Муракамі Харукі. "ТАНЦУЙ и не останавливайся..."

Японський письменник і перекладач Муракамі Харукі. Його читають на 50 мовах світу, а він пише, як дихає, споглядаючи світ через себе і навпаки. В його оповіданнях і романах своєрідний коктейль європейської самодостатності зі східними «гачечками» і «петельками» та буддійсько- синтоїстським післясмаком. Може через цю міксовість його не вважають японським письменником. Але він не переймається. Для нього саме людина зі своїми думками, почуттями та досвідом є центром Всесвіту і вчення не є догмою, і результати залежать виключно від тебе самого.

«Я просто хотів писати про себе та свій світі», - скаже Murakami, в одному з інтерв'ю, і говорить з тобою і про тебе, незважаючи на те, якої релігії ти відданий. Читання його книг - це шлях до себе справжнього. Складно і одночасно просто, якщо вміти слухати і чути тишу та «тримати думки і душу нарозхрист».

Перечитайте книги онука буддійського священика, вбираючи в себе реальність Тут і Зараз: «ТАНЦЮЙ і не зупиняйся... Навіть якщо все навколо здається дурним і безглуздим - не звертай уваги. За ритмом стеж - і продовжуй танцювати... Почне здаватися, що весь світ влаштований неправильно. І ноги почнуть зупинятися самі собою... а іншого способу немає, обов'язково потрібно танцювати. Мало того: танцювати... здорово... Так щоб всі на тебе дивилися... так що - танцюй. Поки грає музика - ТАНЦЮЙ».

Думки-маяки у сьогодняшньому «Пунктирі».

«Будеш читати те саме, що інші - почнеш думати як всі».

«Буває, зроблю все як потрібно, а чому зробив саме так — розумію набагато пізніше. А іноді розумію, як потрібно, лише коли вже нічого не виправити».

«У будь-якому випадку, я потихеньку здобуваю свій стиль. Ані японський й не американський - свій власний».

«Відповідальність починається в уяві».

«Вір: все пройде. Навіть якщо дуже погано — це коли-небудь скінчиться».

«Коли я був підлітком, тобто, в 1960-і, це була ера ідеалістів. Ми вірили, що світ зможе стати краще, якщо ми постараємося. Зараз люди в це не вірять - і це сумно. Кажуть, що мої книги дивні і таємничі, але за цією таємничістю ховається світ, який краще нашого. Так влаштовані всі мої історії: необхідно пройти крізь темряву, пробиратися під землею, перш ніж вийдеш до світла».

«Ніщо на світі не вічне».

«Страшно втомитися ... - це коли різні куточки твоїх почуттів стають незрозумілими тобі самому. І ти починаєш жаліти себе і злитися на оточуючих. А вже через це - злитися на себе і шкодувати навколишніх ... Ну, приблизно так».

«У цьому світі не виходить залишитися зовсім одному. Тут завжди щось пов'язує людину з іншими».

«Що б тобі не розповідали інші, воно так і залишиться чужими розповідями. Лише те, чого ти вчишся сам, стане частиною тебе. І допоможе вижити. Відкрий очі і вуха, включи голову - і ти побачиш ...»

«Я не розповідаю історії - я за ними спостерігаю».

«Я не люблю самотність. Просто не заводжу зайвих знайомств. Щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися».

«Якщо якийсь шанс хоч на один відсоток вище інших - пробуй його. Як у шахах. Тобі ставлять шах - ти тікаєш. А поки тікаєш - противник, можливо, припуститься помилки. Адже від помилок не застрахований ніхто, навіть найсильніші гравці ...»

«... Я поїхав в Штати майже на п'ять років, і раптом, живучі там, абсолютно несподівано захотів писати про Японію і про японців. Іноді про минуле, іноді про те, як там все зараз. Легше писати про свою країну, коли ти далеко. На відстані можна побачити свою країну такою, яка вона є. До того я якось не дуже хотів писати про Японію. Я просто хотів писати про себе та свій світ».

Мельник, Е. Харуки Мураками - писатель, который делает то, что ему интересно / Е. Мельник // Стиль и дом.: Популярный иллюстрированный журнал. Мода. Стиль. Интерьер. - 2006. - №3/4. - С. 172-176: портр.

Родченкова, К. Загадочный "мир Харуки Мураками" / К. Родченкова // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - Ст. 5. - С. 166-172.