Сергій Жадан: «Мова зникає, коли нею не говорять про любов»

«Жадан – один серед найвидатніших поетів України та блискучий прозаїк, його твори перекладені багатьма мовами та нагороджувані у світі, – ми переконані, що це письменник щабля Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана, уважно вслухається у них. Сьогодні поет у своєму Харкові. Він бореться». Це – текст відозви, пов'язаний із висуванням у березні 2022 року Комітетом літературознавчих наук Польської академії наук Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури.
Так, ми говоримо та думаємо словами українського письменника, перекладача, громадського діяча, фронтмена гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Володаря численних національних і міжнародних нагород, твори якого перекладено понад двадцятьма мовами. Таке потужне світове бажання осягати сучасну історію саме завдяки його творам.
У травні 2017 року «За особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції» його нагородженого премією Василя Стуса. 18 грудня 2019 року американський ПЕН-клуб оголосив довгі списки. Книга вибраних віршів Сергія Жадана «Те, чим ми живемо, те, заради чого вмираємо» (англ. What We Live For, What We Die For) у перекладі театрального режисера Вірляни Ткач і американської поетеси Ванди Фіпс – серед номінантів у категорії «Перекладена поезія» (2020 PEN America Literary Awards).
У червні 2022 року «за видатну творчість і за гуманітарну позицію, з якою він піклується про людей під час війни і допомагає їм, ризикуючи своїм життям» Жадану присудили Премію миру німецьких книгарів (нім. Friedenspreis des Deutschen Buchhandels).
Він дійсно особливий і генетично відданий Україні не лише в своїй неповторній творчості, національному та світовому визнанні й любові. Коли перечитуєш його вірші та прозу, інтерв`ю, цілковито згоден з одним із його тверджень: «Мені подобаються люди, які в цей час живуть. Тому що це велика розкіш – бути причетним до історій та біографій стількох сильних, мужніх і талановитих людей».
А ще велика розкіш та щастя у співпричетності до Жаданівських рим, відчувати, затамувавши подих порожніми легенями, як «птах ріже повітря крилами» та продовжувати жити завдяки і всупереч.
«Ріка, яка пливе проти власної течії» – Сергій Жадан у «Пунктирі».

«Батьківщина для кожного з нас починається там, куди нас виганяють із райського саду» («Господь симпатизує аутсайдерам»).

«Брехт належить до тих художників, які так чи інакше весь час десь поруч. Ти й не мусиш ними спеціально цікавитись, вони все одно будуть відлунювати в просторі. Це як із Пікассо. Або з Бітлз».