Дяченко, Марина Юріївна. Армагед-дом

Тема апокаліпсису розроблена та переспівана письменниками-фантастами досить докладно: кінець світу як наслідок світової війни, падіння величезного метеориту, кліматичної чи екологічної кризи… Але ідея відомих фантастів Дяченків перевершила усе. Уявіть собі не разовий кінець світу, а апокаліпсис кожного покоління – кожні двадцять років. Дитина народжується, росте – і з часом дізнається, що через скільки-там років на тебе чекають Врата, в які треба встигнути проштовхатися серед знавіснілого натовпу. Хто впав – вже не встане. А над Землею встає зловісна червона заграва, що спалює все на своєму шляху,  і шукають поживи чудовиська-людожери. Коли все закінчується, люди виходять із Воріт і починають гарячково розмножуватись.
Головна героїня роману, Лідка, ще підлітком усвідомлює всю безглуздість життя. Від батька свого однокласника вона довідалася про таємницю: у Врата проштовхуються тільки прості люди, а «потрібні люди» проходять раніше за всіх  спокійно, без жертв. Після вбивства цього чоловіка, що був її першим коханням, вона присвячує своє життя розгадці причин апокаліпсису. Минають цикли: 20, 40, 60 років.
Бентежна чиста юність змінюється на розрахунок, цинізм, підлість та … щастя материнства. І от – стара жінка з ціпком приходить на берег моря і вдивляється в його далечінь. Чоловік помер, син загинув, таємниця апокаліпсису зосталася нерозгаданою, бо цикли знищення закінчилися. Чому? Невідомо…