Тіна Тернер. Танець життя

Вона підкорювала своєю енергією зал миттєво. Її кроки повз рампу – неприборканий і чуттєвий авторський танець, де кожен рух – переконливість драйву життя та сили любові. Її перемог над нестерпним болем і розпачем.

Дехто порівнював вплив її пластики з релігійним відчуттям, коли настільки посвячуєшся, що всередині все тремтить.І зал завжди вивільняв багатотисячну енергію та віддавав їй навзаєм. Щось подібне до феномену, ні, не Мадонни, бо в неї лише неперевершена техніка ремесла та досконале шоу, але лише заради шоу. Це було схоже на загадку енергії Майкла Джексона, де пронизлива і дотична до болю вимога людяності та любові.Ім`я цього фантастичного втілення-відчуття – Тіна Тернер.Нетбуш – маленьке містечко у 80 км від Мемфіса. Ім`я при народженні – Анна Мей Буллок. Батьки – заможні фермери, зі старшою сестрою доводилося багато працювати в полі, де вирощували бавовну. Дітьми подружжя не опікувалося, постійно сварилось, час від часу віддаючи малих на виховання бабусям. Прадід Бенджамін Флагг був першим власником угідь, на місці яких з'явилась школа, в якій дівчинка навчалась. Він продав землю за невеликі гроші, менші за ринкову вартість, щоб там міг з`явитися навчальний заклад для темношкірих дітлахів. Відкриття це чимало зворушить нашу героїню.У неї завжди були відчуття, що її не любили, що вона була не бажаною дитиною, що її покинули. Ці «скалки» ранитимуть усе життя. Батьки покинули дітей, коли Анні ледь виповнилось одинадцять, з сестрою вона лишається на вихованні кузини, з гострим відчуттям необхідності негайної самостійності. «Саме в такі часи розумієш любов і ненависть», – скаже пізніше Тернер. Вона дуже хотіла, щоб матінка повернулась, обійняла, підтримала. Не сталось. «Матуся не була доброю жінкою, – чуємо в одному з інтерв`ю. – Коли я стала зіркою вона звичайно зраділа, бо я купила для неї дім, робила все.., бо вона моя мати, намагалася забезпечити їй комфорт, бо в неї не було чоловіка,.. але вона мене не любила все одно. Навіть після того, як я стала зірковою Тіною… Вона завжди казала: «Хто це зробив? Хто? – Твій чоловік Айк». Я ж завжди відповідала: «Я сама це зробила, мама, я… і з гордістю показувала свої досягнення. Я завжди поводилася з нею так, ніби вона мене любила…». Чи насправді мати мала до доньки закрите серце? Напевно Тіна мала рацію, хоча та, в свою чергу стверджувала, що пишалась донькою з тих пір, коли дівчинка почала співати. Пишалася тим, що вона ніколи не боялася йти вперед і робити перший крок, який підіймав її все вище, ніколи не боялась пробувати. Камера автентично зчитує людину не лише ззовні. Вона дає її сутнісний портрет. Отже, все ж таки, любила та багато в чому каялась. Але в кожного власна міра любові, своя правда.Першими вдячними слухачами Анни були продавчині у Кноксвілі. «Вони поставили мене на табуретку (тоді мені було десь чотири або, можливо, п'ять років) і з захопленням слухали останні хіти у моєму виконанні. «I was walking along, singing a song», – заспівала я без затримки». Щойно вона чула пісню по радіо, відразу її підхоплювала і миттєво запам'ятовувала. «Для мене це було так само природно, як для змії скидати стару шкіру і одягатися в нову. Мені не доводилося докладати жодних зусиль. Я народилася із цим». Малою співала і в церковному хорі, ввібравши стилістику церковного госпелу, блюзу, інтуїтивно – ритмику музика Бі Бі Кінга, духовних піснеспівів, в яких любов і добро. Анна Мэй Буллок відома всьому світові як Тіна Тернер. Американська та швейцарська співачка, авторка пісень, актриса і танцівниця. Володарка восьми премій «Греммі» та титулу «Королева рок-н-ролу». Увійшла до десятки найкращих танцюристів світу. Журнал «Rolling Stone» назвав її однією із найбільших співачок сучасності.

