Сидоренко, Тетяна. Ольга, дружина Пікассо

Сидоренко, Тетяна. Ольга, дружина Пікассо: повість [Текст ] / Т. Сидоренко.– К.: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2018.– 160 с.

Коли прочитала повість, довго перебувала під враженням. Навіть якийсь час не могла заглибитись у якусь іншу книгу. Тому хочу поділитись своїми відчуттями. Не скажу, що усе сподобалось, щось у авторській розповіді інколи заважало, якісь моменти, як на мене, були змазані, здавалось, десь не вистачало інформації. Але ж зачепило!

Насамперед, доля самої героїні – Ольги Хохлової, яка народилася на Чернігівщині, у Ніжині в аристократичній родині військового лікаря. Тут минули її найбезтурботніші й щасливі роки дитинства у любові та затишку. І саме тут були незабутні враження про бал у маєтку Тарновських в Качанівці та перший потяг до мистецтва танцю. Потім були переїзд родини до Петербургу, пансіон, серйозні заняття з хореографії, щоденна тяжка праця і жорсткий відбір до балетної трупи Сергія Дягілєва. Зовсім юною вона покинула батьківщину і, як виявилося, назавжди. Гастролі по Європі, виснажливий ритм репетицій і вистав. Вона завжди мужньо витримувала навантаження, була наполегливою і відданою у професії, мала природне відчуття гідності.

У Парижі під час гастролей і відбулася її фатальна зустріч із тоді ще не надто відомим, художником Пабло Пікассо. Були вони дуже різними, майже за класиком: «Они сошлись. Волна и камень…». Вона – висока статуриста, він – коротун, вона – стримана, він – суцільна емоційність, вона – леді, він – невихований хуліган, вона – цнотлива молода, він – досвідчений ловелас. Але шлюби – то воля небес. Життя було бурхливим: спочатку безмежне відчуття щастя, шалене кохання, потім ревнощі, скандали, зради, відчуження, знущання, самотність. Шлюб триватиме 18 років. Вона народить сина, дочекається онуків, гідно витримуватиме удари долі. У безхмарний період Пікассо буде багато малювати першу дружину і сина. Саме Ольга надихнула художника, засновника кубізму, на «класичний» період творчості («Ольга у кріслі»). А інший її портрет, уже в характерній йому манері, «Жінка в рожевому», зараз є бажаним на мистецьких аукціонах і коштує понад 4 мільйони доларів. Безумовно, вона розповідала і про свою малу Батьківщину. Можливо, звідти його цікавість і захоплення творчістю Марії Примаченко. А фото Пабло у вишиванці, яку він з задоволенням одягав? Звідки це?

Мене підкорила любов і повага авторки до героїні повісті. Вона співчуває Ользі, але нікого не звинувачує, не нав’язує висновків. Цікава знахідка-прийом книги – есхатологічні інтерв’ю, завдяки яким читач ніби сам спілкується з героями книги. Повість написано хорошою українською культурною мовою, читається легко і швидко, не залишає байдужою. А ще підштовхує дізнатися більше про балетну атрепризу Дягілєва, у якій брав участь ще один видатний танцівник з України – Серж Лифар; переглянути картини Пікассо; познайомитись ближче з містами і пам’ятками Чернігівщини. Пізнавайте світ мистецтва з книгою!

Світлана Пономаренко, завідувачка відділу документів із питань мистецтв ДОУНБ