Зюскинд, Патрик. Парфюмер

Зюскинд, Патрик. Парфюмер. История одного убийцы / П. Зюскинд; пер. с нем. Э.В. Венгеровой. – СПб.: Азбука-Классика, 2002. – 448 с.

«В аромате есть убедительность, которая сильнее слов, очевидности, чувства и воли. Убедительность аромата неопровержима, необорима, она входит в нас подобно тому, как входит в наши лёгкие воздух, которым мы дышим, она наполняет, заполняет нас до отказа. Против неё нет средств...<...>

Аромат проникает в самую глубину, прямо в сердце, и там выносит категорическое суждение о симпатии и презрении, об отвращении и влечении, о любви и ненависти. Кто владеет запахом, тот владеет сердцами людей».

"Парфумер. Історія одного вбивці" – це відомий роман німецького письменника Патріка Зюскінда, вперше виданий в 1985 році. Він витримав безліч видань і був перекладений 45-ма мовами, включаючи латину. У 2006 році на основі роману вийшов у прокат фільм із однойменною назвою.

Дія роману відбувається в середині XVIII століття в парфумерної столиці світу –Парижі. Весь сюжет підпорядкований опису народження, життя та смерті головного героя – Жана-Батиста Гренуя. Народжений у «смердючому» Парижі, потворний і жалюгідний, кинутий матір'ю і відданий в притулок, Гренуй має дивну особливість – у нього нема власного запаху. В той же час він володіє унікальним даром: відчуває запахи набагато гостріше, ніж будь-яка інша людина, і може розкласти найскладніший аромат на складові частини. Волею долі він потрапляє в учні до парфумера Бальдіні, і той вчить його створювати парфуми. Але дуже скоро учень перевершує вчителя…

Автор порівнює свого персонажа з кліщем, який може роками сидіти без руху й накопичувати сили, а коли настане час, вчепитися в те, що йому потрібно і не відпускати навіть ціною власного життя… Не маючи характерних для його сучасників почуттів, прагнень і навіть запаху, Гренуй жадає лише одного – заволодіти ідеальним ароматом. Утім, більшу частину свого життєвого шляху він і сам не знає, чого хоче. Усвідомлення приходить раптово, разом із ніжними пахощами молодості, краси, чистоти, любові й невинності. Сприйняття світу у Гренуя спотворене, він живе за власними, не підвладними нікому законами; мріє заволодіти всім світом за допомогою запаху, жадає влади, загальної любові та визнання, вірить, що «Хто володіє запахом, той володіє серцями людей». Я вважаю, це від того, що сам Жан Батист із дитинства був нікому не потрібний, не бачив ні людської любові, ні співчуття... Він просто не розуміє загальноприйнятих моральних принципів. Убиває не заради власного задоволення – йде за мрією… Він таки домігся своєї мети, отримавши найдосконаліший аромат у світі. Він зміг втілити в ароматі любов, захоплення, обожнювання, але так і не зумів відчути їх…