Котляревський, І.П. Енеїда

Котляревський, І.П. Енеїда: поема; Наталка Полтавка: п’єса / І.П. Котляревський; передм. та приміт. О.І. Гончара. – К.: Веселка, 2000. – 327 с.: іл.

Готуючись до засідання «Літературної вітальні», присвяченого Іванові Котляревському, я захотіла перечитати його «Наталку Полтавку». Я читала її мабуть сто разів і читатиму ще тисячу, бо великий письменник – мій земляк. Я народилась і виросла на Полтавщині й неймовірно цим пишаюся.

«Наталка Полтавка» – вічна п’єса. Котляревський написав її в 1819 році, й того ж року вона вперше була поставлена з великим успіхом талановитим колективом професійного Полтавського театру. Весела, яскрава, з великою кількістю музики та пісень, вона відразу полюбилася глядачам. Роль Виборного була спеціально написана для Михайла Щепкіна.

На сцені діяли живі, справжні, знайомі всім прості люди. Наталка, Петро, Микола – представники трудової бідняцької молоді – захоплювали глядачів своїми шляхетними вчинками, викликали глибокі співчуття. Наталка вірна коханому Петрові, який чотири роки тому пішов на заробітки, однак із жалю до бідуючої разом із нею матері подає рушники за багатого нелюба пана возного. Коли ж під час цього сватання повертається з заробітків Петро, Наталка відмовляє возному.

Уперше п’єса була надрукована у 1838 році, окремою книжкою вийшла 1862 р. у Петербурзі.

Цього року виповнилось 200 років існуванню твору, та і нині його популярність не зменшилась, і мати п’єсу в своєму репертуарі – гордість не тільки для вітчизняних, а й для зарубіжних театрів.

П’єса дуже швидко набула популярності, багато в чому – завдячуючи першій трупі акторів, які грали в ній, а популярність її була настільки великою, що «Наталка Полтавка» завжди збирала аншлаг.

Газети писали, що коли в театрі немає збору, став «Наталку Полтавку» – буде аншлаг. До сих пір Полтавський театр починає нею свій театральний сезон і нею ж закінчує.

Ця п’єса – постійно в репертуарі Дніпропетровського національного академічного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.

Однойменна опера Миколи Лисенка, написана за мотивами п’єси і вперше поставлена 1889 року, стала класикою українського оперного мистецтва.

За п’єсою «Наталка Полтавка» режисер Іван Кавалерідзе у 1936 році на кіностудії «Українфільм» відзняв художній фільм. Це перший український звуковий фільм, у якому вперше актори співали під фонограму. 4 грудня 1936 року прем’єра фільму відбулась у США.

Фільм поновлено у 1969 році на кіностудії ім. О. Довженка. Перша кіноопера в українському кіномистецтві – екранізація опери Миколи Лисенка (1842–1912), створеної за однойменною п’єсою Івана Котляревського. В ролях провідні актори: Катерина Осмяловська, Іван Паторжинський, Степан Шкурат, Григорій Манько та інші.

30 вересня 2011 року Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» для увічнення першої кіноопери в українському мистецтві ввело в обіг художні поштові марки.

«Наталка Полтавка» – телефільм-опера, відзнятий на Українській студії телевізійних фільмів у 1978 році, екранізація однойменної опери 1889 року на сюжет п’єси. Режисер і автор сценарію Родіон Юхименко.

З тих пір безсмертний твір І. Котляревського друкувався та був поставлений на сценах театрів безліч разів. Його читатимуть і перечитуватимуть, це живий приклад української літератури та драматургії.

Тетяна Зайцева, провідна бібліотекарка відділу документів із питань мистецтв ДОУНБ