Геррітсен, Тесс. Дівчина, яка мовчить

«Я знаю, що сталося насправді». Такі листи починають отримувати всі причетні до нової справи детектива Джейн Ріццолі та патологоанатома Мауре Айлз. А ось для тих, хто готовий перегорнути першу сторінку нової книги Тесс Ґеррітсен «Дівчина, яка мовчить», моторошна та водночас захоплива історія тільки починає підкидати купу несподіваних запитань.
Це й не диво, бо Тесс Ґеррітсен – американка китайського походження, професійна лікарка та науковиця, пращур якої був свого часу відомим китайським поетом, змогла поєднати прогресивних американців із шанувальниками китайських традицій, і вийшов бестселер. Любов і шана авторки до традицій стародавнього Китаю, безсумнівно, зацікавить читача його культурою та фольклором. На сторінках роману поруч існують імениті предки та їхня спадщина, бойові мистецтва та гострі мечі, дивовижні казки, якими можна лякати не лише дітей, а й дорослих – загадкова частинка містичної Азії в центрі вкрай прагматичного Бостона.
Якщо слідкувати за серією книг Ґеррітсен, то це вже знайома головна розслідувачка бостонського відділу вбивств, дочка італійських емігрантів Джейн Ріццолі. Вона професіонал своєї справи і любить роботу, якою займається. Та й взагалі для амбітної дівчини кар’єра стоїть на першому місці у житті, а на все інше в неї часу не вистачає. Може, саме тому жодна справа, за яку вона бралась, не залишилась нерозкритою. Проте, після декількох загадкових убивств, які приголомшили місто, детектив починає власне розслідування. І, якщо колись існування потойбічних сил, привидів чи іншої нісенітниці викликало б у неї посмішку, то після ознайомлення з цією справою Ріццолі буде не до сміху. Хоча сама вона все одно в містику не вірить. А от інші готові повірити у що завгодно, тільки б знайти пояснення страхітливим злочинам.
Отже, моторошна дія романтичного трилера відбувається у Чайна-таун – осередку китайської меншини Бостона. Під час містичної екскурсії було виявлено відрубану руку, а пізніше, коли на місце події прибула поліція, знайшлося і тіло. На ньому експерти знаходять жмутик волосся невідомого походження. Не людського. Що це? Давня китайська легенда про короля мавп ожила? Чи все ж убивство з особливою жорстокістю, професійно відрубаною одним ударом головою, вчинило двоноге створіння? Здоровий глузд підказує, що ні про яку містику тут не йдеться, що є якийсь реальний збоченець, який орудує в місті. Ріццолі береться за розслідування, яке через деякий час виводить її на інформацію про події багаторічної давнини. Тоді у китайському кварталі міста відбулося масове вбивство, проте злочинця так і не вдалось знайти. І ось тепер давня справа спричинила безліч неймовірних і дуже жахливих збігів – ніби продавнє прокляття впало на голову людей, породжуючи нові та нові жертви... Хтось реальний і живий розпочав криваві жнива, як і рівно двадцять років тому. Невже хтось вирішив закінчити те, що колись стало початком помсти?
Джейн Ріццолі зіткнеться з найбільш заплутаною та моторошною справою у своїй кар’єрі. Їй доведеться у всьому розібратись, щоб припинити вбивства жінок. Тільки розслідування може виявитися складнішим, ніж дівчина здатна собі уявити. Вона крок за кроком наближається до розгадки цієї темної історії. І з кожним наступним кроком ризикує дедалі більше...
Авторка – майстриня своєї справи – за всластивим їй стилем відразу починає з загадковості та ретельно підтримує відчуття переживання до фінальної сторінки. Розділ за розділом відкриваються нові таємниці, спливають додаткові справи і загадки. Розслідування не відпускає до останнього, навіть коли ніби-то вже все зрозуміло, і Тесс натякає, що відповідь знайдено, – все одно чергова загадка вимагає рухатися далі. Крім того, Ґеррітсен досипала в тексті трохи містики, надприродньої сили та стародавніх легенд, які незмінно зачаровують уяву і надають твору неповторної своєрідності, але в фіналі все стало на свої місця, і кожна лінія сюжету мала своє завершення.
Слід зазначити, що книга «Дівчина, яка мовчить» – дев’ятий опублікований роман письменниці. Але він неодмінно сподобається як читачам, що вже знайомі з творчістю аторки, так і тим, хто бере книгу Ґеррітсен до рук вперше. Для тих, хто раптово почав читати саме з цієї частини, є ремарки про передісторію героїв.
Взагалі, читати твори Тесс Геррітсен – це як пити гарне вино з довгою витримкою. Усі сюжети продумані та лаконічні. Їх відрізняє закінченість думок й історій, а також повна самодостатність героїв. Присмак роману залишається в пам'яті надовго.