Кузнєцова, Євгенія. Спитайте Мієчку

Кузнєцова, Євгенія. Спитайте Мієчку: роман / Є. Кузнєцова. –Львів: Вид-во Старого Лева, 2021. – 268 с.

Євгенія Кузнєцова відома як перекладачка та авторка нонфікшену. «Спитайте Мієчку» стала першою художньою книжкою авторки і потрапила в короткий список «Книги року BBC-2021». Також книга отримала спеціальну відзнаку від журі Премії Європейського Союзу з літератури.
Якщо Вам хочеться перепочити, в певному сенсі сховатися від шаленого тиску реальності життя, ця книга – саме те! Ця оповідь дуже лагідно пригорне, надихне та залишить теплий післясмак.
Мієчка та Лілічка беруть паузу від бурхливого життя та на літо повертаються у дім дитинства, до бабусі Теї (Теодори). Кожна незабаром має ухвалити доленосне рішення, на яке у жодної нема ні сил, ні особливого бажання. Тому дівчата вирішили заховатися від світу в будинку-прихистку бабусі Теї. Всім нам хотілося б мати такий собі острів, на якому можна сховатися від буревію життя. «Життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись». Для героїнь книги будинок бабусі – саме такий острів. Згодом до них приєднаються їхня мати Марія та їхня кузина, «амбітна і вагітна» Марта.
Тут ми зустрічаємо господиню дому, бабусю Теодору. Їй 96 і вона любить свого рудого кота і дівчаток, навіть якщо їм вже давно не 3, не 5 і навіть не 16, береже родинний будинок і цілком дає собі раду. До неї повсякчас можна приїхати, вона завжди буде тобі рада, вислухає. А отже, дитинство в героїнь ще не зовсім скінчилося. Вони виросли, вивчилися, хтось вже має дітей – але завжди мають можливість повернутися «додому».
Жіноча комуна на віддалі від шуму та турбот міста поповнюється іншими героями. На порозі помешкання з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Жіночий світ описаний так щиро і просто самими жінками. Чотири покоління зі своїми проблемами, труднощами та переживаннями.
Завершується історія тим, що всі роз’їжджаються, бо ж літо скінчилось. А поки воно було – був і розмірений сільський побут, розмови про буденне та заповітне, страждання за чоловіками й дітьми, вирощування гарбузів і вирішення долі яблуневого саду. Нічого особливого.
Але книжка має дивовижний ефект занурення. Усі, хто хоч раз їздив на літо до бабусі у село, згадають своє дитинство. А стосунки між жінками такі близькі й такі типові, що багато хто проасоціює себе з тією чи іншою особою. Тут немає особливих драм, час тече своїм плином, і стається все те, що неминуче має статися. Словом, – книга про життя. Можливо, дещо ідеалізовано. Особливо приємно зануритись в цю атмосферу влітку. Заховатись в цей будинок з ожиною, хмелем, гарбузами і яблуневим садом.
Мова оповіді дуже соковита, легка, пересипана подекуди чудовим гумором. Історію прочитала за день і відчуваю, що з часом ще повернуся. Для мене особисто – це дуже тепла і затишна історія. Бо завжди варто пам'ятати, що близькі та рідні і час, проведений із ними, – це найважливіше.