Слабошпицький, Михайло. Марія Башкирцева

Слабошпицький, Михайло. Марія Башкирцева (Життя за гороскопом) / М. Слабошпицький; передм.: П. Загребельний. – К.: Ярославів Вал, 2008. – 272 с.: іл.

Мене не так часто беруть за душу і довго не відпускають книги про людські особистості, романи-есеї. Можливо, через мою професію. Я більше люблю детективи та так звані «дамські» романи. Та довелося мені прочитати книгу Михайла Слабошпицького «Марія Башкирцева (Життя за гороскопом)», мабуть тому, що Марії було присвячене засідання клубу «Літературна вітальня». Зацiкавило і те, що її доля пов’язана з Україною.

Мене ця книга повела в інше життя. Я не зупинилась, доки не прочитала останню сторінку. Трагічна доля молодої художниці стала мені близькою. Головна героїня прожила коротке життя – всього 26 років. Та встигла дуже багато. Талановита художниця і письменниця – її полотна зберігаються в найвідоміших музеях Франції, України, Росії, а знаменитий щоденник, написаний французькою, свідчить про неабиякі літературні здібності. Він став справжньою сенсацією в літературному і художньому світі Франції та Росії XIX століття.

Я хотіла б жити з нею у Франції в той час, познайомитися з багатьма видатними особистостями, які жили тоді, разом гуляти по чарівному місту, купувати розкішний одяг, зустрічати весну. Героїня розуміє, що їй залишилося зовсім мало часу і цінує кожну мить.

Вона зустріла своє кохання. Цією людиною був її вчитель Жюліан Бастьєн Лепаж.

Незвичайно починається і закінчується ця книга. Та не закінчується бажання глибше пізнати цю чудову дівчину. Я обов’язково знайду і прочитаю все про неї. Недарма я бібліотекарка.

Незвичайна мова написання книги. Вона пливе гладенько, мов човник, авторський текст переплітається з розповідями Марії Башкирцевої.

Кажуть, останніми словами, які вона вимовила, були: «Мені так хочеться гавронських вишень і яблук…» (с. Гавронці, нині Диканського району Полтавської області України).

Валентина Філіппович, провідна бібліотекарка відділу документів із питань мистецтв ДОУНБ