Людмила Іванівна Шаповалова-Іванова народилася 23 лютого 1950 року у м.Дніпропетровську і була єдиною дівчинкою у списку десяти новонароджених у цей «святковий чоловічий» день. «Буде льотчицею» - пророкувала акушерка. Як не дивно, висоти вона боялась з дитинства, та по життю літала, долаючи повітряні ями.
Навчалася у школі № 47 с.Нове Клочко, яку закінчила зі срібною медаллю, хоча мала бути золота. Доля випробовувала. На все життя запам’яталося як пишеться слово «большевистский», бо лише одна помилка на іспиті – і … життя зіграло «вдалий» жарт. Мріяла стати журналісткою, вступала на романо-германське відділення Дніпропетровського національного університету і знову перепона… Один єдиний екзамен з німецької здала на «4» і не пройшла за конкурсом. Працювала на Дніпропетровському вагоноремонтному потім стрілочному заводах, потім в інформаційно-обчислювальному центрі, науково-виробничому підприємстві «Модуль». Згодом закінчила Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту. Одружилася з коханою людиною у 1972 році і разом виростили донечку та двох синочків-близнюків. І ось вже дві онучки підростають.
Ще з дитинства була страшенно активною дівчинкою: співала в хорі, в шкільному та студентському ансамблях, відвідувала танцювальний гурток, потім олімпіади, концерти, театральне мистецтво, спроба писати гуморески, очолювала культурно-масовий сектор у студентські та трудові роки, організовувала ККВ та вечори відпочинку, писала сценарії, вірші, пародії…
Життя випробовує й надалі, загинув чоловік, руйнується країна, серце болить, але рука тягнеться до паперу…. Гумор допомагає їй критично сприймати дійсність, виходити зі складних життєвих ситуацій, легше та оптимістичніше сприймати життя, а головне — саму себе.
Вона пише, молиться і вірить! Про наболіле… МОЛИТВА Хочу пишатися нашою владою,
Хочу пишатися нашою Радою,
Хочу пишатись народом, країною,
Хочу, щоб нація стала єдиною...
Боже! Почуй нас! Почуй покаяння!
І вразуми нас на мудрі діяння,
І зупини це безумство, благаю!
Змилуйся, Боже! Народ наш страждає!
Боже! Почуй нас! Почуй і прости!
І від війни наш народ захисти!
Боже! Почуй! Зупини стрілянину!
Боже! Молю! Збережи Україну!!! |
| *** Україно моя кохана!
Країно моя безталанна!
Гостинна, співуча,красива,
Довірлива, миролюбива!
Чому за твою терпимість
Попала в таку немилість?!
Хіба ж ти чекала від „брата".
Що „Г Р А Д А М И"
БУДЕШ ЗІМЯТА?!!!
|
ЛИСТ ЗАХИСНИКАМ ВІТЧИЗНИ
Повертайтесь живими, сини України,
До своєї оселі, до своєї родини!
Повертайтеся, рідні, кохані, жадані!
Душу біль огортає у надії й чеканні.
Очі тьмарить сльоза, серце в вічній тривозі:
Як ви там,наші рідні, в блиндажах при дорозі?
Чи живі, чи здорові, чи голодні, чи ситі?
Чи під небом безхмарним, чи вогнем оповиті?!
Повертайтесь живими! Вас чекає країна!
Нехай Ангели ваші захистять щохвилини
Вас від куль і снарядів, від Буків та Градів,
Від підступних, жорстоких загарбників-гадів.
Повертайтесь живими Перемоги ходою!
Хлібом-сіллю зустрінем, вас відважні герої!
Наллємо первачка і піднімем чарчину
За всіх вас, за народ наш і за Україну!!! 18.09.2014 
|
|
|
І трохи гумору…. А МЕНІ - НІЧОГО Чоловіка сварить жінка: „Скільки говорити,
Що не можна так багато цигарок палити!
Ти здоров'я своє губиш, кепсько виглядаєш,
Купу грошей на отруту оту витрачаєш.
А могли б ми на ті гроші накупити всього!"
„Знаю! Знаю! Тобі - шубу, а мені- нічого!"
|
| КОЛИСКОВА Співає бабця колискову,
Друга година вже мина,
Вона співає знов і знову.
