Чемерис, Валентин Лукич. Ваші пальці пахнуть ладаном…

Чемерис, Валентин Лукич. Ваші пальці пахнуть ладаном…[Текст] / В. Чемерис. – К.: Фоліо, 2020. – 512 с. – (Історія України в романах).

Валентин Лукич Чемерис – відомий український письменник, який зробив значний внесок у розвиток національної культури, становлення духовності суспільства. Він залишив чималий творчий доробок, який складається з понад 70 книжок – історичні романи, сатиричні та гумористичні збірки, твори для дітей, романи-есеї, збірки фантастики. Твори письменника перекладено мовами колишніх республік СРСР, а також німецькою, болгарською, румунською, польською.

Дніпровці вважають його своїм земляком, хоча він народився не в нашому краї. Але значний відрізок його життя був пов'язаний із Дніпропетровськом/Дніпром, тут живуть його діти, онуки (докладніше читати:  https://www.dnipro.libr.dp.ua/Valentyn_Chemerys )

Роман-есей «Ваші пальці пахнуть ладаном…» вперше було опубліковано у 2014 році. Книжка розповідає про драматичну долю та коротке життя знаменитої «королеви екрану» епохи німого кіно – Віри Холодної та легендарного «короля шансоньє», артиста-виконавця своїх пісень, композитора, поета Олександра Вертинського. А ще про… «їхнє справді незвичайне, загадкове і досі нерозгадане захоплення одне одним». Їхні долі на зламі епох, війн і революцій химерно переплелися, вона стала його Музою, великим коханням на все життя. Відлуння цього почуття у його віршах-піснях і сьогодні викликає незмінний інтерес. За назву роману узято рядок із вірша Олександра Вертинського «Ваші пальці», який Поет присвятив своїй Актрисі. І який став своєрідним передчуттям, пророцтвом її трагічної долі. Прочитавши поезії, Віра наполегливо просила автора зняти присвяту, бо «то сама смерть». Він виконав її прохання, хоча у душі був ображений. Та це не допомогло – невдовзі Віра Холодна померла. У її смерть ніхто не хотів вірити і тоді, а зараз висувають купу конспірологічних версій…

У книжці є також багато «цікавинок» про барвисте богемне середовище початку ХХ століття і колоритні постаті Срібного віку: Ахматову, Цвєтаєву, молодих футуристів  Бурлюка та Маяковського... Усі вони, так чи інакше, були причетні до життя і доль героїв роману. 

Вражає той об’єм документів, який довелося відпрацювати письменникові під час роботи над книгою: залучено багатющий фактографічний матеріал, мемуари, спогади людей, які знали Віру Холодну й Олександра Вертинського. Мені особисто були цікавими сторінки зі спогадів самого поета про роки його дитинства, які минули у Києві. Він киянин, і дуже любив рідне місто, завжди тепло згадував і висловлювався про нього.

Можливо, хтось із сучасних скептиків дорікне, що у книзі мовиться про події сивої давнини, а кого вони цікавлять сьогодні? Хто зараз слухає арієтки «російського П’єро», хто дивиться «німе» кіно? Але це – наша історія. А вона має властивість повторюватись і перегукуватись. Читачеві буде цікавим погляд автора на ті далекі події – з проєкцією у сьогодення. Тоді і зараз перед митцями поставали схожі виклики: пошук свого стилю і форми, свого місця, «ніші» у світі Мистецтва. Як заявити про свою творчість, як дістати славу, як утриматись у богемному колі? Чи можливо бути «вільним» і незалежним митцем у суспільстві?

Книга буде корисна всім, хто любить і цікавиться мистецтвом.

Світлана Пономаренко, провідна бібліотекарка відділу мистецтв ДОУНБ