Пратчетт, Террі. Правда

Пратчетт, Террі. Правда [Текст]: роман / Т. Пратчетт; переклад з англ. О. Михельсона. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 456 с.

Правда чи популярність? Що таке правда? Якою вона буває? Чи може слово бути зброєю? Яку силу воно має насправді? Чим відрізняється газетно-новúнна правда від істини?

Роман Террі Пратчетта «Правда» – це історія створення інформаційного світу. Написана легко, кумедно, разюче реалістично. Суміш гумору та філософії, численні алюзії, що відсилають читача до творів класичної літератури, явищ популярної культури та античної історії. Про зв'язок із сучасним світом свідчить наявність у творі дискримінації за приналежність до певного виду істот, спроби маніпуляції масовою свідомістю, використання кримінальних угруповань як інструменту для досягнення певних цілей, небажання правоохоронних органів взагалі щось робити, зрештою, свобода слова і брудна політика. «Правду» можна, мабуть, назвати пародією на наш медіа-простір, на його правила й закони, яких начебто й нема, оскільки «…ніщо не має бути правдою вічно. Для правди цілком достатньо певного часу».

Фабула твору – створення першої газети у вигаданому місті Анк-Морпорк, де співіснують люди, вампіри, гноми, перевертні та інші цікаві істоти. Взагалі кожен персонаж «Правди» – привід для окремої розповіді, їх тут багато і всі дуже виразні та кумедні. Авторсько-індивідуальний світ Анк-Морпорку, у якому відбуваються події, живий і розвивається, але, як і кожне місто, має й свою темну сторону. Розслідування, журналістські сенсації, змови та державні перевороти, боротьба з конкурентами-таблоїдами і печальне усвідомлення того, що суспільство загалом не потребує правди, йому цілком достатньо прикрашених пліток.

Книга про основи журналістики, а надто – журналістську етику з її закономірностями та механізмами, що сприяють або перешкоджають розвитку газетної справи в цілому. Все це приправлено фірмовим Пратчеттівським гумором. Зрештою, роман – ідеальне гумористичне фентезі для розуму.

Чудовий адаптований український переклад Олександра Михельсона, який хочеться розібрати на цитати. Перекладач українізував імена, назви та жарти. Літературні герої їдять українські перепічки, ставлять на рінгтон «смартгонів» треки з сучасної української музики. Наявні вставки чисто українського контексту (“Де твої проблеми? Як роса на сонці!”, “І час ішов, і не без коректур”).

Інформаційна гігієна – на часі. Тож читаймо, насолоджуймося грою слів та індивідуальним авторським стилем, вчимося відрізняти правду від вимислу і… думаймо, бо ж «Брехня може перетнути світ швидше, ніж правда взує одну ногу!»

Аліна Залєвська, завідувачка редакційно-видавничого центру ДОУНБ