Курков, Андрій Юрійович. Бікфордів світ

Курков, Андрій Юрійович. Бікфордів світ / А.Ю. Курков; [пер.з рос. В.С. Бойко].– Харьків: Фоліо, 2013.– 378 с.

«Кому на Руси жить?...»

Н. Некрасов

Побачивши книгу «Бікфордів світ» у нашій бібліотеці, я захотіла її прочитати. Раніше не читала, на жаль, жодної книжки відомого автора Андрія Куркова, журналіста, письменника, сценариста. За його сценаріями поставлено 18 документальних і художніх фільмів. Він – автор понад двох десятків книг. Його твори перекладені 34-ма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, голландською, іспанською, японською, турецькою та іншими. Він – лауреат і переможець «Коронації слова». Курков – один із тих письменників пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. Недарма його визнано в Європі сучасним російськомовним письменником № 1. «У житті найцікавіше – це життя», – сказав якось письменник.

Мені сподобався зручний формат книги, а також блискавичний переклад з російської українською мовою перекладача В.С. Бойка.

«Бікфордів світ» – дуже серйозна та сумна «казка», сюжет якої складно переказати. Історія, про яку йдеться в романі, перемежовується з антиутопією. Андрій Курков поставив за мету показати та висміяти всю ницість і жах явища, яке ми звикли називати «життям при соціалізмі». Головні теми роману – пам'ять і страх. Пам'ять про дитинство, розчарування у реальному світі, побоювання будь-яких змін, відсутність бажань, комплекс провини і безсилля перед життям.

Головний герой роману матрос Харитонов йде через всю країну зі сходу на захід, від Охотського моря до людей, тягнучи за собою нескінченний бікфордів шнур. А по шляху – безіменні міста, з заляканими робітниками стратегічних фабрик, де через зрослий попит шиють гамівні сорочки. І сади – безкраї та безплідні, посаджені розстріляними. І табори й табори, і вовки голодні, і скити безлюдні, і час відносний. І єдиний супутник – пацюк, який тікає з одного потопаючого корабля на інший. А десь на всіма цими шляхами вночі непомітно летить кудись чорний дирижабль. Чорний дирижабль і його керівальники безупинно летять в якомусь напрямку, курсуючи над поверхнею Батьківщини: «Вимкнувши мотори, він летів над морем у куди завгодно напрямі».

Спочатку роману я не розуміла, до чого прив'язаний інший кінець шнура, але дочитавши до середини, почала сумніватися: а що ж вибухне, якщо цей шнур підпалити? Світ, дійсно, – бікфордів, оперезаний запальним шнуром, чиркнути б сірником і підірвати все до біса! Все, що не збулося, все, що не тим майбутнім стало, за яке вмирали і боролися.

Люди – абсурдні в своїй бездумності, світ – кривава арена, де панують лицедії... Кілька сюжетних ліній, які так і не перетнулися, гармонійно наповнили роман. Покинувши земний світ, уже в іншому, Бікфорд розмовляє з якимось німцем, який знає спокій. Ідеї німця після його життя стали основою для державного ладу багатьох країн, але вони стали бідою.

В романі – люди, які воюють один із одним, але трапляються розумні вовки. Дуже цікаві філософські роздуми про життя. Герої роману Андрій Корнягін і Харитонов шукали «життя» і так його й не знайшли.

Роман жорсткий, абсурдний, проте логічний, читається не швидко і залишає дивні емоції. Висновок з цієї книги: всі ми прив'язані до бікфордового шнура в цьому вибуховому світі й тягнемо за собою все життя.

Книгу рекомендую до читання людям, обізнаним в історії та філософії.

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу ДОУНБ

03.06.2021