стали каталізатором упровадження цифрових рішень для громадських організацій. З огляду на ці чинники особливого значення набуває цифрова комунікація, адже традиційні форми взаємодії трансформуються, адаптуючись до нових реалій, а віртуальний простір стає домінантним не лише в щоденному побутовому спілкуванні, а й у розв'язанні численних проблемних питань суспільного значення, раціоналізації зв'язку між органами виконавчої влади та громадськістю в умовах соціального дистанціювання. У центрі віртуального простору перебувають цифрові комунікації. Якщо в пошуковій системі (наприклад, Гугл) увести поняття "цифрова комунікація", то здобуті результати з різних онлайн-джерел будуть майже однаковими. Визначення цифрових комунікацій зводиться до їх розуміння як обміну повідомленнями в мережевому середо-вищі з використанням цифрових технологій. Серед поширених інструментів цифрової комунікації використовують мережеві канали, публічні акаунти, групові чати та ботів. Якщо йдеться про цифрові комунікації у глобальному просторі, то до них слід віднести такі: різноманітні вебресурси, хмарні технології, цифровий етикет (нетикет), соціальні мережі та інструменти для роботи з ними, пошукові системи тощо. Цифрові комунікації мають багато переваг і швидко витісняють традиційні методи передавання інформації та обміну нею. У процесі комунікації можна застосовувати одразу кілька інструментів на власному гаджеті: гортати календар, здійснювати пошук у таблиці, заносити дані в записник. До того ж цифрові комунікації дають змогу одночасно бути присутніми (щоправда, віртуально) у кількох місцях, що заощаджує час і ресурси. Цифрові комунікації є асинхронними й не порушують звичний робочий процес, а лише доповнюють чи вдосконалюють його. Використання мультимедійних засобів значно спрощує роботу. Серед вагомих переваг цифрової комунікації слід виокремити можливість повернення до певних повідомлень, будь-якого онлайн-спілкування, адже їхня історія зберігається.
Горбань Ю., Скаченко О. Національні програми інформаційної грамотності: досвід країн Південно-Східної Азії та України. // Бібліотечний вісник. - 2021. - №2 (262). - С. 91-101 Анотація: З’ясовано цілі, проаналізовано результати національного проєкту «Дія. Цифрова освіта» (Україна); виявлено схожі та унікальні елементи порівняно з національними програмами інформаційної грамотності країн Південно-Східної Азії (на прикладі Малайзії і Сінгапуру). З моменту визнання інформації головним стратегічним ресурсом суспільства, винайдення сучасних технологій її обробки та збереження пріоритетного значення набуло формування основ інформаційної культури, поглиблення розуміння сутності інформаційної грамотності, з’явилися та укорінилися її поняття-синоніми: «медіа грамотність», «цифрова грамотність» тощо. Нинішні часи глобальних та регіональних інформаційних воєн, фейкових новин активізують визнання ролі медіаосвіти загалом, медійної та інформаційної грамотності зокрема як способу протистояння інформаційному маніпулюванню. Ці тенденції цифрового суспільства актуалізують вивчення українського і світового досвіду реалізації національних програм медіа та інформаційної грамотності. Дедалі більшої ваги у концепції навчання впродовж життя, запропонованій Європейським парламентом і Радою Європи у 1996 р., набувають програми інформаційної грамотності (далі – ІГ). У всьому світі розробляються і впроваджуються національні стандарти, керівництва, моделі інформаційної грамотності. Александрійська декларація ЮНЕСКО (2005) проголошує інформаційну грамотність «основним правом людини в цифровому світі», яка «дає можливість людям у всіх сферах життя шукати, оцінювати, використовувати та ефективно створювати інформацію для досягнення своїх особистих, соціальних, професійних та освітніх цілей». Наприкінці XX ст. у США (1989), Великобританії (1997), Австралії (1997) були запроваджені стандарти, котрі згодом лягли в основу більшості національних керівництв та програм інформаційної грамотності у різних країнах світу, зокрема у Південній Африці, Індії, Новій Зеландії, Малайзії, Сінгапурі, Шрі Ланці та ін. Серед країн Південно-Східної Азії найбільшої уваги варте вивчення досвіду реалізації національних програм інформаційної грамотності у Малайзії і Сінгапурі. Великого значення при досягненні цілей побудови розвинутої економіки уряд Сінгапуру приділяв саме ініціативам, пов’язаним з ІГ. Проведення тестування інформаційних навичок школярів у пілотній програмі 1987 р. привело до видання «чорної» (1989) та «помаранчевої» (1991) книг-пакетів інформаційних навичок для початкових шкіл. Упродовж 2012–2016 рр. Національна Бібліотечна Рада Сінгапуру (The National Library Board of Singapore, NLB) реалізовувала Національну програму інформаційної грамотності (NILP), яка мала на меті підвищити обізнаність суспільства з питань інформаційної грамотності в інформаційному середовищі. У 2013 році була запущена рекламна компанія ребрендингу програми, яка згодом стала називатися SURE (ВПЕВНЕНИЙ). Акронім назви складається із чотирьох концепцій – Source. Understand. Research. Evaluate, – про які люди повинні пам’ятати, оцінюючи надійність новин. На тлі компетентнісних змін, які відбуваються на ринку праці під впливом цифровізації економіки та можливостей, що відкриваються завдяки цим процесам, високої значущості набуває розвиток цифрових компетентностей, формування нових моделей ключових компетентностей за професіями з урахуванням потреб сучасного ринку праці та зростаючих перетворень у використанні цифрових та інформаційно-комунікативних технологій.
Ще більше: https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR= Замовляйте: https://www.libr.dp.ua/?do=eldd |
