Кір'ян, Оксана. Цвіте терен

Цвіте терен – історія життя двох сестер, яка тісно переплелась на період повоєнної України та до наших часів. Сестри народилися в селі, але Галина свого часу поїхала в місто, а Василина залишилася вдома. Попри те, що життя Галини у місті склалося, однак, щасливою вона не стала. Василина, яка живе у старому батьківському домі, не має розкошів, працює, але значно щасливіша за сестру. Бо у Василини є діти, а Галина їх не могла мати. Саме через своє нездійснене материнство Галина підробила свідоцтво про смерть маленької дівчинки, доньки сестри, Любочки – третьої героїні, яку авторка робить головною в другій частині роману.

Та все одно, не склалося з материнством у Галини. Поки Любочка була маленькою, слухняною дівчинкою, що повсякчас потребувала мами, ніби все було добре. Галина світилася від свого пізнього материнського щастя. Скрізь водила свою дівчинку, одягала її, як лялечку, тим паче, що можливість мала. Про те, що дівчинка не її, ніхто так і не дізнався, бо, як забрали дитину з лікарні, то разом із чоловіком вирушили на п’ять років до Угорщини за місцем служби. В чужій далекій країні страх викриття поступово зник.
Незабаром і на батьківщину повернулися, знову в столицю. Але, попри всі сподівання, у Галини з голови ані на мить не вивітрилось, чия це дочка і за яких обставин опинилась у них. А ще стала боятися ходити на базари, бо їй здавалося що там вона обов’язково зустріне Василину, і сестра не подарує того давнього обману. Ці страхи отруювали життя Галини. Вона знову погано спала, стала занадто нервовою, сварилася та почала пити.
…Після смерті батьків Люба стала самотньою літньою жінкою у розкішній квартирі. Якось так вийшло, що майже весь свій вік прожила вона вільною пташкою. Батьки одружили її ще у двадцять років, вигідною партією, подарували двокімнатну квартиру.
Але з того ніби спочатку правильного розрахунку нічого доброго не вийшло. Великого кохання і взаємної поваги на все життя у тому шлюбі не сталося. Надто різні виявилося подружжя за своїми вподобаннями. Розлучилися з чоловіком тихо і спокійно через пару років, коли її суворий батько помер.
Якось, прибираючи у старій батьківський квартирі, Люба знаходить лист-покаяння, який написала Галина до своєї молодшої сестри Василини.
Дуже зворушлива та повчальна історія. Рекомендую всім для прочитання.