Любка, Андрій. Спати з жінками

Любка, Андрій. Спати з жінками [Текст] / А. Любка. – Чернівці: Книги-XXI: Meridian Czernowitz, 2014. – 168 с.

Я найбільше люблю людей за їхню недосконалість, 

цю кумедну й зворушливу здатність не приймати 

себе такими, якими ми є насправді.

Андрій Любка

Мені було цікаво прочитати книжку сучасного молодого літератора. Назва книги заінтригувала. Почавши читати, я вже не змогла відкласти її вбік. Я читала цю книгу вдома, у транспорті. Вона захопила мене повністю. Нічого подібного я ще не читала. Чудова книжка! Цікаво те, що, незважаючи на дуже різні тексти книги, всі вони вийшли надзвичайно характерними. Неважко помітити освіченість автора. Оповідання на історичну тематику переплітаються з художньою літературою та поезією. Книга Андрія Любки складається з 50-ти коротких історій, кожна з яких розповідає частково про те, що ставалося з самим автором, частково – з його друзями. Відверто та лірично автор пише про себе, свою й чужі країни, свої любов і кохання, улюблені книжки та напої.

Відкриває книгу неоднозначна «Смерть і ще тисячу приводів для любові». Головною думкою є латинське «carpe diem», що означає «лови момент». Мене дуже захопила історія про щорічну процедуру заведення нового блокнота, туди автор переписує всі невиконані справи зі старого – так і кочують з року в рік завдання типу «пригнути з парашутом», «прочитати книжку про основи шаманізму», «побачити Дамаск». І в мене таке буває щороку.

Великим для мене відкриттям була історія про циган, описана в творі «Інопланетяни Європи». Андрій Любка намагається зрозуміти, чому українці вважають ромів брудною нахабною народністю. «На відміну від нас, цигани не заскорузли в обіймах брехливої цивілізації, а живуть у гармонії з природою, музикою, собою, світом. У їхньому житті можливі справжні пригоди, справжня пристрасть, кровна помста, ножі й погоні, місяць і пісні».

У книзі є два тексти й про Євромайдан і революцію, яку зробили українці, – «Сізіфову революцію». Андрій Любка аналізує політичну ситуацію не лише в Україні, а й загалом у Європі та світі. Окремі оповідання присвячені Балканським країнам, адже автор вивчає цю тему.

Коли читала книгу, у мене виникло питання, чому обрана така назва «Спати з жінками». Не випадково, це – назва улюбленого вірша Любки, автором якого є американський поет Кеннет Кок. Це – назва однієї з історій, вміщеної наприкінці однойменної книги. «Спати з жінками» означає й справді засинати і спати з ними – в одному будинку, в одній кімнаті, наметі, тому ж вагоні, про який пише автор.

Мені дуже сподобались висловлювання з книги: «Людство прекрасне у своїй грішності й недосконалості, у своїх дитячих страхах і дивакуватій поведінці», «Людина без вади – не людина», «Кумедність поведінки, різноманітні дивацтва – це ж саме те, що й робить нас неповторними. І прекрасними. Бо ж хіба можна не закохатися в жінку, яка каже до чашок, які від необачного руху з гуркотом падають в умивальник: "Тсссс"?», «Мало знати, де хочеш жити, треба ще й знати, ким там хочеш бути», «Ім’я  – це твоя карма, твоє тавро. Твій персональний код доступу до світу і його таємниць, до прихованих сенсів і потаємних, але від того не менш дієвих, законів метафізики».

Дочитавши останні оповідання наступного ранку в маршрутці, я подумала: «Це було чудово! Це було неперевершено!». Книжка мені дуже сподобалася. Це – перша книга Любки, яку мені залюбки довелося пізнати. Тепер прочитаю решту його творів.

Рекомендую цю книгу прочитати усім, хто хоче відпочити, посміятися, хто цікавиться історією.

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу ДОУНБ
09.11.2017