Свідоміші кроки до музики вона зробила у шкільні роки. Працюючи помічницею медсестри у Barnes-Jewish Hospital, часто відвідувала нічні клуби у Східному Сент-Луїсі, де бачила виступи Айка Тернера – керівника групи «Kings of Rhythm». Це був перший музичний колектив, якій Тіна побачила на сцені. Вона була приголомшена, щойно пролунали перші акорди, але дозволу заспівати та показати, на що спроможна, довго не отримувала. Якось барабанщик групи все ж простягне їй мікрофон. Керівник гурту Айк Тернер шокований, він не міг повірити, що у кволої на вигляд дівчинки такий голос. Їй було сімнадцять, він придбає для неї сценічний одяг, шубу, підбори, панчохи. В неділю виступ, у понеділок – до школи. Спочатку він вважав її молодшою сестрою. Невдовзі вона помітить, що закохалась, через час стане справжньою зіркою.«Я була молодою наївною сільською дівчинкою, перед якою немов відкрилися всі шляхи. Я зовсім не знала та не розуміла, як живуть люди в інших містах». Кумиром на той час для неї була Люсіль Болл, але вона й гадки не мала, що колись сама зможе стати взірцем для поколінь… «не було красивого одягу, …грошей». Її перші свідомі мрії про сцену, відвідування Парижа та Ейфелевої вежі.
Отже, захоплена 17-річна дівчина приєдналася до гурту як запрошена вокалістка, бо Айк твердо розумів, щоб бути найкращими, йому потрібна саме вона.
Мати його свого часу опікувалась Бі Бі Кінгом, який згодом став просувати групу «Kings of Rhythm» і сприяв першому рок-н-рольному запису авторської пісні Айка. Але авторство віддали іншому музиканту, і з тих пір Тернер одержимий ідеєю, що всі його зраджують і кидають. Тіна пообіцяла, що не зробить цього ніколи, і доволі довго з обіцянками рахувалась.
Отже, професійну музичну кар'єру вона розпочинає в 1957 році під псевдонімом «Маленька Енн» у групі Айка Тернера «Королі Ритму» (Kings of Rhythm). Вона співала, він займався продюсуванням. Саме «Тіна Тернер» з'явилася через три роки – у синглі «A Fool in Love». «Я закінчила школу та поїхала до студії звукозапису… зробила демо, так з`явився хіт «A full in love»», – згадує вона цей момент зіркового старту, який прокреслить її долю.
Нью Йорк був у захваті, з`являються справжні контракти. На той час вона вважала себе повним невігласом у шоу-бізі та ніякої мрії стати супер-зіркою не мала. Але всі, хто чув її хоча б одного разу, згадували про те, що це було щось неймовірне та неповторне.
Цього разу Айк таки отримав свою частку слави та всюди вставляв своє ім`я, саме тоді він створить групу «Айк і Тіна Ревю Тернер», саме тоді Анна отримає свій псевдонім. З`явився він після серіалу «Шина – королева джунглів», бо, Айкові здавалось, що Тіна – щось співзвучне імені головної героїні.
Вона ставала для нього справжньою «золотою жилою», а він для неї Франкенштейном, тому контроль, одруження і більше ніяких стосунків, подібних до братерсько-сестринських.
Дует «Айк і Тіна Тернер Рев'ю» (Ike & Tina Turner Revue) стає одним із найкомерційніших і успішних в історії США. Ним надихалися Роллінг Стоунз, Девід Боуї, Слай Стоун, Дженіс Джоплін, Джеймс Браун Чарльз, Елтон Джон, Елвіс Преслі.
