Єгоров Олександр Іванович (1850-1903)

Народився Олександр Єгоров 5 вересня 1850 р. Його батько, Іван Гаврилович Єгоров (1823–?), походив із пермських кантоністів. Службу починав із рядового московської військової робітничої роти. Був кондуктором, згодом вступив до ІV округу шляхів сполучень. По вислузі років одержав звання прапорщика і був призначений до телеграфного управління. Працював помічником начальника Пермської телеграфної станції (1856), потім – Кременчуцької (1857), а у вересні 1857 р. очолив Катеринославську телеграфну станцію. У 1862 р. одержав звання підпоручика. Був нагороджений бронзовою медаллю в пам’ять війни 1853–1856 рр. Разом із дружиною Параскою Никифорівною і дітьми проживав у Катеринославі до останніх років життя. У родині було семеро дітей: Василь, Олександр, Володимир, Марія, Варвара, Ольга, Наталія.

О. Єгоров навчався в Катеринославській класичної гімназії (1867), здобув вищу освіту на юридичному факультеті Імператорського Харківського університету (1871). З 25 вересня 1871 р. був призначений кандидатом на судових посадах Катеринославського окружного суду. Працював помічником секретаря 2-го цивільного відділення окружного суду, потім старшим нотаріусом, з 1897 – присяжним повіреним, пізніше – адвокатом. Мав дружину, доньку губернського секретаря Софію Василівну Бабенко та п’ятьох дітей: Ніну, В’ячеслава, Катерину, Валерію, Тетяну.

У 1880–1890 рр. О. Єгоров активно співпрацював у катеринославських періодичних виданнях «Екатеринославские губернские ведомости», «Екатеринославский листок» («Днепр»), «Екатеринославский юбилейный листок». Протягом 1885–1886 рр. був редактором-видавцем одного з перших прогресивних літературно-громадських періодичних видань Катеринослава – тижневика «Степь». Номінальним редактором видання був П. Биков, петербурзький літератор, катеринославський поміщик. За короткий час навколо газети згуртувалися кращі літературні сили та творчі особистості міста. Серед кореспондентів, постійних авторів були діячі культури, літератури, вчені, краєзнавці: Г. Залюбовський, І. Акінфієв, Т. Сулима, М. Балін та інші. В умовах переслідування української культури, літератури, мистецтва на сторінках тижневика українська мова звучала віршами І. Манжури, драматичними творами М. Кропивницького, Г. Бораковського, етнографічними розвідками з історії краю Я. Новицького. У перекладах О. Єгорова російською мовою друкувалися вірші Шандора Петефі, новели Брета Гарта, оповідання Альфонса Доде, а також його оригінальні твори – вірш «Новогоднее», оповідання «В лесу. К забытой картине» під псевдонімом «Дядя Тим», присвячене синові В’ячеславу. Писати вірші О. Єгоров почав ще навчаючись у катеринославській гімназії, а потім, будучи студентом Харківського університету, робив переклади німецьких поетів.

Своєрідний «Степовий Парнас» увійшов в історію культури та літератури Придніпров’я як унікальне культурологічне явище останньої третини ХІХ століття. Подвижницька праця когорти творчої інтелігенції своєю значимістю переросла і вийшла за регіональні рамки, ставши подією загальноукраїнського рівня. На жаль, після № 51, який вийшов 22 червня 1886 р., «Степь» припинила своє існування під тиском все більш реакційної цензури, низки злісних нападів із боку місцевих поміщиків, чиновників, духівництва. Відмовився підтримати свою газету і П. Биков, у якого виник різкий конфлікт із вільнодумним і сміливим видавцем, що призвів до суду, котрий тривав понад десять років. Цензуру для катеринославського видання було переведено до Москви і газета, за браком коштів, перестала існувати.

О. Єгоров зібрав багатий архівний матеріал із історії краю та заснування Катеринослава й опублікував низку брошур, написаних до столітнього ювілею міста, під загальною назвою «Екатеринослав»: «Екатеринославское блукание. 1777–1791.» (1887), «Екатеринослав: старое и новое» (1889), «О происхождении города Телятинска» (1885), «Где происходила битва на Желтых Водах» (1887). Захоплювався він збиранням зразків усної народної творчості, лексичного матеріалу.

