Генна, Крістін. Соловей

Жодних слів не вистачить, щоб передати всі емоції від прочитання цієї книги. Франція на порозі війни з Німеччиною. Але ніхто не вірить, що війна розпочнеться. Так було і буде за всіх часів. Люди сподіваються, що неминуче буде колись, але не зараз. Але, на жаль, того не уникнути. Німці окупували Францію, почуваються тут господарями та поводяться відповідно.

У центрі роману дві сестри – Ізабель і В’янн, зовсім різні за характером. Вони рано втратили маму, а тато віддав їх на виховання чужим людям. Сестер, здавалося б, мало об'єднати горе й образа на батька, але вони ще дужче віддалилися. Зрештою дівчата опиняються віч-на-віч перед жахами Другої світової війни. Абсолютно різні, вони переживають важкі для Франції часи по-різному. Молодша сестра, Ізабель, має риси шибайголови, безкомпромісна й імпульсивна. Коли німці окупували Францію, їй ще навіть не виповнилося дев’ятнадцяти. Вона не уявляє, як можна коритися окупантам навіть заради виживання. І не дивно, що незабаром Ізабель влилася в ряди Руху Опору. Вона стала тим легендарним і невловимим Солов’єм, за яким так довго полювали нацисти. На її шляху повно небезпеки і ризику, але також на неї чекає справжня любов і чимало відкриттів. Попри все дівчина ніколи не озирається назад, знову і знову спокушає долю, щоб врятувати інших.

А В’янн – старша сестра, сільська вчителька, яка провела на війну чоловіка і змушена щодня докладати неймовірних зусиль, аби врятувати свою родину: виживати без їжі та грошей, ділити дах із ворогом, зазнаючи нелюдських страждань.

Дивовижна доля двох сестер під час війни. Дві сюжетні лінії розвиваються паралельно на тлі руйнувань, голоду та жахів. Це не та історія, де все буде добре. Одна рятує льотчиків, інша єврейських дітей. Одна потерпає від холоду, долаючи сотні гірських вершин, інша – терпить холод і голод у своєму домі. Одна зазнає знущань у таборах, інша від німецьких офіцерів. Одна помирає молодою, інша доживає до глибокої старості, щоб розповісти усім історію життя.

Мені здається, авторка якраз і хотіла на прикладі двох сестер, двох різних за віком і характером особистостей, показати різні шляхи боротьби, і їй це вдалося.

Хтось скаже, що важко читати тепер такі книги, а для мене такі книги навпаки додають віри, сили та надії на краще. Наша сьогоднішня війна змусила нас по-іншому сприймати такі книги. Ми дивимося на описані страшні воєнні події вже не як сторонні спостерігачі. Зараз ми сприймаємо це через призму власного досвіду і він дуже підсилює ефект від прочитаного.