Корній, Дара. Муза плакала

Корній, Дара. Муза плакала / Д. Корній // Львів. Кава. Любов: збірка / уклад. і передм. Н. Нікалео. - 3-тє вид. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2019. – С. 110–122.

Дара Корній (справжнє ім’я – Мирослава Іванівна Замойська) – авторка творів для дітей і підлітків у жанрі фентезі, оповідань і новел для дорослих, журналістка. Дебютний роман авторки «Гонихмарник», написаний у жанрі міського фентезі на основі української міфології, був удостоєний премії «Коронація слова» та інших книжкових відзнак.

Пропоную до вашої уваги оповідання пані Дари «Муза плакала» зі збірки сучасних українських письменниць «Львів. Кава. Любов». У цій маленькій замальовці авторка яскраво описує історію жінки, її кохання, зраду чоловіка та розчарування. Заради коханого вона забувала про себе, жила, виконуючи його забаганки, потураючи його примхам, була ладна на все. У цих стосунках героїня просто загубила себе: «Я кохала так сильно, що була готова небо під ноги прослати, тільки б тобі затишно ходилося, сонце в голові поставити, щоб тільки для тебе світило і тебе зігрівало, зорі вплести в коси вітрові – якщо це буде той клятий сюрреалізм, на якому ти завжди був поведений». Але чоловік був не готовий відповідати на її почуття, сприймав її кохання як належне….

Після розставання вона переосмислила власне життя, змінилася, зробила ремонт у квартирі, поміняла меблі та номер телефону. Жінка озирнулася довкола і побачила навколишній світ іншими очима. Найголовніше – вона змінилася внутрішньо, знайшла в собі сили жити, не озираючись на минуле, стала сильною і впевненою в собі. І коли чоловік приходить і розказує їй, що весь цей час лише вона його надихала і лише її він кохав, вона дає йому зрозуміти, що він запізнився.

В оповіданні авторка щемливо описує свою любов до Львова: «Місто прийняло мене, бо я зрозуміла його сльози, його дощі, його меланхолійний настрій, замішаний на каві і на старих мурах давніх кам’яниць. <…> Навчилася слухати, як розпускається перша брунька у Стрийському парку, зацвітають перші весняні котики в Шевченківському гаю, цілуються голуби під рукою коронованої Свободи біля куполу етнографічного музею. А як мелодійно чалапає старими вуличками напівпорожній трамвай! Як сонно дрімає годинник на Ратуші!». І звісно ж, який Львов без аромату кави. Наша героїня готує її за власним унікальним рецептом «…вона пахне не лишень гвоздикою та корицею… Ще трохи сухими пелюстками хризантем, які я завжди додаю до кавових зерен…».

Ця коротенька життєва історія спонукає замислитись, поглянути на своє життя під іншим кутом. Адже ми самі творці свого щастя.

Оксана Ясько, завідувачка сектору рідкісних та цінних документів ДОУНБ