Лазорський, Микола. Гетьман Кирило Розумовський

Лазорський, Микола. Гетьман Кирило Розумовський [Текст]: роман-хроніка 18 віку / М. Лазорський. – К.: Обереги, 2003. – 636 с.

У центрі історичного роману-хроніки письменника українського зарубіжжя Миколи Лазорського (1890–1970 рр.) «Гетьман Кирило Розумовський» зображені події, що відбувалися в Україні у XVIII ст., у період життя та діяльності останнього українського гетьмана Кирила Розумовського, який прийшов до влади у 1750 році, саме тоді, коли життя краю було глибоко спаралізоване. Але все ж не настільки, щоб безвладно опустити руки і байдуже дивитись на його запустіння.

Перед нами розгортаються сторінки з такого насиченого життя головного героя. У творі яскраво зображені образи російської цариці Єлизавети, її чоловіка, старшого гетьманового брата графа Олексія Розумовського, багатьох державних і культурних діячів того часу, а також матері гетьмана – Розумихи. Письменник веде читача у прості селянські й козацькі хати, у монастирські келії і гетьманські палаци, – веде тими шляхами та місцями, куди ходили по своїй і чужій волі українці XVIII ст., шукаючи собі й Україні місця у світовій історії. А сам Кирило Розумовський пройшов карколомний шлях від пастуха до президента Імператорської Академії наук і мистецтв, отримавши титул графа Російської імперії, ставши останнім гетьманом України-Гетьманщини (1750–1764). Письменник показав трагедію цієї неординарної особистості XVIII ст., яка стала іграшкою в руках російських імператриць Єлизавети і Катерини ІІ. Всі його добрі наміри розбиваються об глухий мур імперської жорстокості. На жаль, реформаторська політика К. Розумовського, його прагнення розширити суверенітет Гетьманщини викликали невдоволення російського уряду та імператриці Катерини ІІ, що врешті-решт і призвело до ліквідації інституту гетьманства на Лівобережній Україні. Кирило Розумовський, хоч і здійснив ряд реформ у політичній, судовій, економічній і освітній сферах Українського гетьманату та намагався запровадити спадкове гетьманство, все ж таки був надзвичайно залежним від рішень у Петербурзі.

Це засвідчив і указ Катерини II про скасування гетьманського уряду в 1764 році, що, однак, не означало зникнення з карти світу козацької України. Тому, перегортаючи сторінки цієї книги, вас не залишатиме думка про рідний край, Україну, її сьогоднішню долю та незалежність.

Мені дуже сподобалась ця монументальна картина життя XVIII століття, яка дала можливість відчути дихання старої козацької України, яскраво передати трагедію цілого народу, але над усім цим – спроби зберегти свою державність, заявити про себе як унікальну націю.

Ірина Білоус, провідна бібліотекарка відділу наукової організації та методики бібліотечної роботи ДОУНБ
23.11.2017