Роздобудько, Ірен. Останній діамант міледі

Роздобудько, Ірен. Останній діамант міледі // Амулет Паскаля / І. Роздобудько. – Харків: Фоліо, 2006. – С. 191–373.

Моя улюблена авторка Ірен Роздобудько успішно працює в різних жанрах. Про це свідчать її неодноразові перемоги у Всеукраїнському конкурсі «Коронація слова». Окрім роботи в засобах масової інформації, працювала офіціанткою в ресторані, Снігуронькою у фірмі «Свято», кіномеханіком у відеосалоні, директором радіогазети металургійного заводу… Нині – головний редактор журналу «Караван історій. Україна».

Зізнаюся, я із задоволенням читаю її твори. Роман «Останній діамант міледі», теж не залишив мене байдужою. Дуже цікавий! Легко читається. І сприймається з цікавістю. Тут є всі атрибути пригодницького жанру: таємниче зникнення сестри головної героїні, зухвале викрадення геніального рукопису, вбивства, зґвалтування… Герої роману – наші сучасники. Найбільше мене захопила історія скандальної контрабандистки. Крім того, було дуже приємно зустрітися на сторінках книги зі старими знайомими з інших історій.  Історія зникнення Жанни та її подальша доля майже від початку була очевидною. І дуже дивно, що ніхто з героїв не здогадався раніше про її зникнення.

Це авантюрний пригодницький детектив із великою часткою іронії, свіжого гумору та проявами надзвичайно сильної емоційності української письменниці. Іншими словами, цей твір – симбіоз багатьох книжок Ірен, які полюбилися в дитинстві, де почесне місце, звичайно ж, займає безсмертний Олександр Дюма. У цьому романі я зустріла своїх найулюбленіших героїв, трохи модернізованих із легкої подачі пані Роздобудько.

Авторка каже про свій роман: «Зауважу одразу: я не запрошую до себе в гості – на ці сторінки – тих, для кого серйозний вираз обличчя є свідченням розуму. Як казав барон Мюнхгаузен, саме з цим виразом робилися найбільші дурниці на землі. Тому попереджаю: шановні Серйозні Люди, не витрачайте час на читання. Ця книжка – данина моєму дитячому захопленню Олександром Дюма і повна авантюра щодо всіх, можливо, впізнаваних історичних і неісторичних осіб, котрі живуть на цих сторінках».

За канву роману слугує історія міледі з відомого роману Олександра Дюма. Але авторка, використавши історію з діамантовими підвісками, винахідливо пропонує свою версію життя знаменитої жінки, кардинально заперечуючи всі характеристики героїв французького прозаїка, принагідно називаючи його – «якийсь паризький йолоп, шкрябун, що видав бульварний романчик»! А наших улюбленців – мушкетерів вона просто знешкоджує! Гарячий гасконець у неї «зовсім миршавий і вживає у фехтуванні підступні прийомчики». Витончений аристократ Атос «мився раз на два роки… звик торкатися лише масних тілес своїх селянок», Портос – «ненажера-товстун із завжди спітнілими долонями… лантух з потаємним захисним жилетом, якого пошила його підстаркувата коханка», Араміс – «красень-інтриган із душею святенника і тонкими вустами єзуїта».

Інтрига у романі зберігається до останньої сторінки. Фінал можна додумати самій про подальше існування Макса, Жанни та Влади. Я вдячна авторці за приємний відпочинок при читанні цього роману.

Раджу до читання, всім, хто полюбляю авантюрні романи та пригоди!

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу ДОУНБ