Роздобудько, Ірен. Подвійна гра в чотири руки

Роздобудько, Ірен. Подвійна гра в чотири руки [Текст]: роман / І. Роздобудько. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 220, [4] с. : іл.

Це вже далеко не перша книга Ірен Роздобудько в моєму списку читання. Українська журналістка, письменниця, сценаристка, поетка. Лауреатка та переможниця літературних конкурсів «Коронація слова»; володарка відзнаки «Золотий письменник України», вона однозначно завоювала свого читача.

Авторка постійно експериментує з жанрами, і це дуже цікаво. Цього разу письменниця створила чудовий витончений детектив.

Книга «Подвійна гра в чотири руки» написана легко й читається так само. Погодьтеся, інколи серйозна література може почекати. Читачеві хочеться чогось легкого, невимушеного, так званого «розважального» жанру.

Цей ретро-детектив поєднав гумор, непоганий, але злегка передбачуваний сюжет, ну і, звичайно ж, любовну історію. Без неї – нікуди.

В книзі немає довгих описів і глибоких роздумів на декількох сторінках. Але саме тим книга й цінна. Все просто і зрозуміло. Головні герої книги – Муся й Олексій – чарівні та харизматичні, і ти віриш, що все у них буде добре. А оскільки це детектив, то слідкувати за розвитком сюжету дуже цікаво. Всі ці плюси доповнює цікаве місце розвитку подій – круїзний лайнер «Цариця Дніпра».

Юна Марія Гурчик, дочка поліційного генерала, обожнює дві речі: детективи доктора Шерла та розслідування загадкових злочинів. Ось і цього разу норовлива дівчина, яка вважає себе знавцем криміналістичних сучасних віянь, не може відмовитись від нової справи! Убито талановитого інженера, а з його дому викрадено креслення нової моделі аероплана. Ниточка розслідування приводить Мусю до пароплава «Цариця Дніпра». Десь на його палубі серед респектабельних пасажирів зачаївся вбивця… Не вагаючись, відчайдушна дівчина вирушає у смертельно небезпечний круїз. Під підозрою всі! Та не всі виживуть…

Ще один герой – Олексій Крапка, слідчий-невдаха із Києва, – розумний, наполегливий, з драмою за плечима, але надією в очах і, обов'язково, з почуттям гумору! Саме йому буде допомагати (а може й заважати) енергійна діяльність Мусі.

Не дивно, що між двома молодими людьми, захопленими спільною справою, спалахує романтичне почуття.

Легка і хороша книга. Герої живі й позитивні. Мила, романтична й інтригуюча кримінальна історія, доречні та дотепні жарти.

Дуже багато вдалих і дотепних висловів, які хочеться процитувати:

«Дуель – це прекрасно, панове. Ми надто багато балакаємо. У словах помирає істинна краса вчинків і помислів. Ми припинили лазити у вікна до коханих жінок». Або ж: «Чоловіче товариство мов бджоли: то до однієї квітки кинуться, подзижчать, крильцями помахають, пилок солодкий потрусять – і до іншої летять, цокаючи підборами модних штиблет».

Мені здалося, що книга чимось невловимо нагадує романи про Ераста Фандоріна. Можливо, авторка є прихильницею таланту Бориса Акуніна.

А ще роман дуже «кінематографічний» і, на мою думку, за ним можна зняти якісний цікавий фільм, що матиме успіх у глядача.

Тетяна Сівач, провідна бібліотекарка ЦКС ДОУНБ