Ярмиш, Юрій Феодосійович. Казка стукає у двері

Ярмиш, Юрій Феодосійович. Казка стукає у двері [Текст]: казки, байки... / Ю.Ярмиш. - К.: Редакція журналу "Дніпро", 2004. - 351 с.

Сімейне читання є запорукою формування повноцінного громадянина країни – свідомого, розвиненого, інтелектуально та морально цілісного. У цій справі велика роль належить дитячій літературі. Сучасна українська література сьогодні переживає етап підйому.

Ціла низка авторів працює для дітей. Юрій Феодосійович Ярмиш, український дитячий автор видав чудову книгу «Казка стукає у двері». До неї увійшли 157 творів, серед яких казки, байки та фантастичні новели. Одна з них – повість «Дванадцятиголовий дракончик». Впізнавані реалії сучасного життя: «На вулиці Вересневій, де ростуть дерева вишневі» жив Дракончик. І, ось раптом. До нас завітала казка: «І був він «товстенький, як пончик. Маленький ще, проте вже два-на-дця-ти-го-ло-вий!». І які ж ті голови були «симпатичні: носики кирпатенькі, оченята блакитно-зеленкуваті, а вушка загострені, як наконечники списів, до того ж рудуваті, мов осінні ліси...». Дитина впізнає і себе, але ж і занурюється у казку. А ось письменник підкреслює, що це був наш, український Дракончик, бо любив сидіти на стільці, який зробили на Броварській меблевій фабриці. А коли він їв, на усіх його дванадцяти довгих шиях були зав’язані серветки, що їх вишили у селі Літки, розташованому на березі Десни. Туди за ними їздила мама-Дракониха. Дитина розуміє, що його рідний край – чудовий-пречудовий. І впізнає cебе: «Дракончик нічого нікому поганого не робив, але самому впоратися із собою йому було дуже непросто. І усе через голови. Кожна з них хотіла щось своє, вони частенько між собою сперечалися та ще й могли поштовхати одна одну. А якщо до цього додати ще три пари Дракончикових лап, які також частенько хотіли йти в різні боки, то тоді ти зрозумієш, як не просто було жити такому малюкові. Та все ж було у головах Дракончика одне спільне почуття — любов до мами — найвродливішої і найдобрішої у світі мами-Драконихи».

Ось така гарна історія. Почитайте самі, почитайте дитині. Ви отримаєте і насолоду, і розвагу, і науку. Гарного вам сімейного читання!

Віра Піскун, головна бібліографиня ВНІіБ ДОУНБ

17.03.2016