Джонатан Свіфт: «Бачити те, що невидимо для інших»

Англо-ірландський письменник Джонатан Свіфт народився в Дубліні в родині протестантів. Після навчання в Трініті-коледжі, вченість перестала його цікавити зовсім. Але без впливів не обійшлося.

Спочатку був дядько Годвін, потім заможний відставний дипломат Вільям Темпл. Саме від нього Свіфт отримав характеристику-рекомендацію для працевлаштування, де відзначалось його гарне знання латинської та грецької мов, знайомство з французькою та чудові літературні здібності. Отже, вченість його не оминула, але джерела та мотиватори виявились іншими.

Відомий есеїст Темпл зумів оцінити літературний талант свого секретаря, надавав йому власну бібліотеку та дружню допомогу в усіх справах. Свіфт, у свою чергу, допомагав Темплу в підготовці мемуарів. Саме в цей час автор пригод Гуллівера й розпочав власну літературну діяльність, але спочатку як поет. До того ж, оточення впливового Темпла теж додає емоцій і вражень для майбутніх творів. Вільяма відвідують численні імениті гості, включаючи короля Вільгельма. Таким чином Свіфт отримав безцінний матеріал як майбутній сатирик.

«Бачення — це мистецтво бачити те, що невидимо для інших».

«Вам ніколи не повинно бути соромно визнавати, що ви помилялися. Це лише доводить, що ви сьогодні мудріші, ніж вчора».

«Закони подібні до павутини, яка може ловити дрібних мух, але пускає ос і шершнів».

«Коли я читаю книгу, мудру чи дурну, мені здається, що вона жива і розмовляє зі мною».

«Коли на світі з'являється справжній геній, то пізнати його можна хоча б по тому, що всі тупоголові єднаються в боротьбі проти нього».

«Летить брехня, а правда, кульгаючи, приходить за нею, так що коли люди стають неошуканими, то вже пізно...»

«Нехай ти живеш кожним днем свого життя».

«Останню частину життя мудра людина займається лікуванням дуростей, упереджень і хибних думок, які вона набула раніше».

«Розгніватися — те саме, що помститися самому собі за вину іншого».

«Сатира — це свого роду скло, в якому глядачі зазвичай відкривають обличчя кожного, крім свого власного».

«У світі немає абсолютного успіху, лише постійний прогрес».

«У цьому світі немає нічого постійного, крім непостійності».

«Усі люди хочуть жити довго, але ніхто не хоче бути старим».

«Хто заважає найменшій кількості людей, той є найкращою людиною в компанії».

«Щастя — це вічне володіння тим, щоб бути добре обдуреним».

«Що роблять у раю, ми не знаємо; зате точно знаємо, чого там не роблять: не одружуються і не виходять заміж».

«Як людину можна пізнати за оточенням в якому вона живе, так і про людину можна міркувати за мовою, якою вона висловлюється».

Зарубіжна література [Текст]: чітанка-підручник для 5–6 кл./Т. Н. Денисова, Г. М. Сиваченко. – Київ: Освіта, 1995. – 432 с.

Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів [Текст]/Д. Свіфт; пер. з англ. Ю. Лісняк; передм. А. Шамрай; худож. І. А. Вишинський. – Київ: Дніпро, 1983. – 287 с.

На вершинах мировой литературы [Текст]: литературная критика/А. Л. Штейн. – М.: Худож. лит., 1988. – 320 с.

Оруэлл, Джордж (1903–1950). 1984 и эссе разных лет [Текст]: роман и художественная публицистика: пер. с англ./Д. Оруэлл; сост. В. С. Муравьев; авт. предисл. А. М. Зверев. – М.: Прогресс, 1989. – 378 с.

Гротеск у творчості Джонатана Свіфта [Текст]: автореферат дисертації/С. О. Тіхоненко; Дніпров. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. – Дніпро: [б. и.], 2020. – 21 с.

Публіцистика Джонатана Свіфта (1667–1745) [Текст]: навчально-методичний комплекс: навч. посібник; хрестоматия; тести; теми рефератів/О. К. Мелещенко; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; Ін-т журналістики. – К.: Дніпро, 2020. – 728 с.

Реализм XVІІІ века [Текст]: сб. статей/Ф. П. Шиллера. – М.: Художественная литература, Історія зарубіжної літератури XVII–XVIII століття [Текст]: навчальний посібник/Г. Й. Давиденко, М. О. Величко; Міністерство освіти і науки України, Глухівський державний педагогічний університет ім. С.М. Сєргєєва-Ценського. – Київ: Центр учбової літератури, 2007. – 292 с.