Jim Morrison. Життя на межі можливостей

Людина, яка перевернула світ музики раз і назавжди свободою та бунтарством у піснях і під час виступів. Антипод цензури в усіх її проявах. Кожен крок — потужний поштовх для Ґрандж-культури.

Американський музикант, поет, кінорежисер і вокаліст, лідер гурту «The Doors» Джим Моррісон сьогодні у «Пунктирі».

Уже в дитинстві Джим поводився досить нестримано: постійно знущався з молодшого брата та сперечався з дорослими. Ні, він не був якимось жорстоким негідником, скоріше — бунтарем.

Одним із місць його проживання був штат Нью-Мексико, де сталася пригода, що відбилася на всьому його подальшому житті. Сформувала світогляд. Якось на шосе, коли він їхав із батьками в машині, перекинулося авто з індіанцями-робітниками. Цей випадок детально та натуралістично описаний в його тексті «Світанковий гайвей», одна фраза з якого повторюється в багатьох інших поезіях: «Індіанську розбризкано кров на світанні побіля гайвею, примари заполонили крихку шкаралупу дитячого мозку».

Саме після цього випадку він ствердився у думці та відчутті, що одна чи дві душі загиблих індіанців оселились у його тілі. Все це ми потім почуємо в музично-поетичних творах Джиммі…

У шкільні роки він полюбляв шокувати учнів і вчителів жорстокими жартами та неадекватною поведінкою, демонструючи свій бунтарський характер. Але, незважаючи на ці сплески емоцій, вчився він дуже добре, а рівень його інтелекту був значно вищий ніж в однокласників. До речі, останні його інколи не розуміли. Так трапляється з людьми, яких ми оцінюємо по справжньому лише після того, як вони пішли. Крім бунтарства, Джим серйозно цікавився літературою. Він читав праці французьких філософів-екзистенціалістів, багатьох сучасних авторів, поетів-символістів, цікавився античними авторами та середньовічною демонологією. Все ґрунтовно. Найбільше враження на Моррісона справило вчення німецького філософа Ніцше та творчість французького поета Артюра Рембо. Вже в старших класах Джим почав писати вірші, деякі з них увійшли до його ранніх пісень.

«Більшість людей люблять тебе таким, яким ти здаєшся... Приймаючи їхнє кохання, ти зберігаєш вдавання, ти граєш. Ти починаєш любити своє вдавання... Це правда, ми обмежені межами примарних законів, і це сумно, що люди звикають до свого іміджу — вони виростають, закріплені кожною своєю маскою. Вони люблять свої ланцюги. Вони забувають про те, які вони насправді. А якщо ти намагаєшся щось нагадати їм, вони починають ненавидіти тебе за це, бо розуміють, що ти намагаєшся вкрасти у них найдорожчу річ».

«Боріться за право відчувати власний біль».

«Будь-яка людина, яка керує засобами масової інформації, контролює розум».

«Ви стаєте владою, коли починаєте жити з нею у мирі».

«Герой — це той, хто повстає проти фактів буття і, як нам здається, перемагає їх».

«До всього, що я роблю, я ставлюсь з незмінною іронією».

«Друг — це той, хто дає тобі повну свободу бути самим собою».

«Друзі можуть допомогти людині. Справжній друг — той, хто не заважає тобі бути абсолютно вільним, бути самим собою — і, головне, відчувати. Або не відчувати. У будь-який час ти почуваєшся поруч із ним чудово. Це результат істинного кохання — він дозволяє людині бути тим, хто насправді…».

«Знаєш, друже, або ти віриш у себе, або падаєш».

«Іноді вистачає миті, щоб забути життя, а іноді не вистачає життя, щоб забути мить».

«Існує відоме й існує невідоме, а між ними двері».

«Майбутнє туманне, а кінець — завжди близький».

«Мене цікавить все, що пов'язано з бунтом, безладом, хаосом, безглуздими на вигляд вчинками. В цьому я вбачаю дорогу до свободи».

«Мені нічого не треба. Я вибираю свято з друзями і не хочу веселощів у натовпі».

«Можливо, настане час, коли ми почнемо ходити в Театр Погоди, щоб згадати, як відчувається дощ».

«Музика розпалює темперамент».

«Привабливість кіно полягає в страху смерті».

«Якщо в тебе є образ — страх зникає».

«Давайте будемо вважати, що все, що я роблю — чисто з цікавості».

«Кіноглядачі — це тихі вампіри».

«Любов — це сон. Сни хороші, але не дивуйся, якщо прокинешся в сльозах».

«Любов не може врятувати тебе від власної долі».

«Найбільш важлива сторона свободи — бути тим, ким ти є».

«Ненависть — це дуже недооцінене почуття».

«Справжня поезія нічого не говорить, вона просто відкриває можливості. Відкрийте всі двері. Ви можете увійти в будь-яку, яка вам підходить. Ось чому поезія так притягує мене — вона вічна. Поки існують люди, вони зможуть запам'ятовувати слова і комбінації слів. Ніщо не встоїть перед знищенням — тільки вірші та пісні. Ніхто не зможе запам'ятати цілий роман. Ніхто не зможе описати фільм, скульптуру, картину, але поки існують люди, пісні та вірші можуть зберігатися».

«Хвороба культури двадцятого століття — нездатність відчувати свою реальність».