В умовах заборони і переслідування всього українського прогресивний культурний діяч, книговидавець О. Єгоров опікувався становленням творчості перших письменників краю, згодом класиків вітчизняної літератури – І. Манжури й А. Кащенка. Спільно з І. Манжурою у Катеринославі видавав невеличкі книжечки-«метелики» для народного читання – зразки перших дитячих видань українською мовою у нашому місті: оповідання-жарт А. Кащенка (під псевдонімом А. Торішній) «Жар-птиця, або З паном не братайся, в прийми не бери і жінці правди не кажи» (1883; 2-е вид.– 1884), яке стало першою українською книжкою на Придніпров’ї; літературні казки-оповідання (художні перекази народних сюжетів) І. Манжури (під псевдонімом Іван Калічка) «Як чорт шматочок хліба одслужував» (1885) та «Лиха Година» (1886). Видав він і власні записи українських народних казок «Пуф. Дядя. На праздник. Малорусские сказочки маленьким детям» (1885).

У Катеринославі О. Єгоров заснував книгарню з загальнодоступною бібліотекою та читальним залом, яка мала велику популярність серед місцевого населення. «Книгарня С.В. Єгорової на Проспекті» (1884–1890) була записана на ім’я дружини, народної вчительки Софії Василівни Єгорової (Бабенко) і увійшла в історію як одна з перших у місті. Її постійними відвідувачами були місцеві діячі культури, літератури, творча інтелігенція. Тут містилася редакція тижневика «Степь», продавалися усі книжкові видання О. Єгорова та містився їхній склад.

Помер О. Єгоров 12 червня 1903 р. Похований у Катеринославі на території сучасного Севастопольського парку. Місце поховання не збереглося.

Відомо, що єдині спогади про нього залишив М. Биков, сучасник і близький товариш, з яким він активно співпрацював у катеринославських періодичних виданнях. Деякі перекручення фактів біографії О. Єгорова, подані у спогадах, заперечили діти Єгорова – син В’ячеслав і донька Тетяна. Зокрема, що стосується «азіатського» походження Єгорова з черемисів, язичників; матеріальної скрути в останні роки життя; тяжкої хвороби та передчасної смерті. У 1960-і рр. постаттю О. Єгорова зацікавився краєзнавець, автор книг з історії Катеринослава-Дніпропетровська «Город на трёх холмах» та «Страницы каменной книги» (1969) М. Шатров. В останній О. Єгорову присвячено розділ «Лавка Егоровой». Письменник, журналіст та краєзнавець М. Чабан написав книгу про учнів катеринославської класичної гімназії, серед випускників якої поряд з іменами відомих діячів культури та літератури краю другої половини ХІХ – початку ХХ ст. М. та П. Биковими, А. Кащенком, Г. Залюбовським, К. Котовим стоїть ім’я О. Єгорова. Численні дослідження про редакційно-видавничу діяльність О. Єгорова, пов’язану з тижневиком «Степь», виданням перших книжок А. Кащенка та  І. Манжури українською мовою в Катеринославі належать С. Абросимовій, О. Аліванцевій, Н. Василенко.

У 1998 р. в музеї «Літературне Придніпров’я» відтворено міні-інтер’єр «Редакція катеринославського літературно-громадського тижневика «Степь» як складова частина виставки під загальною назвою «Сторінки літературної історії Придніпров’я». Експозиція містить унікальні меморіальні речі родини Єгорових (книжкова шафа, свічник на чорному камені, лампа настільна електрична під зеленим абажуром), раритетні книжкові та періодичні видання, фото та документи з особистого архіву О. Єгорова, які стосуються тижневика «Степь», книгарні Єгорових, автографи І. Манжури, П. Бикова, Г. Залюбовського, численна епістолярія.

Архівний фонд О. Єгорова має свою історію формування. На сьогоднішній день відомо, що основний його масив було передано у фонди ДНІМ у 1961 р. бібліотекою Ленінградського відділення Спілки художників з особистого архіву М. Л. Єгорової-Котлубай, дружини В’ячеслава Єгорова, сина О. Єгорова, через професора Дніпропетровського університету В.М. Колоса. Він налічує 219 од. зб. і хронологічно охоплює період з 1784 по 1915 рр. Систематизовано і науково опрацьовано архів було співробітниками літературного відділу музею у 1985 р., а у 2008 – співробітницею фондів К. Тележняк. Опис архіву зробив Юрій Миколайович Тихомиров, правнук О. Єгорова. Протягом 1984–1992 рр. він передавав до фондів музею нові документи, фотографії, листівки з архіву родини, меморіальні речі. З його розповідей вдалося віднайти настільну електричну лампу О. Єгорова, яку ще раніше передала в музей його донька Т.О. Суркова (Єгорова). Він поділився спогадами про членів родини Єгорових, що допомогло відтворити генеалогію родини у п’яти поколіннях. Дослідження епістолярної спадщини Д. Яворницького дало можливість виявити ще один цікавий факт: у 1906 р. Софія Василівна Єгорова передала Д. Яворницькому в Катеринославський краєзнавчий музей глечик, бокал і скриньку зі старовинними монетами, які належали її покійному чоловіку. Результатом дослідження та систематизації архіву О. Єгорова став «Путівник по архіву О.І. Єгорова».