Такими були перші рухи її танцю,  довжиною в життя.

Талант її в ті часи, по суті, ніхто по справжньому не цінував. Використовували – так, але ні, не цінували. Вона ж розуміла, що має свою особливість та може завоювати прихильність людей, які, на відміну від родичів, зможуть стати для неї рідними, хоча би під час виступу. Це було для неї занадто важливим, тримало та надихало.Коли завагітніла, гастролі вирішила припинити, Айк був проти, саме тоді сталися перші побої і закиди, що вона вже усвідомлює себе зіркою та хоче піти. Як справжній садист, він був переконаний, що саме дружина власною поведінкою змушує його до подібних дій.
Тіна не бажала вразити його втечею, після того, як бив, в синцях та крові – жаліла. Їй було двадцять три, вона розуміла, якщо піде, співати в групі буде нікому, відчувала провину. А ще – страх. Типова психологія жертви, яка даватиметься взнаки страшною хворобою наприкінці життя, коли вже, здавалося б, все налагодиться, і вона відчує справжнє особисте та професійне щастя.
А поки чотири шоу щовечора, незмінний аншлаг, майже цілодобові репетиції, залізна дисципліна в колективі. Якщо Айк під час виступу повертався до когось, людина знала, що помилилася нотою, і буде штраф.
Тіна почувалася вільною лише тоді, коли під час співу починала танцювати.
У манері та музичному матеріалі Айка проглядалась однотипність, співачка відчувала музику інакше, їй бажалося більшого та кращого. Успіх прийде після участі в легендарному рок-телешоу «Шоу ТНТ» у 1966 році. Виступ приверне увагу продюсера Філа Спектора, після чого почнеться доленосна співпраця, результатом якої стане шедевральний хіт «River Deep – Mountain High» і випуск однойменного альбому.
Філ Спектор – великий американський поп-продюсер під час запису порадить: «Просто співай мелодію…». Для Тіни це буде забутою справжньою свободою. «Я, немов птаха, вибралася з клітки … я була вільна і рада зробити щось нове… Це було так чудово, та голос звучав геть по іншому…». Очевидці згадують, що він насправді немов відскакував від стін, від чого душа слухачів розгорталась із розумінням того, що перед тобою справжня топ-виконавиця.
В Америці пісня, незважаючи на геніальне виконання, хітом не стала та в чартових рядках до списку кращих не потрапила. Для темношкірих вона звучатиме занадто «по чорному», для білих – занадто «по-білому». Запит диктував замовлення. Айк радів невдачі.
Лише вдома поруч із дітьми, Тіна почувалася більш-менш спокійною та задоволеною. Дні народження чотирьох синів (двох від попередніх стосунків Айка, одного – від саксофоніста, молодшого від Айка) вечері, Дні подяки. «Я відчувала, що живу, це було тим, що завжди хотіла». Вісім місяців на рік гастролі, чотири – вдома. Матінкою була строгою, виховання сприймала серйозно, лише в цьому було її щастя…. Я страждала, Айк – ні…».
Вона дарувала щастя всім навколо, сама сумувала, не мала друзів, в неї не було нікого, кому могла б довіритися. Часто закривалась у власній кімнаті, немов на острові, але змінити нічого не могла. Тотальний контроль від Айка, вона навіть не мала власних коштів та іншого життя крім студії та дому.
У 1967 році Тіна Тернер стала першою чорношкірою артисткою, яка опинилась на обкладинці журналу Rolling Stone.

Питання про Айка не припинялись, і Тіні було потрібно позбавитись цих асоціацій. Єдиним бажанням було довести, що Тіна й Айк разом – не є  чимось добрим, тим більше не є любов’ю.
Ніхто й дійсно не знав достеменно цієї історії та того, крізь що їй довелося пройти. Більше того, ніхто не передбачав, що історія її повернення може стати в подальшому справжньою легендою.  
