Ткаченко, Ганна. Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок

Ткаченко Г. Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок: роман / Г. Ткаченко: передм. І. Михайлина. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 2015. – 320 с. 

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

Т. Шевченко

Роман «Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок», автором якого є письменниця з Краснограду (це в Харківській області) Ганна Ткаченко, написаний ще в 2006 році. Лише зараз «Голгофа…» стала доступною для українського читача, якому з відомих причин захотілося «більше знати про Україну».

Дія роману починається у першій половині ХХ століття, у далекому 1919 р. на Чернігівщині.

Буремні часи – революція, НЕП, колективізація, голодомор. Савелій Руденко, нащадок запорозьких козаків і добрий господар, який жив своєю землею, збирав її по крихтині з приходом нової влади втрачає все.

Читаючи цю книгу, ми переживаємо разом із ним за його юну доньку Маню, яка покохала проти його волі червоноармійця Миколу. Але після арешту батька, той, кому вона віддала своє серце, відмовився їй допомогти…

На прикладі поліського села колишньої Гетьманщини показано весь трагізм тих незабутніх подій, ту прірву між радянською владою і селянством, яка з кожним роком поглиблювалася, щоби ліквідувати господаря на селі, забрати землю в державну власність і здійснити індустріалізацію. Авторка через життя героїв твору показала, яку дорогу ціну заплатили селяни за той індустріальний стрибок, це – зламані людські долі, вбиті та заслані у табори Сибіру та Півночі заможні селяни з їхніми родинами, аби назавжди вбити у них відчуття господаря. Новій владі це вдалося зробити тільки після страшного штучного голодомору. І це була справжня Голгофа, після якої люди перестали не тільки бунтувати, а навіть говорити щось заборонене.

…Велика війна змусила Марійку забути про минулі печалі. Розшукуючи в таборі полоненого односельця, вона зустрічає там Миколу. Він благає пробачити його, клянеться, що завжди кохав лише її.

Авторові вдалося показати життя в німецькій окупації українського села до осені 1943 року. Але письменниця доводить, що між минулим, сьогоденням і майбутнім існує великий зв’язок, як переплетіння родових ланцюжків ДНК діда, батька, сина, онука і так далі. Тому настав час змінюватися і самому. Над цим задумається кожна людина, прочитавши роман «Голгофа козацьких нащадків». Читайте роман – та не забувайте свою історію. До цього закликає авторка, вона впевнена: великий, талановитий і працьовитий український народ прокидається.