Манюк Вадим Володимирович

АВТОБІОГРАФІЯ

Народився 14 жовтня 1973 року в с. Сабадашеве Петрівського району Кіровоградської області. Перші 2,5 роки проминули в суворих і неповторно романтичних умовах високогір’я Тянь-Шаню, в селищі Учкошкон, що в Киргизії, де батьки працювали геологами.
1976 року сім’я повернулася на Вкраїну і спочатку три роки прожила в смт. Михайлівка Запорізької області, неподалік Каховського водосховища, а потім перебралася до м. Дніпропетровська, в якому й оселилися на постійно (з 1980 року). У Вадима в 1976 р. з’явився брат Анатолій, а в 1981 р. – сестра Тетяна. М.В. навчався спочатку в СШ №112, а з переселенням сім’ї на ж/м Лівобережний-1 – в СШ № 47, а з 5-го по 11-й кл. – в новозбудованій СШ № 131. Батьки приділяли багато уваги додатковій освіті: за роки навчання в школі М.В. закінчив музичну школу за класом баяну, співав в дитячих хорах, відвідував різноманітні спортивні секції і гуртки. Інтерес і любов до природи визначили майбутню долю в 13 років, коли на пропозиції вчителя музичної школи більш готуватися до вступу в музичне училище відповів, що має намір стати біологом. Цим задумам судилося збутися, і з 1990 року поступив до біолого-екологічного факультету Дніпропетровського державного університету, який закінчив в 1995 році, отримавши спеціальність “біологія-ботаніка” із спеціалізацією геоботаніка-еколога.
В роки навчання в ДДУ найбільше інтересу виявив до природної флори, у приватних подорожах збирав і досліджував флору Степового Придніпров’я, Гірського Криму, Північного Кавказу, Карпат, Полісся, вже тоді зробив цікаві знахідки рідкісних і нових для Дніпропетровщини видів судинної флори. Диплом готував по результатах екологічних досліджень штучних лісових екосистем, створених Комплексною експедицією біофаку ДНУ на рекультивованих землях Західного Донбасу, де пройшов добру школу польової геоботаніки і мав досить часу для власних натуралістичних пошуків.
На п’ятому курсі університету працював у дендрологічній лабораторії Ботанічного саду під керівництвом Ю.В. Донченка, людини самовідданої і не оціненої за життя.
Після університету був запрошений на роботу до наукового відділу Дніпровсько-Орільського природного заповіднику, де за 2,5 роки праці виконав інвентаризацію судинної флори, брав участь у закладенні наукових екологічних профілів, тоді ж залучився й до еколого-освітньої та еколого-популяризаторської роботи. Започаткував гербарій заповідника, який на кінець 1997 року нараховував близько 2 тисяч аркушів (колекція, на жаль, неодноразово страждала через відсутність у заповіднику умов для його утримання, і на сьогодні майже не збереглася). З 1996 року разом із співавтором ідеї П.Т. Чегоркою, який на той час був заступником директора заповідника з наукової роботи, почав активно працювати над створенням часопису “Свята справа”, перше число якого побачило світ у липні 1997 року.
З листопада 1997 року був запрошений на роботу до новоствореного тоді при Держуправлінні екологічної безпеки в Дніпропетровській області відділу заповідних територій, де працює й по цей день на посаді провідного спеціаліста (нині – Держуправління екології та природних ресурсів, відділ заповідної справи).
У 2001 році закінчив заочно аспірантуру ДНУ при кафедрі геоботаніки, ґрунтознавства та екології, й нині працює над завершенням дисертаційної роботи за темою “Біоекологічний стан дібров Дніпровсько-Орільського природного заповідника”.
З часу першої публікації (співавторські тези в збірнику ДНУ за 1995 р.) надруковано 19 наукових публікацій (враховуючи колективні роботи), 9 статей в популярних журналах, замітки в газетах. У 1996-97 рр. вів постійну рубрику “Умельцам-земледельцам” в “Сімейній газеті”, редагував сторінки з природної тематики в газеті “Нет проблем”. Діяльність в управлінні екоресурсів розпочав з ініціювання створення “Червоного списку рослин і тварин Дніпропетровської області”, останній і був прийнятий за поданням Держуправління екоресурсів сесією обласної ради в 1998 р., а в 2000-2001 рр. вийшло ще два рішення з поновленими списками тварин і рослин, які є рідкісними і зникаючими в межах області. У 1998 р. М.В.В. підготував довідник з природно-заповідного фонду, який побачив світ накладом 2000 примірників у 2000 році.
