Черній, Віталій. Роздуми та спогади

Черній, Віталій. Роздуми та спогади [Текст] / В. Черній; худож. В. Черній. – Київ: Геопринт, 2013. – 136 с.: кольор. іл.

Зразу маю признатися, що книжка мені дуже сподобалась. Постійно читаю книги авторів із різних країн, всесвітньо відомих і молодих письменників-початківців. Та жодна, прочитана останнім часом, не викликала такої зацікавленості, жодна не зачарувала так, як це невеличке видання. Щирість, душевність, а може, найголовніше, – патріотизм талановитого українця спонукають рекомендувати цю книгу нашим вірним користувачам.

Отже коротко про автора. Віталій Черній народився в черкаському краї у селі з чудовою назвою Паланочка. Після закінчення Київського будівельного інституту, який мав статус всесоюзного, його направили на роботу до Сибіру. І це відрядження виявилося довжиною на довгі роки. Але, перебуваючи так далеко від рідної України, автор любив її, а за необхідності, захищав.

Ще підлітком почув В. Черній одну солдатську байку про дотепність українського воїна. Згадує про це: «…я раптом вперше усвідомив, що я – українець. Це примусило мене задуматись, а хто ж ми такі? Де наше коріння? Чим ми відрізняємось від інших народів? Звідки взялась наша звучна і красива мова?»

Пізніше автор завжди помічав те, чим саме відрізняються українці від людей інших національностей. І тоді в його душі та на сторінках книжки зазвучав справжній гімн щирим і добрим, роботящим і надійним українцям; тим, без яких так сумував автор, мандруючи чужими землями.

Згадує автор життя в Радянському Союзі. Багато тоді було прикрого, а часом, трагічного. Вражає історія його рідного дядька. Чотири роки він був відважним воїном на полях битв із німецькими фашистами, дослужився до капітана, отримав нагороди. «А наприкінці війни його на території звільненої Європи з якихось причин заарештували і відправили – «решением особого совещания» – на 10 років до таборів. Які задуми були у «великого» (лапки мої) Сталіна – невідомо, але в останні місяці війни було заарештовано і спроваджено на каторгу багато фронтовиків. Про це писали Олександр Солженіцин, Лев Разгон…»

Серед спогадів є й веселі, й жартівливі. І стає тепло і затишно від спілкування з чесною, доброю, порядною людиною Віталієм Чернієм. Наприкінці хочеться додати, що В. Черній є чудовим художником. Він прикрасив книгу своїми картинами. А нещодавно ми отримали ще одне видання:

Черній, Віталій. Акварельні етюди / В. Черній; авт. передм. В. Черній. – Київ: [б. в.], 2013. – 96 с.: кольор. іл.

І ця неочікувана друга зустріч з талановитою людиною принесла нові чудові враження!

Олена Вауліна, провідна бібліотекарка відділу наукової обробки документів і організації каталогів ДОУНБ