Виявилось, що її життя з Айком є знайомим для багатьох жінок, але ніхто до неї не казав про фізичне, сексуальне та домашнє насилля. Людям сподобалось співчувати.
У кар`єрі взявся допомагати Дж. Картер, хоча зауважував: «Колишня зірка – це завжди небезпека, – так я сприймав Тіну». Вони спробували вісім або десять треків, але так і не визначились, не вистачало загальної цілісності хоча ніби все було добре. До того ж в компанії Capitol Records сталась зміна керівництва, переглядаючи списки артистів, вони категорично відмовлялись працювати з Тіною, ображали її. Домовитись вдалося, але підтримки ніякої Records  надавати не обіцяла.
Отже п`ятий сольний альбом Тернер записувався дуже тяжко, але саме з ним 45-річна співачка повернулась і це було найбільш неймовірним камбеком в історії американської музики. В усякому разі так писали критики. «Private Dancer» – вийшов 23 травня 1984 року  і став першим альбомом Тіни Тернер лейбла Capitol Records.
«Іноді я фантазую про те, що би могло бути з цим крутим альбомом, якщо б йому дали іншу назву, і він би був без фото… Альбом не випускали дуже довго. Але я не переймалась…».
Вона завжди вірила в те, що все буде добре, бо продовжувати інакше не мало сенсу.
Отже, лише рок. Саме тому її було вирішено рекламувати в Англії. В Лондоні вона почувалася дуже комфортно і могла б прожити там все життя, тим більше в Америці друзів у неї не було, а сини виросли.
«Я пішла далі мені було потрібно скласти моє нове життя…».
Нова техніка продюсування, новий звук, нові люди. Вацлав Террі Бріттон запропонує їй співати ніби пошепки, альбом Break Every Rule було записано в студії за два тижні. 20 мільйонів копій, перші рядки чартів у світі. Всі призи та перемоги вона присвячувала Роджеру Девісу й організаторці турів Джекі Ломбар. Це було ніби й не повернення, а справжнісінький дебют.
Аншлаги, черги за квитками з ночі, турне з альбомом, 230 шоу за півтора роки. П`ятдесятирічна жінка виступала на переповнених ущерть стадіонах по всій Європі, з аудиторією від 15 до 60 років.
«Коли я на сцені й переді мною 20 тисяч глядачів, розумію, що все, що зі мною сталось, того варте. Це магія, коли стоїш на сцені й тобі віддають любов тисячі людей». На концерті в Ріо, любов їй віддавали майже 200 тисяч глядачів.
Вони не зупинялись, грали й в маленьких залах, клубах, виступали на телебаченні.
Оскільки тема її чоловіка, продовжувала спливати, було вирішено написати книгу та зняти стрічку. Книга «Історія мого кохання» увійшла в десятку бестселерів за версією Time.
«Твої найгірші моменти, виявляється, надихають… я отримала тисячі, десятки тисяч листів від жінок. Рани настільки глибокі, що я постійно повертаюсь в ті часи, але якщо їх торкатись, вони продовжують стікати кров’ю».
Невдовзі почнеться справжня історія любові для жінки, яка, дивлячись на себе в дзеркало без make up, і гадки не мала про справжні романи, що мають продовження. Яка до цього вважала, що приречена жити без особистого. І, яка ніколи не жертвувала сердечним щастям заради музичного Олімпу.
«Я дівчина з бавовняних полів, яка витягнула себе самотужки, ніхто не навчав. Я питаю себе, як ти можеш заслуговувати добру родину, коли ти пережила стільки провалів і помилок, але я хочу більшого, просто хочу більшого… я хочу чоловіка, який скаже мені: «Я тебе не розчарую …я тебе підтримаю завжди» …я витримаю, я почекаю… це прийде тоді, коли я на це заслуговуватиму».
Вона не помилилась. Це прийшло саме в ту мить.
Олена Ємельянова