Нині працює над розробкою Регіональної програми формування національної екомережі.
Є співорганізатором декількох регіональних експедицій в пошуках дикої природи на Придніпров’ї (наприклад, “Зелений Тарпан” – до Кам’яних могил через Синельниківські байраки, Васильківський степ і Дібрівський ліс; мандрівки на Верхньодніпровщину, Присамар’я тощо.
У 2001 р. брав участь в експедиції із виявлення ключових ділянок Дикої природи півдня України, ініціатором якої був Київський еколого-культурний центр.
З 2001 р. викладає курс “Заповідна справа в Україні” для студентів кафедри фізичної та економічної географії, бере участь в організації літніх польових практик для студентів університету.
Стоїть біля витоків еколого-туристичного об’єднання “Орлан”, завжди залишався його активним членом, причетний до багатьох маленьких і великих справ “Орлану” – серії науково-туристичних експедицій по долині Орелі, результатом яких стали розробка “Наукового обґрунтування створення Орільського національного природного парку”, три аматорських фільми “Оріль - річка надії”, “Оріль 2000 – джерело натхнення”, “Уроки екології в Шагарівському лісі”, створення громадського музею річки Оріль в м. Дніпродзержинськ і т. ін. У 2001 р. був співавтором і співвиконавцем громадського проекту по вивченню басейну р. Самоткані. В тому ж 2001 році разом з П.Т. Чегоркою і обласним еколого-натуралістичним центром започаткували регіональну природоохоронну акцію “Балки Придніпров’я очима дітей”.
З 1999 року спробував себе в якості комп’ютерного макетувальника. Результати в цій галузі – оригінал-макети таких видань: “Свята справа” (№ 3-6), буклет, присвячений створенню Орільського національного парку, листівка до 70-річчя виходу в світ книги М.П.Акімова, збірник матеріалів семінару по проблемам створення Орільського національного парку, збірка дитячих робіт “Балки Придніпров’я очима дітей”, діловий календар Держуправління екоресурсів на 2002 рік, календар “Моє Придніпров’я” на 2002 та 2003 рр., альманах “Січеславщина” (4-й вип.), бібліографічні видання, присвячені ювілею О.Поля та архітектурній спадщині О.Красносельського, щоденник експедиції по Орелі “Тарасовими шляхами Приорілля” (автор - В. Дем’янов) та ін.
Життєвим кредо для себе вважає всіляку діяльність на благо збереження дикої природи, створення щонайбільшої кількості заповідних ділянок, збереження регіональної народної культури та історії, відродження традиційних і гармонійних по відношенню до довкілля видів природокористування. В збереженні природи основним принципом вважає принцип невтручання, тобто надання заповідним територіям статусу недоторканих абсолютно заповідних об’єктів, де природа може розвиватися за власними законами. Є противником глобалізації. Прихильник відродження прадавніх обрядових традицій і язичницьких культів, які найбільше відповідають кожній конкретній місцевості (регіону). Виступає проти втручання в гідрологічний режим водойм Дніпровсько-Орільського заповідника і проти проведення рубок головного користування і лісовідновних - в Самарському лісі, пріоритету розвитку гірничодобувної промисловості та інших екологічно недопустимих людських дій.
У найближчих творчих планах – видання повноформатної книги Про природно-заповідний фонд Дніпропетровщини, видання Анотованого списку флори Дніпровсько-Орільського природного заповідника і Нарису рослинності заповідника, серії видань Про рідкісні та зникаючі види флори області, адаптованих в першу чергу для учнівської молоді, монографії Про пристепові діброви заплави Дніпра, відеопроекти.
Із захоплень – натуралістична фотографія і відео, музика – народна традиційна, духовна та вжиткова культура, мандри.
З 2001 року одружений (дружина – Віта, за освітою зоолог, нині виховує первістка – сина Святослава).
М.В.В. мріє про власний родинний музей, про відновлення Дніпровських Порогів і плавнів Великого Лугу, про відновлення прадавніх духовних традицій і повернення національної свідомості до кожного українця, і ще багато-багато про що...