Твори О.І. Єгорова

Екатеринославское блукание (1777–1791). Александра Егорова. Екатеринослав. Товарищество «Печатня С. П. Яковлева». 1887. 21 с.

Екатеринослав (Старое и новое). Редакция и издание А. И. Егорова. Екатеринослав. Типография Н. Я. Павловского. 1889. 14 с.

Где происходила битва на Желтых Водах. Екатеринослав. 1887.

О происхождении Города Телятинска. Историко-филологическая штучка Подпоручика Забейбаки. Харьков. 1887. 20 с.

Дядя Тим. В лесу. К забытой картине. (Посвящается Вячеславу Егорову) // Степь. 1885. № 9. С. 141–143.

Пуф. Дядя. На праздник. Малорусские сказочки маленьким детям. Екатеринослав. 1885.

Ал. Егоров. Новогоднее // Степь. 1886. № 1. С. 1. Егоров. Пропавшая речка (Половица) // Екатеринославские губернские ведомости. 1890. № 22.

Бібліографія

Аліванцева О., Василенко Н. Катеринославська літературно-громадська газета «Степь» (1885-1886) / З любові і муки…  Дніпропетровськ, 1994. С. 28–39.

Быков Н. Воспоминание об А. И. Егорове // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. 1910. Вып. 10. С. 97–98.

Быков Н. Ив. Ив. Манжура, украинский этнограф и поэт (1851-1893) // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. 1910. Вып. 6. С. 13–37.

Василенко Н. Є. Літературно-мистецьке життя Катеринославщини в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття / Аліванцева О. В., Василенко Н. Є. Літературне Придніпров’я. Навчальний посібник з хрестоматійними матеріалами до шкільних програм. У 2-х томах. Том 1. Дніпропетровськ, 2005. С. 309–313.

Василенко Н. Є. Казка Івана Манжури «Лиха Година» і українська дитяча книжка в Катеринославі // Придніпров’я. Історико-краєзнавчі дослідження. Збірник наукових праць. Випуск 4. Дніпропетровськ, 2007. С. 72–83.

Василенко Н. Є. Слово моє аж до Бога росте: Іван Манжура та українська дитяча книжка у Катеринославі // Тези доповідей та науково-мистецькій конференції до Міжнародного дня рідної мови 22 лютого 2008 року. Дніпропетровськ: ДМТ, 2008. С.13–16.

Василенко Н. Українська дитяча книжка в Катеринославі / Сяєво жар-птиці. Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я (1883–2008) / упорядники та автори передмови І. Прокопенко, Л. Степовичка. Дніпропетровськ, 2008. С. 14–16.

Василенко Н. Олександр Єгоров на тлі історії Катеринослава // Роль музеїв у культурному просторі України й світу. Випуск 11. Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160-річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького. Дніпропетровськ, 2009. С. 249–260.

Путівник по архіву О. І. Єгорова (1850–1903) / упорядник Н. Є. Василенко. Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького, 2009. (електронна версія).

Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького. Ф. 23. Спр. 97. «Особистий архів О. І. Єгорова».

Дніпропетровськ: минуле і сучасне. Дніпропетровськ, 2001. С. 227–229.

Тележняк К. О. Колекція пам’яток писемності в особистому архіві О. І. Єгорова // Історія і культура Придніпров’я: невідомі та маловідомі сторінки. Науковий щорічник. Вип. 5. Дніпропетровськ: НГУ, 2008. С. 28–34.

Чабан М. П. Птахи з гнізда Придніпров’я. Дніпропетровськ, 2005. С.262-267.

Шатров М. Страницы каменной книги. Днепропетровск, 1969. С. 206–209.

* * *

Абросимова С. Катеринославський часопис «Степь» // Крила. 2000. № 5–6.

Василенко Н. Є.  Подарунок до Великодня // Літературне Придніпров’я. 2001. № 4.

Василенко Н. Духовний лицар Придніпров’я (з історії книгарні Єгорових у Катеринославі) // Наше місто. 2001 31 жовтня.

Некролог // Вестник Юга. 1903. № 466; Исторический вестник. 1903. Июнь. С. 745–746.

* * *

Періодичні видання Катеринослава та Катеринославської губернії (1838 – 1917): Список / укл. Н. М.Сидоренко, О. І. Сидоренко т ін. Львів, 1995.

Наталя Василенко