Гримич, Марина. Клавка

Гримич, Марина. Клавка: роман / Марина Гримич. – Київ: Нора-Друк, 2019. – 336 с.

Нарешті книга потрапила до моїх рук, читалася швидко і, як-то кажуть, зайшла вчасно. До цього багато цікавилася літературним процесом в Україні 20–30-х рр., Харківським Будинком «Слово», біографіями письменників – мешканців цього будинку, зокрема творчістю Василя Сокола. А тут продовження…

«Клавка» – роман про українську літературну спільноту 40-х років, про драматичні події, які відбувалися в Спілці письменників України. Розквіт соцреалізму, славнозвісний Пленум 1947 року, коли було розгромлено українську літературу. Пірнаєш в ту епоху, занурюєшся в атмосферу передових літературних думок і настроїв, чуєш розмови про літературу того часу, перед тобою проходить галерея відомих письменників, читається поезія. А другий бік – зустрічі та розмови в будинку Роліт, атмосфера цькування письменників одне на одного, наклепи сусіда на сусіда, варіанти непростого виходу героїв з нелегкої етичної ситуації. Твір наповнений багатим документальним матеріалом: стенографічні звіти, листування, вказівки, постанови тощо, і це не обтяжує роману.

На цьому фоні проста життєва історія секретарки Спілки письменників Клавки, яка з сім’ї ворогів народу, потрапляє в любовний трикутник – між молодим письменником, учасником війни та працівником ЦК КП(б). Кого обрати? Крапка. Звісно, книга потребує продовження. Цікаво, який вибір зробить Клавка? Яка предісторія життя героїні? Як Клавка – дочка ворогів народу отримала вищу освіту і посаду секретарки не інде, а у Спілці письменників? Припускаю, що відомий персонаж, можливо, якимсь чином зіграв роль в її житті. Не тільки рік спостерігав за нею…

Життя завжди дає нам вибір. Чим керуватиметься Клавка? І тут дуже доречна кінцівка твору. Епізод, коли інвалідів, ветеранів війни, які віддали у боротьбі за Батьківщину все – здоров'я, своє майбутнє, завантажують, як мішки у вагони потягу. Наче холодний душ… Безпорадність і глухий біль, і тільки пісня жінок лунає як виклик. Ось воно, друге обличчя дійсності! Ці люди не потрібні суспільству! Ось тут спецпайки, дефіцитні харчі, гарні житлові умови, а там – життя на вулиці, безпорадність, інвалідність, життя без майбутнього – і це реалії.

Чекаю продовження твору. Сподіваюся Клавка не залишиться осторонь, який би вибір не зробила. Запрошую до читання та міркування!

Світлана Сухіна, завідувачка сектору відділу абонемента ДОУНБ

23.12.2020