Чегорка П.Т., Онуфриев Р.А., Манюк В.В. Состояние и пути сохранения некоторых раритетных элементов флоры и фауны Днепровско-Орельского природного заповедника. // Устойчивое развитие: загрязнение окружающей среды и экологическая безопасность (матералы І международн. научно-практической конференции, 4-8.12.1995).– Днепропетровск: ДГУ.– 1995.– С.121.

Масюк А.Н., Манюк В.В. Реакция корневых систем древесных растений на изменение экологической среды в многоярусных рекультивированных эдафотопах. // Земельні ресурси України: рекультивація, раціональне використання та збереження. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 90-річчю з дня народження проф. М.О. Бекаревича, 20-21 лютого 1996 р.– Днепропетровск: ДГАУ.– 1996.– С. 105-106.

Чегорка П.Т., Онуфриев Р.А., Манюк В.В. Экологическое просвещение в Днепровско-Орельском природном заповеднике. Проблемы заповедного дела. 25 лет Висимскому заповеднику (материалы научной конференции).– Екатеринбург, 1996.– С. 18-19.

Чегорка П.Т., Манюк В.В. Состояние изученности биотических компонентов экосистем Днепровско-Орельского природного заповедника. // Екологія та інженерія. Стан, наслідки, шляхи утворення екологічно чистих технологій (Всеукраїнська науково-методична конференція).– Дніпродзержинськ, 1996.– С. 162-164.

Манюк В.В. К вопросу о закладке геоботанических катен в Днепровско-Орельском природном заповеднике. // Вопросы степного лесоведения и лесной рекультивации земель. Межвузовский сборник научных трудов.– Вип.1.– Днепропетровск: ДГУ, 1997.– С. 116-120.

Донченко Ю.В., Лихолат Ю.В., Манюк В.В., Говорун І.О. Інтродукція рідкісних рослин в умовах справжнього степу. // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття (матеріали міжнародної конференції, присв. 75-річчю Канівського природного заповідника).– Канів, 1998. С. 64-65.

Манюк В.В. Эколого-флористические особенности дубрав Днепровско-Орельского природного заповедника. // Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. Міжвузівський збірник наукових праць. Вип.2.– Дніпропетровськ: ДДУ, 1998.– С. 139-146.

Манюк В.В., Соловйов С.В. До характеристики фітоценотичного біорізноманіття Дніпровсько-Орельського природного заповідника. // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття (матеріали міжнародної конференції, присв. 75-річчю Канівського природного заповідника).– Канів, 1998. С. 76-77.

Чегорка П.Т., Манюк В.В., Онуфріїв Р.А. Про необхідність розширення Дніпровсько-Орельського природного заповідника. // Актуальні питання збереження і відновлення степових екосистем (матеріали міжнародної конференції, присвяченої 100-річчю заповідання Асканійського степу).– Асканія-Нова, 1998.– С. 348-350.

Манюк В.В. Заповідна природа Дніпропетровщини. Методично-довідковий посібник для тих, хто прагне зберегти красу рідної природи i примножити природно-заповiдний фонд.– Дніпропетровськ, 2000.– 64 с.

Манюк В. До флористичного і фітоценотичного різноманіття долини р. Дніпра на ділянці між старим і новим руслом р. Орелі. // Актуальні питання ботаніки та екології. Матеріали конференції молодих вчених-ботаніків України (13-16 вересня 2000 р., Чернігів, Седнів).– Київ, 2000.– С.49-50.