Онук усе не засина.
Та ось малий розплющив очі:
Чи не могла б ти не співать?
Бо я, бабусю, дуже хочу
Хоча б хвилиночку поспать!" |
ВІДПРОСИВСЯ Сидить Ганна край віконця, Петра виглядає,
Аж тут її благовірний двері відчиняє.
Входить в хату хитаючись, п'яно мружить беньки:
„Ану, жінко, давай їсти! Ворушись швиденько!" „Ах ти ж гад! Ах ти ж п'яниця! їсти він зібрався!
Геть іди туди, де був! Де отак набрався!"
Петро витягнув мобілу, над столом схилився:
„Це я, куме! Зараз буду! Я вже відпросився!"
| | А ОРАТИ ТРЕБА Весна. Повінь. Все навколо залито водою.
Орест з даху споглядає за тою бідою. Ось сусідським огород ом картуз пропливає..
До межі доплив і різко назад повертає. Потім ще раз розвернувся... й ще декілька раз...
Раптом з води виринає сусід-дід Панас. Орест скрикнув:"Це ти, діду? Та чи ти здурів!
Така повінь! Що в багнюці ти отій робив?" Дід Панас картуз скидає, зводить очі в небо:
„Повінь повінню, Оресте, а орати треба!" |
Я Ж ВАС ЗНАЮ Сидить теща біля столу, тихо промовляє:
«Як умру-нехай родина мене не ховає.
Нехай спалять і розвіють прах мій біля хати..."
Зять підскочив:"Та нізащо! Будемо ховати!
Я ж вас знаю: з першим вітром впретеся у хату! |
| ЗАВДАННЯЧКО До загону в партизани проситься Абрам.
Командир йому: "Спочатку завдання я дам:
Ось тобі листівок сотня, то ж давай, працюй!
Та швиденько повертайся, часу не марнуй!"
Через тиждень купу грошей приносить Абрам:
„Ну й завданнячка ж у вас тут, доповім я вам!!!" |
КТО ЖИЛЕЦ? Выступает председатель
На собрании жильцов:
«Я решать проблеми дома
В одиночку не готов!
Нам охранника нанять бы
Для порядка наконец,
И охранник пусть решает:
Кто жилец, кто -не жилец!» | АЙДА В ДОРОГУ! Завітав Іван Сусанін у Верховну Раду.
Спікер каже:"Який гість! Скликать Раду нада!
То ж наказую зібрать усіх депутатів!
І давайте без того, без отих дебатів!
Щоб і чемними були. Щоб і не страмились!
Стовідсотково у Раду щоб усі з'явились!"
І промовив тут Сусанін
До спікера строго:
„ Вот- вот! Всєх!
Всєх собирайте
І айда в дорогу!" |
ЗАРИСОВКИ С НАТУРЬІ
(В. В. Маяковский написал бы так)
Через двор иду, глаз в свалку вперяю.
Свалка моя - чей мусор - не знаю.
Свалка моя, жэковский дворник
Свалку поджег, задымился дворик.
Дворик мой двор, выгул собачий.
Детей не пускать: собьют с ног иначе.
Собачки, собачища, огроменньїе пащи!
На иную взглянешь- вмиг сыграешь в ящик!
Без намордников мчатся, грозно рычат!
Меж собою дерутся, загрызают котят.
У хозяев собачьих спеси, гонору много-
Ничего не скажи- облают любого...
Дом дряхлеющий мой, позаброшенный ЖЭКом.
Разогнать бы тот ЖЭК, да, похоже, некому!
ЖЭК и слеп, ЖЭК и глух к обращениям нашим
Ему жалоб поток никакой не страшен.
В доме плесень, горит злектропроводка.
Батарей не греют, согревает лишь водка!
Эх! И жить ХОРОШО!
ЭХ! И жизнь ХОРОША!
Матерится народ,
и бунтует душа! |
Матеріал надано за книгою:
Шаповалова-Іванова, Л. Не журіться, посміхніться! /Л. Шаповалова-Іванова. – Дніпропетровськ : Акцент ПП, 2013.– 59 с. | |
