Читати, щоби вижити! Сімейна сага для справжніх літературних гурманів

Якщо ви обожнюєте товстезні або кількатомні книги про історію сімейства, епопею про життя і смерть, любов і зраду, перехід епох і людяність, а ще, коли є трохи неперевершеного одеського гумору, то «Одеська сага» Юлії Верби саме для вас. Сміливо занурюйтесь у світ, вміло створений сучасною українською авторкою і ви зрозумієте, що за будь-яких обставин одесити, сильні і стійкі люди, не втрачають почуття гумору. Можливо, це й допомагало їм вижити протягом століття, можливо, саме приклад одеської (краще молдаванської) сім’ї сьогодні допоможе нам вижити під час війни рф з Україною.
«Одеська сага» відрізняється від класичних сімейних саг зарубіжних авторів. Кілька прикладів: великомасштабний твір «Сага про Форсайтів» Д. Голсуорсі, «Книга Балтиморів» сучасного швейцарського письменника Жоеля Діккера, «Мідлмарч» Джорджа Еліота, цикл про Полдарків від Вінстона Ґрема, «Цвинтар забутих книжок» – фентезійна сага Карлоса Руїса Сафона. Українські саги: «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко, «Букова земля» Марії Матіос, «Амадока» Софії Андрухович, «Абрикосова книгарня» Орести Осійчук та інші.
Пишучи сімейну сагу, письменник переосмислює різні періоди національної історії: світові та громадянські війни, геноцид, революції, повстання, які стають частиною життя звичайних людей.
«Одеська сага», яка складається з 4-х книг – це літопис однієї сім'ї через жорна історії, і навпаки – життя країни, що, як у краплі, відбивається в одному дворі. Ви ніби самі побуваєте у дворику на Молдаванці, будете перебирати кожну деталь, запам’ятовувати кожне ім’я серед десятків інших та знаходити своїх фаворитів.
Чому ця книга вабить? Вона людяна, бо з любов’ю написана про людей. Вона дає зрозуміти, що вижити можна, коли ти не сам, коли ти об’єднався з іншими, а віра, любов і людяність – запорука перемоги.
Авторка саги одеситка Юлія Верба, дочка знаменитого одесита, яхтсмена Анатолія Верби, написала книгу «Молдаванське поріддя» та інші, журналістка, і сьогодні знімає відеоролики про одеські дворики.
Книга колоритна, про юну сім’ю – українця Івана Беззуба (онука козака) і єврейку Фіру, які познайомилися в юному віці, закохались і вимушені були переїхати з рідного Нікополя до Одеси. Вони з різних культур, віросповідань, соціальних верств і, власне, ну ніяк не можуть бути разом. Але кохання перемагає все… Дія відбувається в 1900–1924 рр. у першій книжці, в 1925–1942 рр. – у другій, третій і четвертій – повоєнний час і наші дні. Місце дії – двори одеської Молдаванки. Життя героїв, сім’я, діти, – все це на зламі епох і під впливом історичних процесів. Колоритна Одеса – з її гумором, який додає книзі певного шарму, історією, байками, архітектурою і людьми.
Книга цікава незалежно від віку, статі, політичних вподобань, темпераменту тощо, і підійде на всі випадки життя – і для відпочинку, щоб розвіятись, і для вивчення історичних подій, і «про кохання», і про «виживання», і просто «хороша книга».

Цитати з книг:

***

Якби Фіра народилася на двісті років пізніше, то дізналася б, що вона не дура, а борець за права жінок. А якби, не дай Боже, на двісті років раніше – її мінімум утопили б як відьму, а максимум – не видали б заміж. Тому що для єврейської дівчинки з пристойної родини це страшніше за каміння, вогнів і риси осілості.

Майстерно написані сімейні саги стають культурним надбанням нації, а їхні автори автоматично потрапляють до літературних канонів своєї батьківщини.