Манюк В.В. Нарис рослинності Дніпровсько-Орельського природного заповідника. // Заповідна справа в Україні. – Канів, 2000.– С.7-14.

Манюк Вад. В. Приорілля як осередок збереження рослинного біорізноманіття національного значення. // Проблеми створення Орільського національного природного парку. (Матеріали науково-практичного семінару, м. Дніпродзержинськ, 16 листопада 2000 року).– Дніпропетровськ-Дніпродзержинськ, 2000.– С.28-31.

П.Т. Чегорка, В.В. Манюк, В.В. Дем’янов, В.О. Барсов, В.І. Кочет, В.І. Домрачев. До проекту створення Орільського національного природного парку (екологічні чинники). // Національні природні парки: проблеми становлення та розвитку. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 20-річчю Карпатського національного природного парку (м. Яремче, 14-17 вересня 2000 року).– Яремча, 2000.– С. 351-357.

Шпак М., Гайдідей С., Обухова К., Манюк В. Стан збереження біологічного та ландшафтного біорізноманіття в Дніпропетровській області. // Збереження і моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні (19-20 червня 2000 р.).– Київ, 2000.– С. 101-104.

Манюк В.В. До розповсюдження і типології середньозаплавних дібров Дніпровсько-Орільського заповідника і прилеглих ділянок долини Дніпра. // Вісник Дніпропетровського Університету. Біологія. Екологія. Вип. 9. Т. 1.– Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського університету, 2001. – С. 147-152.

Манюк В.В. Типологічні і созологічні особливості заплавних дібров Дніпровсько-Орільського природного заповідника. // Актуальні питання ботаніки та екології. Матеріали конференції молодих вчених-ботаніків України (20-23 серпня 2001 року, смт. Зноб-Новгородське, Національний природний парк "Деснянсько-Старогутський").– Ніжин, 2001.– С. 45-46.

Манюк Вад. В. Ключевые культовые природные объекты степного Приднепровья: размышления о прошлом, настоящем и будущем // Заповедное дело в общественном сознании: этические и культовые аспекты. Материалы международной школы-семинара "Трибуна-8", Киев, 27-30 мая 2002 г. Под ред. В.Е. Борейко.– Киев, 2002.– С. 225-232.

* * *
Чегорка П.Т., Манюк В.В. Національна святиня. Розповідь про Дніпровсько-Орельський природний заповідник // Труд. Приднепровье.– 1996.– № 2.– март.

Стецюк Н.О., Манюк В.В. Знахідки Polystichum aculeatum (L.) Roth. (Aspidiaceae) на межі Лівобережного Лісостепу і Степу. // Україн. ботан. журнал. – 1996.– № 5.– С. 551-554.

Чегорка П.Т., Манюк В.В., Артеменко В.Н. Перлина козацького краю // Ліс. і мислив. журнал.– 1996.– № 4.– жовт.-груд.– С. 12-13.

Манюк В.В. Сон-трава. // Свята справа.– 1997.– № 1.– С. 11-12.

Манюк В.В. Дикі тюльпани-полум'яні зірки степів. // Натураліст.– 1998.– № 3.– С. 4-9.

Манюк В.В. Червоний список видів рослин і тварин Дніпропетровщини: витоки, сучасний стан, перспективи. // Свята справа.– 1999.– №3.– С. 34-36.

Манюк В.В. Живі Мертві Води. //Свята справа.– 2001.– № 4.– С. 44-51.

Манюк В.В. В нове тисячоліття – без Самарського бору? // Свята справа.– 2001.– №. 4.– С. 62.

Чегорка П.Т., Манюк В.В. М.П.Акімов і розвиток заповідної справи в Придніпров'ї. // Гуманітар. журнал.– 2002.– № 2.– С. 125-126.

Манюк В.В. У пошуках дикої природи // Свята справа.– 2002.– № 5.– С.50-55.

Манюк В.В. Екологічна мережа Дніпропетровщини: мрії та реалії. // Свята справа.– 2002.– № 6.– С. 29-32.